ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2006 р. | № 38/8 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддів | Добролюбової Т. В. Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. |
Розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “УПЕК” |
на постанову | від 20.06.2006 року Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 38/8 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Кривий Ріг Цемент” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “УПЕК” |
про | стягнення 6201,12 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з’явилися, повідомлені належно про час і місце засідання суду
від відповідача: Журавель В.О. за дов. від 14.04.06
Відкритим акціонерним товариством “Кривий Ріг Цемент” у грудні 2005 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “УПЕК” 6201,12 грн. вартості залізничних тарифів та 180,01 грн. судових витрат. Заявник зазначав, що відповідно до умов договору від 17.01.03 №160-к на прямі господарські зв’язки, останнім було здійснено поставку 355 тон цементу відповідачу, що підтверджується
доповідач: Добролюбова Т.В.
квитанціями приймання вантажу за №№ 46003069, 46002458, 46002778, 46002450, 46002531 та виставлено для оплати рахунок-фактуру з зазначенням в окремій графі розміру вартості залізничних тарифів 6201,12 грн. Згідно з пунктом 5.2 даного договору при відвантажені товару залізничним транспортом, залізничний тариф нараховується та оплачується ТОВ “УПЕК” на розрахунковий рахунок позивача за окремим рахунком, при цьому заявник вказав, що строк оплати договором не встановлено. Отже, відповідно до приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України позивачем 21.06.05 на адресу відповідача надіслана претензія про сплату залізничних тарифів у розмірі 6201,12 грн., однак останній на порушення умов договору розрахунки не здійснив.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.03.2006, ухваленим суддею Власовим Ю.Л., позовні вимоги задоволені повністю. Мотивуючи рішення, суд послався на доведеність позивачем факту невиконання відповідачем умов передбачених пунктом 5.2 спірного договору, а відтак відповідно до приписів статей 151, 165 Цивільного кодексу УРСР, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визнав заявлені вимоги позивача правомірними та обґрунтованими.
Київський апеляційний господарський суд у складі головуючого –судді Алданової С.О., та суддів Островича С.Е., Шипко В.В. постановою від 20.06.2006 перевірене рішення господарського суду залишив без змін, з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “УПЕК” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, справу направити на новий розгляд. Скаржник посилається на те, що відповідно до пункту 5.2 спірного договору залізничний тариф нараховується окремо та сплачується Покупцем на розрахунковий рахунок продавця за окремим рахунком, однак окремий рахунок на сплату залізничного тарифу позивачем не виставлявся, тому боржник не міг виконати свого зобов’язання перед ВАТ “Кривий Ріг Цемент”. Крім того заявник посилається на неправильне застосування судами приписів статей 526 ,612, 613 Цивільного кодексу України та статей 193,221 Господарського кодексу України.
Від Відкритого акціонерного товариства “Кривий Ріг Цемент” відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 17.01.03 між Відкритим акціонерним товариством “Кривий Ріг Цемент” –продавцем-довірителем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Кривбас - Цемент” - повіреним та Товариством з обмеженою відповідальністю “УПЕК” –покупцем укладено договір №160-к на прямі господарські зв’язки. Умовами даного договору передбачено, що ВАТ “Кривий Ріг Цемент” зобов’язується поставити та передати у власність покупця цемент, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його. Відповідно до розділу 5 пункту 5.1 спірного договору ціна наведена в додатках до договору без урахування залізничного тарифу на перевезення вантажу до станції призначення. Пунктом 5.2 названого розділу передбачено, що при відвантаженні товару залізничним транспортом залізничний тариф нараховується окремо та оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця –довірителя за окремим рахунком. Судами встановлено та підтверджено наявними в матеріалах квитанціями прийому вантажу №№46003069, 46002458, 46002778, 46002450, 46002531, що позивач на виконання умов договору поставив залізничним транспортом відповідачу 355 тон цементу. Загальна вартість залізничних тарифів становить 6201,12 грн. При цьому судами встановлено, що позивачем виставлялись рахунки-фактури, в яких окремим рядком зазначався розмір залізничного тарифу, що підлягає сплаті відповідачем, згідно умов договору. Факт несплати відповідачем розміру залізничного тарифу встановлений судами попередніх інстанцій, не заперечується останнім та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 27.02.06 складеним сторонами. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій. Довід скаржника про те, що позивачем порушено пункт 5.2 укладеного договору щодо необхідності нарахування розміру залізничного тарифу за окремим рахунком, не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, виходячи з наступного. Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до приписів статей 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приписами статті 530 названого Кодексу встановлено строк виконання зобов'язання. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Разом з цим судами встановлено, що умовами договору не
встановлено строк оплати залізничного тарифу, на підставі чого позивачем 21.06.05 було пред’явлено до відповідача вимогу про сплату вартості залізничних тарифів у розмірі 6201,12 грн. Така вимога залишена відповідачем без виконання. При цьому судова колегія виходить із того, що відповідач не заперечуючи суми заборгованості, не погасив її і після отримання ним позовної заяви. Отже, посилання скаржника на неотримання ним окремого рахунку, а відтак і ненастання зобов’язання щодо сплати вартості залізничних тарифів не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови суду, оскільки не впливає на обов’язок останнього сплатити вартість залізничного тарифу на перевезення вантажу до станції призначення.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що господарським судами попередніх інстанцій дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, тому переглянуті рішення у справі відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.06 у справі №38/8 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УПЕК” залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т. Гоголь
Т.Дроботова