ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 4/76

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі представників: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Гуцій В.З., Головного управління юстиції у Львівській області Ребрій Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на ухвалу господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2013 року по справі №4/76 про банкрутство державного підприємства «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Морозюк А.Я.) ухвалою від 17 жовтня 2013 року по справі №4/76: припинив провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив" (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Гайдамацька, 16, і.к. 05393524); припинив процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Віннікова Віталія Васильовича; припинив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (ДІФКУ) звернулась до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2013 року у справі №4/76, просить таку скасувати, а справу направити до господарського суду Львівської області. Стверджує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 80 ГПК України. Вважає, що суд першої інстанції припинив провадження у справі на підставі, яка не зазначена ні в ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ні в ст. 80 ГПК України.

Про розгляд справи учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином.

У судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, просить таку задоволити. Представник Головного управління юстиції у Львівській області надала пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, матеріали справи, заслухав пояснення скаржника та Головного управління юстиції у Львівській області і вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2013 року у справі №4/76 слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи провадження у справі №4/76 про банкрутство державного підприємства "Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив" порушене ухвалою господарського суду Львівської області від 22 квітня 2008 року. Цією ж ухвалою уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив» опубліковане 03 липня 2008 року в газеті «Урядовий кур'єр» №119.

Ухвалою суду від 29.09.2009 року усунуто Колісника Андрія Олеговича від виконання обов'язків розпорядника майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Віннікова Віталія Васильовича.

Ухвалою суду від 31.05.2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів Державного підприємства «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив».

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики від 08.07.2009 року №470 "Про повноваження щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України" Державне підприємство «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив» (ідентифікаційний код 05393524) входить до сфери управління міністерства. Так, у п. 73 Додатку 2 до наказу Мінагрополітики України від 8 липня 2009р. №470, за назвою «Державні підприємства, установи і організації, функції координації діяльності яких покладені на Департамент ринків рослинництва» зазначено: « 5393524 Державне підприємство "Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив 81100 м. Пустомити, вул. Гайдамацька, 16». Також, у заяві Міністерства аграрної політики України №31-4/512 від 18.05.2010р. зазначено, що Державне підприємство «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив» є державним підприємством зі 100-відсотковою часткою державного майна у його статутному фонді, органом управління якого є Міністерство аграрної політики України.

07.10.2013 року від Головного управління юстиції у Львівській області до суду першої інстанції надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що процедура банкрутства Державного підприємства «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив» триває понад п'ять років, комітетом кредиторів не прийнято рішення про укладення мирової угоди, а боржника не виключено у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

17.10.2013 року розпорядник майна на виконання рішення комітету кредиторів, оформленого протоколом засідання комітету кредиторів №11 від 16.10.2013 року, подав господарському суду Львівської області клопотання про відкладення розгляду справи на три місяці у зв'язку з тим, що на даний час триває розгляд проекту мирової угоди, запропонованого боржником.

Судом першої інстанції встановлено, що як зазначено в протоколі засідання комітету кредиторів №2 від 03.10.2011 року, на засіданні комітету кредиторів виступив керівник боржника Дяків І.В. та повідомив, що господарську діяльність Державне підприємство «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив» не здійснює, реальної можливості погасити борги не має, однак підприємство являється стратегічним об'єктом та внесено в перелік державних підприємств, які не підлягають приватизації, але характеризується особливою специфікою своєї діяльності та в майбутньому є досить перспективним та привабливим для інвесторів. Керівник боржника подав також на розгляд комітету кредиторів проект мирової угоди з встановленими строками погашення кредиторської заборгованості, однак представник ДІФКУ (голова комітету кредиторів) попросив у комітету кредиторів додаткового часу для вивчення даного проекту мирової угоди та прийняття рішення, у зв'язку з чим комітетом кредиторів було вирішено звернутись до суду з клопотання про відкладення розгляду справи до отримання результатів розгляду проекту мирової угоди.

В оскаржуваній ухвалі господарський суд Львівської області констатував, що аналогічні клопотання подавались суду розпорядником майна на виконання рішень комітету кредиторів, оформлених протоколами засідань комітету кредиторів №3 від 13.12.2011 р., №4 від 04.03.2013 р., №5 від 12.06.2012 р., №6 від 28.09.2012 р., №7 від 30.11.2012 р., №8 від 31.01.2013 р., №9 від 16.05.2013 р., №10 від 27.08.2013 р., у зв'язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався судом із врахуванням того, що укладення мирової угоди є єдиним шляхом для можливого погашення вимог кредиторів Державного підприємства «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив» до виведення боржника з переліку державних підприємств, які не підлягають приватизації.

На виконання рішення комітету кредиторів, оформленого протоколом засідання комітету кредиторів №11 від 16.10.2013 року, розпорядник майна 17.10.2013 року подав суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи на три місяці.

Також господарський суд Львівської області вказав, що проект мирової угоди, поданий керівником боржника на розгляд комітету кредиторів ще 03.10.2011 року, перебуває на розгляді ДІФКУ (голови комітету кредиторів) протягом тривалого періоду (а саме починаючи з 03.10.2011 року та триває станом на день винесення оскаржуваної ухвали), що є цілком достатнім, на думку суду, для розгляду відповідного проекту головою комітету кредиторів та передання його на розгляд засідання комітету кредиторів та подальшого погодження у відповідності до вимог ч. 18 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Враховуючи законом встановлену неможливість застосування до боржника у даній справі інших судових процедур банкрутства, окрім мирової угоди, а також те, що учасники провадження у справі мали усі необхідні умови і достатньо часу для укладення мирової угоди та її погодження у встановленому законом порядку, проте не надали суду станом на день розгляду справи мирової угоди, яка б підлягала затвердженню судом, чи доказів, які б підтверджували ефективність роботи комітету кредиторів, спрямованої на розгляд та погодження проекту мирової угоди, поданого на розгляд комітету кредиторів керівником боржника, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що в задоволенні клопотання розпорядника майна про відкладення розгляду справи, поданого суду на виконання рішення комітету кредиторів слід відмовити, а провадження у справі - припинити.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає що немає законних підстав для продовження розгляду справи та процедури розпорядження майном боржника Державного підприємства «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив».

В апеляційній скарзі Державна інноваційна фінансово-кредитна установа зазначила, що господарський суд Львівської області припинив провадження у справі на підставі, яка не зазначена ні в ст. 40 Закону, ні в ст. 80 ГПК України.

З таким твердженням скаржника суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності що не підлягають приватизації" боржник - Державне підприємство «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив», віднесений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

За приписами п. 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Таким чином, судові процедури санація та ліквідація відносно боржника, що знаходиться в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" можуть бути здійснені лише після звернення керівних органів боржника в установленому законом порядку з клопотанням про виключення боржника з даного переліку та прийняття відповідного рішення про виключення боржника з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. За відсутності такого рішення провадження у справі може бути закінчене укладанням мирової угоди, а в разі відсутності згоди між боржником та кредиторами щодо укладення мирової угоди - припинене за ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Слід відмітити, що процедура банкрутства Державного підприємства «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив» триває більше п'яти років і за цей час щодо боржника не було укладено мирову угоду, рівно як і не виключено боржника у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Тому, на думку колегії суддів, є всі законні підстави вважати, що подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства, призведе лише до порушення прав як боржника, так і кредиторів та заподіяння ним додаткових збитків, зокрема, з оплати праці арбітражного керуючого. Більше того, внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, уведеного ухвалою суду від 22 квітня 2008 року одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив", останні позбавлені можливості погасити свої грошові вимоги, нарахувати штрафні санкції за невиконання грошових зобов'язань.

З урахуванням дати порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив" (22 квітня 2008 року) та положень п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19 січня 2013 року), при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року).

Отже, державне підприємство "Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив" в силу закону належить до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Відтак у провадженні справи про банкрутство державного підприємства "Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив" до такого боржника може бути застосовано дві судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди.

За умовами ч. 8 ст. 16 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» прийняття рішення про підготовку та укладення мирової угоди належить до компетенції комітету кредиторів.

За приписами ч.ч. 3, 4, 5 ст. 35 Закону рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди; рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її; від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Згідно з ч. 18 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» мирові угоди, плани санації та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, Фондом державного майна України (стосовно господарської організації, яка перебуває у процесі приватизації).

Виходячи із приписів ст.ст. 1, 11, 13 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо тривалості строку призначення розпорядника майна боржника, можливості його продовження, а також приписів ст. 11 цього закону про те, що засідання суду, на якому має бути винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду, - господарський суд Львівської області дійшов висновку про відсутність законних підстав для продовження судової процедури розпорядження майном боржника й відкладення розгляду справи.

У п. 36 в Постанови Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено провадження у справі про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи вищенаведені приписи закону та фактичні обставини справи, законним та обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду щодо необхідності припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, положення якої застосовані судом з урахуванням вимог ст. 4-1 цього Кодексу, тобто особливостей процедури банкрутства.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвала господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2013 року у справі №4/76 про банкрутство державного підприємства «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив» постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права на підставі дослідження судом поданих доказів, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків суду першої інстанції. Законні підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2013 року у справі №4/76 про банкрутство державного підприємства «Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив» залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Хабіб М.І.