Номер провадження № 33/785/825/13

Головуючий у першій інстанції Іщенко

Доповідач Джулай О. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2013 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі головуючого судді Джулая О.Б.,

За участю:

Прокурорів Бідюка О.В., Пислара С.М.

представників Південної митниці Міндоходів - Магеррамова А.В., Ткаченка О.В.

апелянта ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси, від 16 жовтня 2013 року,

встановив:

зазначеною постановою суду

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1

був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483 ч 1 МК України, та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, а саме 70615 гривень 00 копійок, з конфіскацією на користь держави вилученого за протоколом про порушення митних правил № 0771 /50009/ 13, від 29 липня 2013 року, автомобілю «Mercedes Vito», реєстраційний номер Німеччини W-QC484, кузов № НОМЕР_2, 1999 року випуску.

Відповідно до ст. 520 МК України, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Південної митниці Міндоходів витрати за зберігання автомобіля з 30.07.2013 року по 16.10.2013 року, у сумі 8412 гривень 26 копійок.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу, як підстави для переміщення автомобіля, підроблених документів, а саме довіреності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду, стверджуючи, що пропустив строк з поважних причин.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_4 стверджує, що він не знав про те, що довіреність, на підставі якої він користувався автомобілем, підроблена, тому вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.483 ч.1 МК України, і просить скасувати постанову суду, провадження по справі закрити, конфіскований автомобіль «Mercedes Vito», реєстраційний номер Німеччини W-QC484, кузов № НОМЕР_2, 1999 року випуску, повернути йому.

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу в повному обсягу.

Вислухавши апелянта, прокурорів і представників митниці, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, допитавши свідка ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що строк на оскарження постанови суду підлягає поновленню, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стосовно пропуску ОСОБА_3 строку на оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційним судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постанова суду, стосовно ОСОБА_3, була ухвалена 16 жовтня 2013 року (а.с. 51).

При цьому апелянт брав участь в розгляді справи (а.с.49-51), і йому було відомо яке рішення стосовно нього прийняте судом.

Інтереси ОСОБА_3 в судовому засіданні представляв його представник ОСОБА_6 на підставі прийнятої судом довіреності, оформленої в Російській Федерації (а.с.48).

Після прийняття рішення по справі, як стверджує ОСОБА_4, він виїхав до м.Москви за сімейними обставинами.

Представник ОСОБА_3 за дорученням - ОСОБА_6 повідомив апелянта про те, що в Малиновському суді в нього не приймають апеляційну скаргу на підставі довіреності, оформленої в Російській Федерації.

За таких обставин апелянт був змушений терміново вилетіти з Москви до Одеси про що свідчить авіаквиток, наданий ОСОБА_3

Крім того, як пояснив ОСОБА_4, через складні погодні умови (туман) рейс був затриманий майже на добу, в результаті чого він прилетів в Одесу лише 30.10.2013 року, тобто після закінчення строку на оскарження постанови.

Твердження ОСОБА_3 не спростовані, на думку апеляційного суду заслуговують на увагу і, зважаючи на це, апеляційний суд приходить до висновку про можливість визнання поважними причин пропуску ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, і вважає за необхідне відновити йому строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови.

Що стосується розгляду апеляційної скарги по суті, апеляційний суд приходить до наступного.

З постанови суду першої інстанції вбачається, що в ході судового розгляду були встановлені наступні обставини.

Як зазначив суд першої інстанції, 20 липня 2013 року о 12 годині 57 хвилині, в зоні митного контролю п/п «Кучурган- Первомайськ», митного поста «Роздільна», Південної митниці Міндоходів, на смузі «зелений коридор» проводився митний контроль автомобілю «Mercedes Vito», реєстраційний номер Німеччини W-QC484, кузов № НОМЕР_2, 1999 року випуску, під керуванням громадянина України ОСОБА_3, який їхав з Молдови до України і надав на даний автомобіль, як підставу для переміщення через митний кордон України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № ZBI062229583, від 09 вересня 2009 року, та довіреність № 939, від 17 вересня 2011 року, на право користування та розпорядженням даним автомобілем засвідчене нотаріусом Берліну ОСОБА_8 (ОСОБА_8).

При цьому, як зазначено в оскарженій постанові суду, у зв'язку з наявністю інформації Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України, від 20 червня 2012 року, № 51/739, щодо використання автомобілю «Mercedes Vito», реєстраційний номер W-QC484, по підробленим документам даний транспортний засіб було виведено для проведення поглибленого митного контролю та додаткової перевірки наданих документів.

З метою офіційного підтвердження достовірності наданої ОСОБА_4 довіреності № 939, від 17 вересня 2011 року, Південною митницею, за участю експерта Місії ЄС Хедрика Бірмана, був направлений запит безпосередньо нотаріусу ОСОБА_8 (ОСОБА_8).

Відповідно до отриманої відповіді від нотаріуса Німеччини ОСОБА_8 (ОСОБА_8), від 02 липня 2013 року, засвідчення довіреності № 939, від 17 вересня 2011 року, нею не проводилось, підпис та печатка на даному документі підроблені.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з транспортного засобу, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення через митний кордон України, підроблених документів, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 483 ч. 1 МК України.

Між тим, апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.483 ч.1 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений факт того, що ОСОБА_4 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України транспортного засобу, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення через митний кордон України, підроблених документів, зокрема довіреності.

Між тим такий висновок суду не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

В підтвердження висновків щодо підробки довіреності, суд першої інстанції послався на наявні в матеріалах справи докази, зазначивши, що з метою офіційного підтвердження легітимності доручення № 939, від 17 вересня 2011 року, на право користування та розпорядженням даним автомобілем, Південною митницею, за участю експерта Місії ЄС Хедрика Бірмана, був направлений запит безпосередньо нотаріусу ОСОБА_8 (ОСОБА_8).

Відповідно до отриманої відповіді від нотаріуса Німеччини ОСОБА_8 (ОСОБА_8), від 02 липня 2013 року, нею не проводилось засвідчення доручення № 939, від 17 вересня 2011 року, підпис та печатка на даному документі підроблені.

Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи містять світокопії документів, складених іноземною мовою (а.с.72, 77, 78) за відсутності оригіналів цих документів. При цьому в зазначених копіях відсутні невід'ємні атрибути документу - підпис та відбиток печатки, і більш того, наявні в матеріалах справи копії взагалі ніяким чином не завірені, тому не можуть бути визнані допустимими доказами.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії перекладу зазначених документів, також не завірені і без підтвердження правильності перекладу (а.с.23-26), які з тих самих підстав також не можуть бути взяті до уваги при розгляді справи і вирішені питання щодо винуватості ОСОБА_3.

Слід також зазначити, що висновки щодо підробки довіреності, зокрема відбитку печатки та підпису нотаріуса, зроблені судом першої інстанції виключно на підставі зазначеної вище не завіреної копії перекладу відповіді нотаріуса, визнаної апеляційним судом недопустимим доказом.

При цьому з тексту перекладу (а.с.26) вбачається, що нотаріус надав відповідь заочно, навіть не оглянувши вказану довіреність, а експертне дослідження довіреності не проводилось.

За таких обставин подібна відповідь не може вважатись об'єктивною і не є достатньою для беззаперечного висновку про те, що довіреність підроблена.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку про те, що в суду першої інстанції не було достатніх підстав стверджувати, що довіреність на ім'я ОСОБА_3 підроблена, а, відповідно, відсутні підстави робити висновок про те, що ОСОБА_4 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України транспортного засобу, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення через митний кордон України, підроблених документів, зокрема довіреності.

Крім того, згідно з поясненнями ОСОБА_3, довіреність на його ім'я, на право керування та розпорядження автомобілем «Mercedes Vito», реєстраційний номер Німеччини W-QC484, кузов № НОМЕР_2, 1999 року випуску, оформив в Німеччині власник автомобіля - ОСОБА_5, який передав йому автомобіль і документи на нього, включаючи довіреність, в Республіці Молдова, тобто за межами території України.

Також ОСОБА_4 зазначив, що за наявності документів на автомобіль, а також довіреності, він без перешкод в'їхав на територію України, після чого, користуючись вказаним автомобілем, неодноразово перетинав кордон України, Росії, Молдови.

Твердження ОСОБА_3 не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів в достовірності цих тверджень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, суд приходить до висновку про те, що пояснення ОСОБА_3 заслуговують на увагу і мають бути враховані при прийнятті рішення.

Щодо висновків суду про наявності вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно положенням ст.9 КУпАП, а також ст.458 МК України, правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Аналізуючи докази по справі, враховуючи відсутність доказів, що спростовують твердження ОСОБА_3, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_3 відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, тобто відсутня вина (умисел або необережність), оскільки не спростовані твердження ОСОБА_3 про те, що він не знав і не міг знати про можливу підробку довіреності.

Викладені обставини, тобто відсутність вини ОСОБА_3, свідчать про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.483 ч.1 КУпАП, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а провадження по адміністративній справі стосовно ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі ст.247 п.1 КУпАП.

В зв'язку з відсутністю складу правопорушення в діях ОСОБА_3, апеляційний суд вважає за необхідне звільнити його від оплати за зберігання вилученого автомобіля.

Що стосується вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 про повернення йому затриманого автомобіля «Mercedes Vito», реєстраційний номер Німеччини W-QC484, кузов № НОМЕР_2, 1999 року випуску, апеляційний суд приходить до висновку про те, що зазначені вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію (а.с.18), власником вилученого автомобіля є ОСОБА_5, який був допитаний апеляційним судом.

Про обставини оформлення довіреності на ім'я ОСОБА_3 він пояснив, що в Німеччині, з метою оформлення довіреності, звернувся до посередника, якому надав необхідні документи, гроші і анкетні данні ОСОБА_3, а той, через деякий час надав йому довіреність.

Зазначені пояснення не спростовані, тому мають бути взяті до уваги.

Враховуючи викладене, а також наявність сумнівів в достовірності довіреності на ім'я ОСОБА_3, апеляційний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції, вважає за необхідне повернути вилучений автомобіль не ОСОБА_4, як він наполягає в апеляційній скарзі, а власнику - ОСОБА_5.

Керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.458, 483 Митного Кодексу України, апеляційний суд

постановив:

Відновити ОСОБА_4 строк на подачу апеляційної скарги на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси, від 16 жовтня 2013 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси, від 16 жовтня 2013 року, частково задовольнити.

Скасувати постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси, від 16 жовтня 2013 року, якою ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483 ч 1 МК України, та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, а саме 70615 гривень 00 копійок, з конфіскацією вилученого за протоколом про порушення митних правил № 0771 /50009/ 13, від 29 липня 2013 року, автомобілю «Mercedes Vito», реєстраційний номер Німеччини W-QC484, кузов № НОМЕР_2, 1999 року випуску.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.483 МК України, стосовно ОСОБА_3, закрити.

Вилучений автомобіль «Mercedes Vito», реєстраційний номер Німеччини W-QC484, кузов № НОМЕР_2, 1999 року випуску, і документи на нього, повернути власнику - ОСОБА_5.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає

Суддя апеляційного суду

Одеської області (підпис) О.Б. Джулай

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Одеської області О.Б. Джулай