ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 р. | № 2-29/11444-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Владимиренко С. В., Кота О. В., за участю представника: позивача – Качур О.О. дов. від 29.08.2006 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ “Делішес” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2006 року у справі за позовом ТОВ “Делішес” до ТОВ “Сенат” про визнання угоди дійсною та визнання права власності,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2006 року ТОВ “Делішес” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Сенат” про визнання дійсною угоди від 10 листопада 2004 року з купівлі-продажу цілісного майнового комплексу універсаму № 34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а, а ТОВ “Делішес” –законним набувачем цілісного майнового комплексу універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а.
Також просив визнати право власності позивача на цілісний майновий комплекс універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а, в складі: універсам літ."А", загальною площею 1904,7 м2, торговий кіоск літ. "Б", загальною площею 10,8 м2, будівлі та обладнання в кількості 45 одиниць.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2006 року позовні вимоги ТОВ “Делішес” задоволені в повному обсязі.
У касаційній скарзі заявник просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2006 року, а резолютивну частину даного рішення залишити без змін.
Заявник вважає, що судом при прийнятті рішення порушено положення ст. 84 ГПК України, оскільки в мотивувальній частині рішення не вказано в повному обсязі законодавство, яким господарський суд керувався при прийнятті рішення.
Стверджує, що незастосування судом при прийнятті рішення вимог ст. ст. 2, 167, 190 ЦК України, ст. 1, 2 ЗУ "Про судоустрій" та ст. 124 Конституції України свідчить про неповний захист судом прав і законних інтересів заявника.
У судове засідання представник відповідача не з'явився.
З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що 3 листопада 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір, відповідно до якого ТОВ "Сенат" зобов'язалось в строк до 2 грудня 2004 року укласти з ТОВ "Делішес" договір купівлі-продажу та продати за даним договором ТОВ "Делішес" за 1 140 000 грн. нерухоме майно –цілісний майновий комплекс універсаму № 34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а.
Попередній договір від 3 листопада 2004 року посвідчений нотаріально.
Пунктом 6 попереднього договору встановлено, що розрахунок між сторонами буде проведено в безготівковій формі шляхом перерахунку всієї суми ціни продажу об'єкта протягом трьох банківських днів після підписання даного попереднього договору.
3 листопада 2004 року платіжним дорученням № 1 на розрахунковий рахунок ТОВ "Сенат" було перераховано 1 140 000 грн.
08 листопада 2004 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради і ТОВ «Сенат»укладений договір купівлі-продажу майна комунальної власності № 617, який також нотаріально посвідчений та зареєстрований 08.11.2004 року в Державному реєстрі правочинів.
На підставі вказаного договору ТОВ «Сенат» придбало у власність об'єкт, в тому числі, у складі об'єктів нерухомості: універсам літ. «А», загальною площею 1904,7м; торговий кіоск літ. «Б», загальною площею 10,8м2, а також споруди і устаткування в кількості 45 одиниць, загальною балансовою вартістю 649102грн 95 коп.
Вказане майно було передано ТОВ «Сенат»за актом прийому-передачі від 10 листопада 2004 року та зареєстровано того ж дня Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним номером 7398334.
10 листопада 2004 року між ТОВ «Сенат»і ТОВ «Делішес»укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Сенат»продало, а ТОВ «Делішес»купило вказаний Об'єкт за ціною 1140000 грн., яка була повністю сплачена Покупцем Продавцю, про що зазначено в п. 2.2. цього договору.
Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально 10 листопада 2004 року.
Даний договір погоджено Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради, оскільки до його змісту в якості істотних були внесені обов'язкові умови договору купівлі-продажу від 08 листопада 2004 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради і ТОВ «Сенат», укладеного в процесі приватизації майна комунальної власності в частині збереження профілю об'єкту та інших умов щодо його використання.
11 листопада 2004 року між ТОВ «Сенат»і ТОВ «Делішес»був оформлений акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу Універсаму №34, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3а, після чого ТОВ «Делішес», вважаючи себе належним та законним набувачем за договором від 10 листопада 2004 року з ТОВ «Сенат», приступило до реалізації прав власника щодо володіння, користування і розпорядження належним майном за відсутності будь-яких претензій та заперечень з боку продавця - ТОВ „Сенат".
Судом першої інстанції встановлено, що 31 травня 2005 року до Залізничного районного суду м. Сімферополя звернулися засновник ТОВ «Сенат»Степнова Е.В. і її чоловік Степнов І.Р. з позовом до ТОВ «Сенат», ТОВ «Делішес», засновників ТОВ «Сенат»і приватного нотаріуса Тимощук І. А. про визнання незаконним протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сенат»від 02.11.2004 року і визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року, укладеного між ТОВ «Сенат»і ТОВ «Делішес».
Вимоги за вказаним позовом обґрунтували тим, що Степнова Е.В. як засновник ТОВ «Сенат», що володіє 67% статутного капіталу, не була присутня на загальних зборах учасників ТОВ «Сенат»02.11.2004 року, на якому було ухвалено рішення про продаж об'єкта нерухомості ТОВ «Делішес», а отже, даний протокол є незаконним.
Також позивачі за вказаним позовом зазначили у ньому, що п. 8.1. статуту ТОВ «Сенат» передбачено прийняття товариством рішень про надання дозволу на укладення договорів на суму більш 100000грн., тому юридична особа на момент укладення спірного договору не володіла достатнім обсягом дієздатності, що тягне недійсність такого правочину.
Рішенням Залізничного районного суду від 2 березня 2006 року позов засновника ТОВ «Сенат»Степнової Е.В. і її чоловіка Степнова І. Р. до ТОВ «Сенат», ТОВ «Делішес», засновників ТОВ «Сенат»і приватного нотаріусу Тимощук І. А. про визнання незаконним протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сенат»від 2 листопада 2004 року і про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10 листопада 2004 року, укладеного між ТОВ «Сенат»і ТОВ «Деіишес», задоволений в повному обсязі і сторони договору, визнаного судом недійсним, були повернені в первинний майновий стан.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 2 березня 2006 року у справі № 2-326/06 не набрало законної сили, оскільки оскаржено ТОВ „Делішес" в апеляційному порядку і скарга до даного часу не розглянута.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку що договір купівлі-продажу між сторонами дійсний і у позивача виникло право власності на його предмет на підставі ст. ст. 15, 80, 92, 113, 115, 116, 141, 145, 203, 325, 328, 330, 388, 392, 655 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 13, 50-52, 62 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 20, 48 Закону України «Про власність», ст.44 Закону України «Про нотаріат»та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб –підприємців».
Однак, з такими висновками суду повністю погодитись не можна.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту порушених, не визнаних або оспорюваних цивільних прав та інтересів особи.
Згідно ст. 220 ЦК України суд може визнати договір дійсним, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, який потребує нотаріального посвідчення, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Проте, суд на зазначене уваги не звернув і не з’ясував, а яким же чином саме відповідач порушує, не визнає або оспорює права позивача.
Інших підстав для визнання угоди дійсною ст.16 ЦК України не визначає.
У випадку ж, якщо права позивача на спірне майно оспорюються засновниками ТОВ «Сенат», як то встановлено місцевим гоподарським судом, суд повинен був згідно ГПК України визначитись з питанням залучення до участі у справі належних відповідачів і підвідомчості данного спору.
За таких обставин рішення суду визнати законним не можна, тому воно підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід врахувати викладене вище, встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2006 року.
Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Т. Козир
Судді С. Владимиренко
О. Кот