КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2013 р. Справа№ 910/5772/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Зубець Л.П.
Іоннікової І.А.
за участю представників:
від позивача: Халіна А.О. - дов. №14-351 від 16.03.2012;
від відповідача: не з'явився
розглядаючи
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна
акціонерна компанія „Нафтогаз України"
на рішення господарського суду м. Києва
від 05.06.2013 (суддя Паламар П.І.)
у справі №910/5772/13
за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна
акціонерна компанія „Нафтогаз України"
до Обласного комунального виробничого підприємства
теплового господарства „Лубнитеплоенерго"
про укладення договору
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (надалі - позивач) до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства „Лубнитеплоенерго" Полтавської області (надалі - відповідач) про врегулювання розбіжностей, які виникли між позивачем та відповідачем під час укладення договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (надалі - договір) шляхом викладення спірних умов договору у наступній редакції: п. 4.1. Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку покупця відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2007 №288 „Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", зареєстрованих у Мін'юсті 11.08.2010 за №671/17966; п.6.4: У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем:1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;2) у другу чергу погашається неустойка;3) у третю чергу погашається основна сума боргу. У випадку відсутності простроченої заборгованості та заборгованості зі сплати неустойки за цим Договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, повинна зараховуватись Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2013 у справі №910/5772/13 позовні вимоги задоволено частково, вирішено укласти між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства „Лубнитеплоенерго" договір купівлі-продажу природного газу у визначеній редакції, зокрема умови п. 4.1 договору викладено в редакції, запропонованій відповідачем, п. 6.4 договору викладено в редакції, запропонованій позивачем. Крім того, вказаним рішенням пункт 7.2 договору викладенню в редакції позивача за виключенням положень про безспірний порядок сплати пені, а пункти 7.3 та 10.12 виключено із тексту договору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 у справі №910/5772/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про викладення п. 4.1 договору в редакції позивача та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, виклавши пункт 4.1, у редакції, запропонованій позивачем. В іншій частині оскаржуване рішення апелянт просить залишити без змін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції в частині, що стосується п. 4.1 спірного договору, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що наказ Мінпаливенерго від 15.07.2007 №288 „Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів" не скасований, не знятий з державної реєстрації та не є таким, що втратив чинність, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про викладення п. 4.1 договору у редакції позивача. У апеляційній скарзі позивач зазначає, що п. 4.1 спірного договору саме в редакції позивача є обов'язковим для визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
19.02.2013 листом №26-885/1.2-13 позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір купівлі-продажу природного газу у 2013 році для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), надіславши проект відповідного договору.
Відповідач супровідним листом №1-17/843 від 01.03.2013 надіслав позивачу підписаний та скріплений печаткою підприємства договір №38-ТЕ купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії та два примірники протоколу розбіжностей щодо умов п.п. 4.1, 6.4 цього договору.
Згідно із п.п. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №1729 від 27 грудня 2001 року „Про забезпечення споживачів природним газом" позивач здійснює реалізацію природного газу для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25 липня 2012 року позивач визначений гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.
За змістом вимог п. 10 ст. 1 Закону України „ " гарантований постачальник не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.
З урахуванням указаних положень чинного законодавства та вимог ч. 6 ст. 179 ГК України укладення договору на постачання природного газу є обов'язковим для сторін у справі.
Відповідно до вимог ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Загальні умови та порядок укладення господарських договорів врегульовані ст.ст. 179, 181 ГК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, з тексту спірного договору та протоколу розбіжностей до нього вбачається, що запропоновані позивачем умови п. 6.4 договору про порядок черговості зарахування грошових коштів відповідають вимогам Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001 „Про забезпечення споживачів природним газом", Правил користування природним газом для юридичних осіб, Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, ст. 534 ЦК України, не порушують прав відповідача, тому позовні вимоги щодо викладення п. 6.4 договору у редакції позивача правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Стосовно позовних вимог про викладення п. 4.1 договору в редакції, яка передбачає визначення обсягу природного газу відповідно до Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №288 від 15.07.2010, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва „Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" №6 від 29.10.2012 відповідно до Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дію наказу Міністерства палива та енергетики України №288 від 15 липня 2010 на момент пропозиції позивача укласти спірний договір було зупинено та станом на час розгляду справи судом першої інстанції та перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не відновлено.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги зазначеного наказу Міністерства палива та енергетики не підлягають застосуванню до договірних відносин сторін, а умови п. 4.1 спірного договору слід викласти в редакції, запропонованій відповідачем, яка відповідає вимогам розділу 3 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом та Правилам користування природним газом для юридичних осіб, визначивши, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.
При цьому, колегія бере до уваги пояснення представників позивача та відповідача, які у судовому засіданні 07.10.2013 повідомили, що сторонами після прийняття рішення у даній справі досягнуто згоди щодо підписання спірного договору, а предмет спору щодо п. 4.1 договорів купівлі-продажу природного газу на 2013 рік є вичерпаним, про що свідчить лист позивача №26-4803/1.5-13 від 19.09.2013 адресований відповідачеві.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 у справі №910/5772/13 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 у справі №910/5772/13 залишити без змін.
Матеріали справи №910/5772/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя М.М. Новіков
Судді Л.П. Зубець
І.А. Іоннікова