Справа №22-ц-1712 2006 р.            Головуючий у 1-й інстанції: Кондратенко Л.П.

Категорія; 48                                     Суддя-доповідач: Маслов В.О,

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

07 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого - Маслова В.О.

Судців -             Ведмедь Н.І.

Криворотенка В.І. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року у справі за його заявою, зацікавлена особа: Орган опіки та піклування Роменської міської ради, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки над нею,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним рішенням районного суду відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні його заяви про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки.

Оскаржуючи це рішення суду, ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що при розгляді справи суд помилково не визнав неявку ОСОБА_2 на експертизу як ухилення від проходження експертизи, судом на його думку не враховані дійсні причини неявки на експертизу, яка сталася через перешкоджання брата доставления батька на експертизу. Ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки за недостатністю наданих заявником доказів щодо його страждання на психічне захворювання.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, з'ясувавши правові позиції сторін, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, 1923 року народження, проживає АДРЕСА_1. 10 лютого 2006 року ОСОБА_2 подарував брату заявника ОСОБА_3 будинок та земельну ділянку.

Ухвалою суду від 12 липня 2006 року по справі призначена судово-психіатрична експертиза, на вирішення якої поставлено питання: чи хворіє ОСОБА_2 на психічну хворобу, чи розуміє він в силу психічного розладу здоров'я значення своїх дій та чи може керувати ними, чи потребує він опіки. Проведення експертизи доручено спеціалістам 1 обласної спеціалізованої лікарні (а.с. 25).

Але проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи здійснено не було в зв'язку з відсутністю об'єкта експертизи (а.с. 29).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 16 жовтня 2006 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про примусове направлення ОСОБА_2 на судово-психіатричну експертизи (а.с. 43-44).

Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недостатність доказів, наданих заявником (лише довідка лікаря-психіатра про те, що ОСОБА_2 страждає психічним захворюванням) для визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки.

Як вбачається з довідки першої обласної спеціалізованої лікарні від 16 жовтня 2006 року ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога та лікарня психіатра не перебуває (а.с. 42).

Висновок суду відповідає вищезазначеній нормі цивільного законодавства та роз'ясненням, викладеним в п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 березня 1972 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним».

Судом допитаний в якості свідка молодший брат заявника ОСОБА_3, який суду поясниі, що доглядає батька, турбується про нього. Батько є людиною похилого віку, 1923 року народження, має відповідний стан здоров'я. Але він ніякої шкоди не робить і не проявляє психічних захворювань. Батько дійсно подарував йому будинок. А суперечка з братом почалась після смерті матері з приводу встановлення пам'ятника на її могилі.

Посилання апелянта на необхідність примусового направлення ОСОБА_2 на проведення судово-психіатричної експертизи, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки підстави для цього відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обгрунтованим, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Роменського міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.