Справа № 1214/8889/2012

Провадження № 11кп/782/1171/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року апеляційний суд Луганської області у складі:

Головуючого Кранга Л.С.,

Суддів: Рубльової О.Г., Рябчун О.В.

з участю секретаря Пундор А.О.,

прокурора Буткова В.С., Чернова С.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3- ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську кримінальне провадження №12012030240000016 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури міста Лисичанська Луганської області Дергачова М.С., обвинуваченого ОСОБА_5, неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 10 липня 2013 року, яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Лисичанська Луганської області, громадянин України, який має професійно-технічну освіту, не одружений, не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

04 січня 2002 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

31 березня 2003 року Московським районним судом міста Харкова за ст. 140 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.), ст.ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч. 2, ст. 190 ч. 2, ст.ст. 70, 71 УК України, до 5 років позбавлення волі;

16 червня 2007 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. 185 ч.ч. 2, 3, ст.ст. 70, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 11 червня 2011 року по відбуттю строку покарання,

засуджений за ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підстави ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Запобіжний захід залишений у вигляді тримання під вартою, строк покарання обчислений з 01 листопада 2012 року.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець міста Лисичанська Луганської області, громадянин України, який є учнем школи №24 м. Лисичанська Луганської області, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підстави ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладені обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання.

В С Т А Н О В И В :

За вироком суду ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_3 визнані винними у скоєнні злочинів за наступних обставин.

28 вересня 2012 року, о 19 годині, ОСОБА_5, маючи умисел на втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність, достовірно знаючи, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, є неповнолітнім, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3, шляхом пропозиції та психологічного переконання в можливості здобуття злочинним шляхом коштів для існування, залучив його в злочинну діяльність - скоєння крадіжки майна ОСОБА_8, за адресою: АДРЕСА_4.

28 вересня 2012 року, о 19 годині, ОСОБА_5, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадання чужого майна, проникли в двір будинку №114, де проникнувши до будинку та підсобних приміщень, таємно викрали: металеву трубу, діаметром 57 мм. довжиною 2,80 метра, загальною вартістю 78 грн.; дві металеві труби, діаметром 57 мм., довжиною по 2,5 метри кожна, вартістю 70 грн. за штуку, на загальну суму 140 грн.; металеву трубу, діаметром 57 мм., довжиною 2,80 метра, загальною вартістю 45 грн.; дві металеві труби діаметром 3/4 дюйма, довжиною 3 метри, вартістю 18 грн. за штуку, на загальну суму 36 грн.; 10 штук арматурного пруту, діаметром 10 мм., довжиною 2,5 метра кожен, вартістю 6 грн. за один прут, на загальну суму 60 грн.; арматурний прут, діаметром 30 мм., довжиною 3 метри, вартістю 66 грн.; металеву бочку, ємкістю 200 літрів, вагою 40 кг., вартістю 160 грн.; металеву бочку, ємкістю 200 літрів, вагою 20 кг., вартістю 80 грн.; саморобний металевий мангал, вартістю 70 грн.; азбестову трубу діаметром 200 мм., довжиною 2 метри, вартістю 46 грн.; 3 штуки металевого кутка, розміром 50x50 мм., довжиною 1,5 метра кожен, вартістю 36 грн. за штуку, на загальну суму 108 грн.; металевий куток, розміром 50x50 мм., довжиною 2 метри, загальною вартістю 48 грн.; 18 кг. лому чорного металу, вартістю 2 грн. за 1 кг., на загальну суму 36 грн., які належать ОСОБА_8, заподіяв їй матеріальний збиток на загальну суму 973 грн.

13 жовтня 2012 року, у день, точніший час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_5, маючи умисел на таємне викрадання чужого майна, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_5, повторно, таємно викрав мідний радіатор газової колонки, який належить потерпілій ОСОБА_9 та становить для неї матеріальну цінність як лом міді, вагою 4,5 кг., загальною вартістю 225 грн. (з розрахунку 50 грн. за 1 кг), заподіявши останній матеріальний збиток на вказану суму.

В апеляції прокурор прокуратури міста Лисичанська Луганської області Дергачов М.С., не оспорюючи доведеність вини обвинувачених та правильність кваліфікації їх дій, вважає, що суд, при призначенні ОСОБА_5, ОСОБА_3 покарання, хоча й вказав обставини, що пом'якшують і обтяжують їх відповідальність, не надав їм належної оцінки, та призначив їм м'яку міру покарання.

Вказує, що суд не в повній мірі врахував що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вчинили умисне, корисливе кримінальне правопорушення передбачене ст. 185 ч. 3 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, вину не визнали, спричинену шкоду не відшкодували. Також вказує, що ОСОБА_5 не одружений, дітей не має, не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, судимості не погашені та не зняті, за місцем мешкання характеризується задовільно.

Просить вирок скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 - 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 304 - 6 років позбавлення волі. За ч. 1 ст. 70 шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого - 6 років позбавлення волі;

ОСОБА_3 призначити покарання за ч. 3 ст. 185 - 4 роки позбавлення волі. На підставі до ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням на 2 (два) роки.

В апеляції та доповненнях до апеляції обвинувачений ОСОБА_5 вказує, що не згоден з вироком, вважає, що його постановлено з порушенням закону, висновки викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що працівниками міліції на нього здійснювались заходи фізичного та психологічного впливу; йому не було надано захисника, не були роз'яснені його права, не було повідомлено у зв'язку з чим його затримано; з матеріалів справи зник висновок експертизи; судом були відхилені його клопотання та заяви, не були допитані свідки, яких він просив викликати та допитати; судом не прийняті до уваги його покази; на його сім'ю працівниками міліції здійснювався психологічний тиск; судом було порушено його право на дебати; в судовому засіданні періодично здійснювалось відключення аудіофіксації судового процесу; відсутні вилучені речі та відбитки пальців; судом не прийнято до уваги, що потерпіла ОСОБА_8 на очній ставці заявляла про те, що не знає хто саме здійснив злочин. Крім того, вказує, що за кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується вже відбуває покарання інша особа.

В апеляції та доповненнях до апеляції неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що не згоден з вироком, вважає, що його постановлено з порушенням закону, висновки викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що працівниками міліції на нього здійснювались заходи психологічного впливу; судом були відхилені його клопотання та заяви; судом не були прийняті до уваги його покази; судом було порушено його право на дебати; відсутні вилучені речі та відбитки пальців; судом не прийнято до уваги, що потерпіла ОСОБА_8 на очній ставці заявляла про те, що не знає хто саме здійснив злочин.

Захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 -адвокат ОСОБА_1 подав доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_3 в яких зазначає про те, що висновок суду щодо винуватості неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 не підтверджується доказами дослідженими під час судового розгляду, в протоколі допиту свідка ОСОБА_10 зазначено, що він безробітний, в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що працює на складі розташованому за адресою по АДРЕСА_6 і саме за цією адресою прийняв металобрухт від обвинувачених, однак в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують що свідок ОСОБА_10 дійсно працює сторожем на зазначеному складі. Крім того, в поясненнях свідка відсутні відомості про те хто саме вивіз металобрухт зі складу, де знаходяться речові докази, їх індивідуальні ознаки. Припускає, що ОСОБА_10 свідчив проти обвинувачених під впливом робітників правоохоронних органів, щоб уникнути відповідальності за незаконні операції з металобрухтом.

Зазначає, що металеві предмети, які були вкрадені у потерпілої під час досудового розслідування не знайдені, інші свідки прямо не вказують на обвинувачених, як на осіб, що вчинили крадіжку, тому вважає, що в суді не встановлено достатніх доказів для доведеності винуватості особи і вичерпані всі можливості їх отримати. Просить вирок суду щодо неповнолітнього ОСОБА_3 скасувати, а провадження по справі закрити.

Фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України щодо до потерпілої ОСОБА_9 не оскаржуються в апеляційних скаргах.

Після доповіді суддею-доповідачем змісту оскарженого вироку, доводів викладених в апеляційних скаргах були вислухані:

Обвинувачений ОСОБА_5, який в поясненнях, судових дебатах та останньому слові підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив вирок суду за ч.3 ст.185 и ч.1 ст.304 КК України скасувати.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 який в поясненнях, судових дебатах та останньому слові підтримав доводи своєї апеляційної скарги, наполягає на тому, що він не скоював крадіжки.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 яка підтримала доводи апеляційної скарги неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника -адвоката ОСОБА_1

Прокурор Бутков В.С, який підтримав доводи апеляції прокурора прокуратури міста Лисичанська Луганської області Дергачова М.С., а апеляції обвинувачених і захисника вважав такими, що не підлягають задоволенню, прокурор Чернов С.В., який також підтримав доводи апеляції прокурора м.Лисичанська Луганської області Дергачова М.С., просив вирок суду скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 - 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 304 - 6 років позбавлення волі. За ч. 1 ст. 70 шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого - 6 років позбавлення волі;

ОСОБА_3 призначити покарання за ч. 3 ст. 185 - 4 роки позбавлення волі. На підставі до ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням на 2 (два) роки.

Захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляції неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 та доповнення до неї, вважав, що доказів, які б підтверджували вину неповнолітнього ОСОБА_3 не встановлено.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5- адвокат ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_5, просив вирок суду в частині засудження ОСОБА_5 за ч.3 ст.185 КК України та ч.1 ст.304 КК України скасувати, а ОСОБА_5 виправдати, а вирок в частині засудження ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України змінити, призначивши покарання із застосуванням ст..75 КК України.

Заслухавши учасників судового процесу, допитавши свідка ОСОБА_10, прослухавши покази потерпілої ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_10 дані в суді першої інстанції, які зафіксовані на технічному носії, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5, неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 з доповненнями захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 -адвоката ОСОБА_1 підлягають задоволенню, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_5 в частині засудження його за ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України та щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 засудженого за ч.3 ст.185 КК України підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження з наступних підстав.

У відповідності із вимогами п.2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно із п.1 ч.1 ст.411 КПК Україні судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у скоєнні крадіжки у потерпілої ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб та у скоєнні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, не відповідає дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не визнали себе винними у скоєнні крадіжки у потерпілої ОСОБА_8, обвинувачений ОСОБА_5 також не визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.304 КК України.

Аналізуючи покази обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_3 суд вказав у вироку, що обвинувачені «не дали логічних пояснень зміни їх показань в судовому засіданні», однак відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Крім того, суд першої інстанції залишив без уваги, що на досудовому слідстві допит неповнолітнього ОСОБА_3, який не досяг на час допиту шістнадцятирічного віку, був проведений із порушенням вимог ст.491 КПК України, а саме без участі законного представника, педагога чи психолога (т.1 а.с.263), покази ОСОБА_3 в зазначеному протоколі допиту починаються з фрази « По суті поставлених запитань підозрювана ОСОБА_11 дала наступні показання» ( т.1 а.с.264), тоді як по матеріалам кримінального провадження вбачається, що ця особа не є учасником даного кримінального провадження.

В якості доказів скоєння обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_3 крадіжки у потерпілої ОСОБА_8 суд навів покази потерпілої ОСОБА_8

Однак, наведені в вироку покази потерпілої ОСОБА_8 про те, що «крадіжку майна скоїли ОСОБА_5 і ОСОБА_3», що «метал вкрали вони вдвох», не відповідають даним технічного носія інформації на якому вони зафіксовані.

В суді першої інстанції на питання захисника потерпіла ОСОБА_8 відповіла, що їй ніхто не підтвердив, що крадіжку скоїв ОСОБА_5, і що вона не звинувачувала неповнолітнього ОСОБА_3 у скоєнні крадіжки і не давала показів щодо неповнолітнього.

Згідно із обвинувальним актом крадіжка майна у ОСОБА_8 була скоєна 28 вересня 2012 року о 19 годині, але із показів потерпілої ОСОБА_8 в суді вбачається, що крадіжка металевих виробів була скоєна у період з 18 по 20 вересня 2012 року, протягом трьох днів підряд, тобто висновок досудового слідства і суду про дату скоєння крадіжки не відповідає дійсності.

В якості доказів скоєння обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_3 крадіжки у ОСОБА_8 суд навів покази свідка ОСОБА_10

Із показів свідка ОСОБА_10 в суді першої інстанції, вбачається, що у вересні 2012 році він неофіційно приймав металеві вироби, ОСОБА_5 приїздив один чи два рази, здавав арматуру, труби, бочку, в останній раз приїжджав з ОСОБА_3, вони вдвох вивантажували металеві вироби.

В апеляційному суді свідок ОСОБА_10 показав, що він орендував гараж де приймав металеві вироби, обвинувачений ОСОБА_5 привозив бочку, одну трубу і арматуру, разом з ОСОБА_5 приїжджав ОСОБА_3 Зданий ОСОБА_5 метал він відвіз на центральний пункт прийому в м.Сєвєродонецьк.

Враховуючи, що металеві вироби у свідка ОСОБА_10 не вилучались і не встановлювався їх власник, апеляційний суд вважає, що ці обставини не давали підстав суду першої інстанції і не дають підстав апеляційному суду зробити однозначний висновок що металеві вироби, які ОСОБА_5 здавав ОСОБА_10 належали потерпілій ОСОБА_8

В якості доказів скоєння обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_3 крадіжки у ОСОБА_8 суд навів протоколи впізнання ОСОБА_10 за фотознімками ОСОБА_5 та особисто неповнолітнього ОСОБА_3 як осіб, у яких він придбав металеві вироби.

Однак, вказівка суду першої інстанції про те, що свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_12 і неповнолітнього ОСОБА_3 як осіб, у яких придбав металеві вироби, які належали ОСОБА_8 і були викрадені обвинуваченими, не підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме протоколами пред'явлення особи для впізнання ( т.1 а.с.249-252, 266-270), в яких ОСОБА_10 не зазначав про належність металевих виробів ОСОБА_8 і про скоєння обвинуваченими крадіжки цих виробів.

Крім того, в протоколі від 23.12.2012 року пред'явлення ОСОБА_10 особи для впізнання в якості ознаки по якій він впізнає ОСОБА_3 зазначено темний колір волосся, а в протоколі допиту ОСОБА_10 від 12.12.2012 року зазначено що другий хлопець (молодший) був світловолосий (т.1 а.с.224,268).

Суд першої інстанції під час допиту свідка ОСОБА_10 ці суперечності не усунув. В апеляційний інстанції свідок ОСОБА_10 не зміг пояснити причину розбіжностей по щодо ознак, по яким він впізнав ОСОБА_3

Іншим доказом вини ОСОБА_5 і неповнолітнього ОСОБА_3 суд зазначив висновок судово-товарознавчої експерти № 1210311/254 від 31.10.2012 року ( т.1 а.с.39-40).

Однак, як вбачається із мотивувальної частини експертизи, вона була проведена на підставі постанови слідчого в якій зазначено 14 найменувань об'єктів, які для дослідження надані не були.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно навів покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щодо показів, які надавав обвинувачений ОСОБА_5 під час досудового слідства, оскільки відповідно до ч.7 ст.97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

Крім того, в повідомленні про підозру ОСОБА_5, в повідомленні про підозру неповнолітнього ОСОБА_3, в обвинувальному акті кваліфікуюча ознака - скоєння крадіжки за попередньою змовою групою осіб органом досудового розслідування не пред'являлась ( т.1 а.с.236,255,288), в судовому засіданні обвинувачення прокурором не змінювалось, тому суд першої інстанції безпідставно кваліфікував дії обвинувачених за ч.3 ст.185 КК України як скоєння крадіжки за попередньою змовою групою осіб, тобто вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, чим порушив вимоги ч.1 ст.337 КПК України відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За таких обставин, апеляційний суд вважає що об'єктивно вина ОСОБА_5 і неповнолітнього ОСОБА_3 у скоєнні крадіжки у потерпілої ОСОБА_8 згідно з матеріалами кримінального провадження та судового засідання не підтвердилась і є не доведеною.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.

Диспозиція ч.1 ст.304 КК України передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Апеляційний суд вважає, що при недоведеності вини в скоєнні ОСОБА_5 разом з неповнолітнім ОСОБА_3 крадіжки металевих виробів у ОСОБА_8, в діях ОСОБА_5 не може бути складу злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України.

Згідно із ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Із матеріалу кримінального провадження вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_5 було повідомлено про підозру ще по іншому епізоду у скоєні крадіжки 13.10.2012 року у потерпілої ОСОБА_9

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні даного кримінального правопорушення, його дії за цим епізодом кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винним у скоєнні цього кримінального правопорушення і не оскаржував вирок в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284, 404, 405, 407, 417 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляцію прокурора прокуратури міста Лисичанська Луганської області Дергачова М.С. - залишити без задоволення.

Апеляції обвинуваченого ОСОБА_5- задовольнити.

Апеляцію неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 з доповненнями захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 -адвоката ОСОБА_1 - задовольнити.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 10 липня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - змінити.

Скасувати вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 10 липня 2013 року щодо ОСОБА_5 за ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України та щодо ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України, а кримінальне провадження № 12012030240000016 щодо обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України і щодо обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України - закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 10 липня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України - залишити без змін.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.2 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування ОСОБА_5 покарання обчислювати з 01 листопада 2012 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим ОСОБА_5, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Л.С.Кранга О.Г.Рубльова О.В.Рябчун