АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1612/2921/12
Номер провадження 11/786/509/2013
Категорія:ч.1ст.122 С.Т. Головуючий у 1-й інстанції Крикливий Віталій Вікторович
Доповідач ап. інст. Гонтар А. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого - судді Гонтар А.А.,
суддів: Захожая О.І., Тараненка Ю.П.
за участю прокурора Гринь О.В.
захисника ОСОБА_2
виправданого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури м. Комсомольська, ОСОБА_3 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 березня 2013 року,-
В С Т А Н О В И ЛА:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Павлівка Новогеоргієвського району Кіровоградської області, проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимий
визнаний невинним та виправданий за ч. 1 ст. 122 КК України в зв'язку з недоведеністю участі у вчиненні злочину.
Скасовано запобіжний захід.
Знято арешт з майна підсудного.
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, «що 12 жовтня 2004 року приблизно о 22 год. 15 хв., знаходячись на вулиці Центральній в с. Солонці, підбіг до ОСОБА_5, який знаходився на подвір'ї біля будинку АДРЕСА_2, збив ОСОБА_5 з ніг та умисно наніс йому удар рукою по переноску. Продовжуючи свої злочинні наміри з метою доведення умислу до кінця, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій. Передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_3 умисно наніс декілька ударів ногою по лівій частині тулубу ОСОБА_5, злякавшись що його злочинні дії викрито з місця події зник. В результаті цього у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден в області обличчя, синців в області плеча, перелому 7,8 та 9 ребер зліва, які утворилися від дії тупих предметів можливо в строк і при обставинах, вказаних потерпілим і по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали довгостроковий розлад здоров'я».
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, як умисне нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров'я.
Обґрунтовуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України в зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, суд вказав на суперечності між показаннями потерпілого та свідків, а їх хибні показання суд оцінив як припущення; піддав сумнівам факт проведення певних слідчих дій, а саме додаткових допитів потерпілого та свідка ОСОБА_6, а також відтворень обстановки та обставин події злочину з участю потерпілого та свідка ОСОБА_6; неповноту висновку експертів щодо стану здоров'я ОСОБА_3 станом на жовтень 2004 року в частині яка стосується можливості нанесення ним ударів ногами потерпілому; те, що органом досудового слідства не розглядалась та не перевірялась версія щодо спричинення потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою, в тому числі і сином підсудного; відсутність в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення підсудного до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, в яких ОСОБА_3 нібито визнавав себе винним у побитті ОСОБА_5. Крім того, суд вказав на порушення вимог ст.223 КПК України при складанні обвинувального висновку, а саме невідповідності змісту обвинувачення в описовій та резолютивній частині щодо часу та точного місця вчинення злочину.
Посилаючись на вище викладене; на те, що з моменту події злочину минуло більше восьми років, а також на положення ст.62 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що по справі вичерпані всі можливості для відшукання нових доказів вини підсудного, а тому відсутні підстави для повернення справи на додаткове розслідування. Натомість, є підстави для виправдання підсудного у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину
В апеляції , із внесеними змінами, прокурора прокуратури м. Комсомольська ставиться питання про скасування вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та передчасність висновків суду про недоведеність вини підсудного. Просить направити справу прокурору м. Комсомольська для проведення додаткового розслідування, в ході якого слід усунути допущену неповноту досудового слідства, встановити час та місце вчинення злочину, усунути суперечності між показаннями свідків, перевірити алібі ОСОБА_3, ОСОБА_7, тощо.
Виправданий ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі прохає вирок суду скасувати і поставити новий вирок, яким виправдати його за п.1 ст. 6 КПК України. Вважає, що суд невірно оцінив докази по справі, а тому він повинен бути виправданим відповідно до п.1 ст. 6 КПК України.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора Гринь О.В., яка підтримала апеляцію прокурора, із внесеними до неї змінами, та заперечувала проти апеляції виправданого ОСОБА_3; ОСОБА_3 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2 на підтримання апеляції виправданого та їх заперечення проти апеляції прокурора;; перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово виправданого, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_3 до задоволення не підлягає, а апеляція прокурора, із внесеними змінами підлягає до задоволення виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Суд першої інстанції не виконав цих вимог закону, а тому доводи апеляцій щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів вважає слушними, а вирок суду таким, що підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено оскаржуваним вироком, в жовтні 2004 року по вул. Центральній в с. Солонці потерпілому ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, синців в області плеча, перелому 7,8 та 9 ребер зліва, які утворилися від дії тупих предметів і по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали довгостроковий розлад здоров'я.
Не визнаючи своєї вини в пред'явленому за ч.1 ст.122 КК України обвинуваченні протягом всього досудового та судового слідства ОСОБА_3 заперечував свою причетність до спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. При цьому вказував на те, що в зазначений в обвинуваченні період часу він перебував у м. Кременчуці. Крім того, звертав увагу на те, що місці вчинення злочину на яке вказують потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_6 не освітлюється, а тому сумнівно, що за умов повної темряви, в нічний час в жовтні місяці зазначені особи могли когось впізнати.
Фактично пославшись: на неконкретність обвинувачення, яка виявилася в тому, що в постанові про притягнення в якості обвинуваченого від 29.12.2007 року та в обвинувальному висновку зазначене різні час та місце вчинення злочину; суперечності в показаннях потерпілого та свідків; процесуальні порушення під час проведення слідчих дій; неповноту перевірки алібі ОСОБА_3; неможливість відшукання нових доказів вини підсудного через вісім років з моменту події злочину та відсутність підстав для повернення справи на додаткове розслідування - суд прийшов до висновку про наявність підстав для виправдання підсудного у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.
Стаття 22 КПК України вимагає від органів досудового слідства вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів справи, доводи апеляції прокурора щодо невиконання органом досудового слідства вимог ст.22 КПК України є слушними.
Так, матеріалами справи встановлено факт заподіяння потерпілому ОСОБА_5 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження. В той же час органом досудового слідства не було чітко встановлено дату, час та місце отримання потерпілим цього тілесного ушкодження та причетність до цих подій ОСОБА_3 чи будь-якої іншої особи. За таких умов, коли досудове слідство проведено неповно і ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні, висновки суду щодо недоведеності вини ОСОБА_3 є передчасними, а вирок суду не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону та є обґрунтованим.
Оскільки допущену неповноту та неправильність проведеного досудового слідства не можна усунути в судовому засіданні - апеляція прокурора щодо скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування підлягає до задоволення.
В ході додаткового розслідування справи слід усунути розбіжності в показаннях свідка ОСОБА_6; належним чином провести відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6; належним чином перевірити показання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо наявності чи відсутності освітлення подвір'я ОСОБА_3 та будинку ОСОБА_6 та усунути наявні суперечності в їх показаннях; шляхом проведення зводин віч-на-віч усунути суперечності в показаннях потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8, а також свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9; належним чином перевірити алібі ОСОБА_3 щодо його перебування у м. Кременчуці у своєї тітки ОСОБА_10; перевірити алібі свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_7 щодо перебування на подвір'ї ОСОБА_3 о 23.15 год. 12.10.2004 року; долучити до матеріалів кримінальної справи протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП складений ОСОБА_12, з'ясувати у останнього в якому місяці надійшла заява про те, що ОСОБА_3 комусь спричинив тілесні ушкодження та встановити кому саме ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження, провести зводили віч-на-віч між ОСОБА_13 та ОСОБА_3.
Таким чином, доводи ОСОБА_3 щодо необхідності зміни підстав для його виправдання в зв'язку з, як зазначено в апеляції, відсутністю його участі в події злочину відповідно до п.1 ст.6 КПК України є безпідставними в зв'язку з встановленою неповнотою та неправильністю досудового слідства. В той же час, саме з цих підстав підлягає до задоволення апеляція прокурора в частині необхідності направлення справи на додаткове розслідування під час якого належить усунути допущену неповноту досудового слідства, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, проаналізувати всі зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України (1960), п.п.9,11,13,15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію виправданого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора прокуратури м. Комсомольська, із внесеними змінами, задовольнити.
Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 27.03.2013 року скасувати.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України повернути на додаткове розслідування прокурору м. Комсомольська.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.
С У Д Д І :
ГОНТАР А.А. ЗАХОЖАЙ О.І. ТАРАНЕНКО Ю.П.