АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1620/2370/2012
Номер провадження 11/786/522/2013
Категорія: ч.1 ст.125 Н.Т.
Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Юрій Володимирович
Доповідач ап. інст. Гонтар А. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого - судді Гонтар А.А.,
суддів: Голубенко Н.В., Маліченка В.В.
за участю прокурора Акулової С.М.
потерпілої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Миргородського міськрайонного суду м. Полтави від 20 травня 2013 року,-
В С Т А Н О В И ЛА:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка та жителька АДРЕСА_1, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судима:
- засуджена за ч.1 ст.125 КК України до штрафу в сумі 510 ( п'ятсот десять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2295,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Згідно вироку суду, 11 травня 2012 року близько 16 год. В приміщенні магазину " Ідеал по вул. Гоголя, 88 в м. Миргороді, на ґрунті неприязних відносин, в ході сварки, ОСОБА_3 умисно вхопила потерпілу ОСОБА_2, яка сиділа за столом, за волосся, повалила на стіл та вкусила за кисть правої руки. В результаті цього потерпілій були завдані тілесні ушкодження у вигляді синця та садна на тильній поверхні правої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 157 від 16.04.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не призвели до розладу здоров'я.
В апеляції засудженої ставиться питання про зміну вироку суду в частині вирішення цивільного позову та визначення розміру судових витрат. Вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди суд не врахував, що конфлікт спровокувала поведінка самої потерпілої, а також те, що заподіяні потерпілій тілесні ушкодження не призвели до розладу її здоров'я. Крім того, посилається на те, що потерпілою та її представником не надано розрахунку витраченого часу адвокатом по кримінальній справі та відповідні розрахунки не наведено у вироку. З урахуванням викладеного, просить зменшити розмір грошового відшкодування моральної шкоди до розумних меж та зменшити розмір компенсації витрат на правову допомогу в межах граничного розміру визначеного законом.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_2, яка заперечувала проти апеляції посилаючись на те, що засуджена навмисно майже рік затягувала розгляд справи в суді, а тому її апеляційні вимоги щодо зменшеня розміру моральної шкоди є безпідставними; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції; провівши судові дебати колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції виходячи з такого.
Згідно ст.365 КПК України (в редакції 1960 р.), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчинені злочину, за який вона засуджена ґрунтуються на зібраних у справі та наведених у вироку доказах і ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються.
Зокрема, вина ОСОБА_3 доведена показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, висновком судово-медичної експертизи № 157від 16.04.2013 р.
У відповідності до зібраних по справі доказів, дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, що також не оспорюються в апеляції.
Призначене засудженій покарання відповідає вимогам ст.65 КК України його вид та розмір апелянтом не оспорюються.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілою заявлено позов про відшкодування моральної шкоди , яку вона оцінила в 10 000 грн. посилаючись на те, що неправомірними діями засудженої їй було завдано фізичного болю та страждань, яких потерпіла зазнала у зв'язку із ушкодженням її здоров'я, стресового стану пов'язаного з переживаннями щодо своєї вагітності та здоров'я майбутньої дитини.
Приймаючи своє рішення суд послався на те, що на час вчинення злочину засуджена не знала про те, що потерпіла, як і вона сама, перебувала у стані вагітності. Крім того, тілесні ушкодження, завдані потерпілій не призвели до втрати чи зменшення нею працездатності. Пославшись на вище наведене та вимоги ст.ст.23,1167 ЦК України суд прийшов до висновку, що розумним та справедливим є розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн.. Колегія суддів погоджується з обґрунтованим рішенням і не знаходить підстав для задоволення апеляції в цій частині.
Згідно ст..93 КПК України (в редакції 1960 р.) судові витрати покладаються на засуджених або приймаються на рахунок держави. За змістом ст.91 цього Кодексу, витрати на правову допомогу потерпілому не відносяться до судових витрат, а посилання суду на ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в даному випадку є безпідставним. Відтак, суд незаконно поклав на засуджену витрати за правову допомогу надану потерпілій. За таких обставин, апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині що стосується судових витрат.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України (1960 р.), п.п.9,11,13,15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 частково задовольнити.
З резолютивної частини вироку виключити посилання на стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2295,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
В іншій частині вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 травня 2013 року залишити без змін.
С У Д Д І :
ГОНТАР А.А. ГОЛУБЕНКО Н.В. МАЛІЧЕНКО В.В.