АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 554/5570/13-к
Номер провадження 11-кп/786/158/2013
Категорія: ч.2 ст.286 Т.З.
Головуючий у 1-й інстанції Антонов Сергій Володимирович
Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого - судді Гонтар А.А.,
суддів: Голубенко Н.В., Денисенко Л.М.
при секретарі Григоровій М.В.
за участю прокурора Деряги Л.М.
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження за апеляціями прокурора прокуратури м. Полтави Кармазіної І.В. та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 01 червня 2013 року,-
В С Т А Н О В И ЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1
- засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського 2775 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого та 1922 грн. на користь держави витрат пов'язаних з залученням експерта.
Згідно вироку суду, 24 листопада 2012 року, близько 14 год., ОСОБА_2, керуючи автомобілем Деу - Ланос д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в м. Полтаві, по вулиці Київське шосе від вулиці В. Тирнівська в напрямку вулиці Серьогіна, на регульованому перехресті з вулицею 23 Вересня при виконані лівого повороту на зелений сигнал світлофору, не впевнився в безпеці перед початком руху та виконанні маневру, не надав переваги у русі, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ - ДЕУ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля Деу - Ланос д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_4 згідно з висновком судово - медичної експертизи № 201 від 08.02.2013 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: лівостороннього гемопневмоторакса з множинними переломами ребер зліва, підшкірною емфіземою, контузією лівої легені, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Причиною дорожньо-транспортної події та її наслідків, згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 22 від 01.02.2013 року та додаткової судової автотехнічної експертизи № 146 від 17.04.2013 року, стали порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 10.1, 16.6 ПДР України.
В апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 ставиться питання про зміну вироку суду, а саме про виключення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на один рік. Свою апеляцію обґрунтовує тим, що можливість керувати автомобілем являється єдиним способом матеріально утримувати родину. Позбавлення його права керувати транспортним засобом одночасно позбавить його можливості влаштуватись на роботу та ускладнить транспортування онкохворої матері до закладу здоров'я.
В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказавши на тяжкі наслідки від злочину для здоров'я потерпілого, прокурор просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки; на підставі ст. 75 КК України звільнити від реального відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримання доводів своєї апеляції та його заперечення проти апеляції прокурора; захисника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляції обвинуваченого та його заперечення проти апеляції прокурора; прокурора Дерягу Л.М., яка не підтримала апеляцію прокурора у кримінальному провадженні та не заперечувала проти апеляції обвинуваченого; потерпілого ОСОБА_4, який підтримав апеляцію обвинуваченого та заперечував проти апеляції прокурора; перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення виходячи з такого.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який він засуджений підтверджуються показаннями ОСОБА_2 в суді. Крім того, вони ґрунтуються на зібраних у кримінальному провадженні доказах, які відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України судом першої інстанції не досліджувались і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
У відповідності до зібраних по справі доказів, дії ОСОБА_2 кваліфіковані судом за ч.2 ст.286 КК України і також ніким не оспорюються.
З матеріалів справи вбачається, що суд призначаючи ОСОБА_2 покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини справи, данні про особу обвинуваченого, який не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, відшкодував потерпілому завдані збитки. Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття винного та вказав на відсутність обставин, що обтяжують його покарання. Врахувавши викладене, суд прийшов до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів є мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами. При цьому, суд прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням.
Фактично апелянти не заперечують проти рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Однак, прокурор у кримінальному провадженні, незважаючи на те, що призначене судом покарання за вчинений злочин відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначеним у ст.65 КК України, порушуючи питання про скасування вироку суду в зв"язку з м"якістю призначеного покарання, в своїй апеляції не навів переконливих підстав щодо необхідності збільшення як основного та додаткового покарання, так і необхідності збільшення іспитового строку. За таких підстав, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора.
Не знаходить колегія суддів і підстав для задоволення апеляції обвинуваченого, оскільки саме грубе порушення ним Правил дорожнього руху України призвело до дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. Призначаючи мінімальне додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд врахував думку потерпілого, який просив суворо не карати винного, та відшкодування ОСОБА_2 шкоди потерпілому. На час постановлення вироку обвинувачений не працював, а надана в апеляційну інстанцію довідка за підписом приватного підприємця про те, що ОСОБА_2 у майбутньому буде прийнятий на роботу в якості водія вантажного автомобіля КАМАЗ не є переконливою підставою для виключення з вироку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Довідка про стан здоров'я матері обвинуваченого ОСОБА_9 прийнята до уваги судом при призначенні основного покарання і також не містить інформації, яка б давала підстави звільнити ОСОБА_2 від додаткового покарання.
За таких обставин, розглядаючи справу в межах принесених апеляцій, колегія суддів не вбачає підстав ні для скасування вироку в зв'язку з м'якістю призначеного покарання та постановлення нового вироку, ні для зміни вироку в частині виключення призначеного судом додаткового покарання.
Вид та розмір призначеного судом основного та додаткового покарання ОСОБА_2, а також підстави для звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням відповідають вимогам кримінального закону, є необхідними й достатніми для його виправлення та попередження нових злочинів..
Керуючись ст.ст. 404,407,408,418 КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора прокуратури м. Полтави Кармазіної І.В. залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 01.06.2013 року стосовно ОСОБА_2 - без змін.
Касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом трьох місяців з її дня проголошення.
С У Д Д І :
ГОНТАР А.А. ГОЛУБЕНКО Н.В. ДЕНИСЕНКО Л.М.