ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2006 р. | № 4/79-21/12 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддів | Добролюбової Т. В. Гоголь Т.Г. , Дроботової Т.Б. |
Розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційної науково-інженерної фірми “Композит” |
на постанову | від 01.08.2006 року Львівського апеляційного господарського суду |
у справі | № 4/79-21/12 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційної науково-інженерної фірми “Композит” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Каштан” |
про | стягнення 10 191,72 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Шатула О.Г. за дов. від 22.11.06 №22/11
від відповідача: Фурик А.Я. дов. від 23.06.06 №56
Справа ухвалою від 23.11.06 відкладалась на 30.11.06
Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційна науково-інженерна фірма “Композит” у січні 2005 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Каштан” 10191,72 грн. До прийняття рішення у справі позовні вимоги збільшено до 207228,00 грн. - доповідач: Добролюбова Т. В.
основної заборгованості, 29426,38 грн. –інфляційних втрат та 6 744,85 грн. - річних. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору підряду №54/2001 від 25.01.01 щодо оплати виконаних робіт та приписами статей 161, 162, 337, 345 Цивільного Кодексу УРСР. Позивач вважав, що посилання відповідача на перевищення обсягів виконаних робіт та недостатню їх якість, як на причину відмови останнього підписати акт виконаних робіт №4 від 04.11.03 і відповідно здійснити оплату, є безпідставним, оскільки строки і обсяги виконання робіт відповідачеві були відомі.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15 березня 2006 року, ухваленим суддею Масловською Л.З., позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Каштан” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна науково-інженерна фірма “Композит” 207228,00 грн. - основної заборгованості, 29426,38 грн. –інфляційних, 6 744,85 грн. - 3% річних, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи заборгованості за спірним договором, оскільки висновком будівельно –технічної експертизи від 26.12.05 №2151 встановлено, що виконання робіт вказаних в акті №4 здійснювалось позивачем у справі на загальну суму 207228,61, а недоліки якості виникли без вини останнього. Крім того, суд виходив з того, що роботи проведенні, згідно акта виконаних робіт №4, здійснені в межах зазначеної угоди.
Львівський апеляційний господарський суд у складі головуючого-судді Кузь В.Л., та суддів Юркевича М.В., Городечної М.І., постановою від 01 серпня 2006 року перевірене рішення господарського суду Львівської області скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив. Апеляційний суд дійшов висновку що виконання ремонтних робіт, які зазначені в акті №4 від 04.11.03 не передбачені умовами договору підряду від 25.01.01. Крім того в постанові зазначено, що судом відхиляються висновки судової будівельної-технічної експертизи №2151, оскільки експерт Сеник Н.В. про попередження за дачу завідомо неправдивого висновку чи за відмову від дачі висновку не розписалась. Разом з тим, судом встановлено, що всупереч приписам статті 877 Цивільного кодексу України, сторонами не затверджувалась проектно-кошторисна документація на виконання робіт, а отже посилання позивача на підпункт 5.3.1, пункту 5.3 спірного договору про право виконавця переглянути розмір оплати в односторонньому порядку суперечить приписам чинного законодавства.
Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційна науково-інженерна фірма “Композит” звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням приписів матеріального та процесуального права, рішення у справі просить залишити без змін. Скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 14 Закону України “Про судову експертизу”, статті 41 Господарського процесуального кодексу України та пункту 4.12 Інструкції “Про призначення та проведення судових експертиз”, що привело до необґрунтованого висновку суду про не попередження судового експерта про кримінальну відповідальність. Разом з тим, скаржник посилається на порушення судом приписів статті 843 Цивільного кодексу України, за умовами якої якщо у договорі підряду не встановлена ціна роботи , то ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи. Крім того заявник зазначає, що не приймаючи до уваги підпункт 5.3.1, пункту 5.3 спірного договору суд невірно застосував норму статті 844 Цивільного кодексу України.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Каштан” надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.06.01 між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційною науково-інженерною фірмою “Композит” –виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Каштан” - замовником укладений договір №54/2001 на виконання ремонтних робіт у місті Моршин. Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання перепланування приміщень 1-го поверху пансіонату “Каштан”, сума договору визначена у 75984,49 грн. Відповідно до розділу 2 укладеного договору за виконання ремонтно –реконструкційних робіт замовник сплачує виконавцеві у відповідності з кошторисом та протоколом 75984,49 грн. При цьому, пунктом 2.2 договору передбачено авансову оплату розрахунків. Пунктом 2.4 названого договору встановлено, що зміни об’ємів та видів робіт, які вказані в специфікації та кошторисах, що впливають на договірну ціну, обґрунтовуються розрахунками та оформляються замовником і виконавцем відповідним протоколом. Згідно з розділом 3 пункту 3.1 після завершення робіт виконавець представляє замовнику акт приймання - здачі робіт; поточний розрахунок між сторонами здійснюється на протязі 3-х днів від дня завершення робіт. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій. Судами встановлено, що предметом спору у даній справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за виконані роботи за договором №54/2001 і які визначені в акті приймання - здачі робіт від 04.11.2003 №4. Проте, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача 207228,00 грн. заборгованості, згідно акта №4, апеляційна інстанція правильно виходила з відсутності між сторонами договірних відносин, перелічених в акті №4. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідачем здійснено розрахунки за договором від 25.06.01, відповідно до актів приймання-здачі робіт №№ 1, 2, 3. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів підтверджуючих затвердження сторонами проектно-кошторисної документації на виконання робіт, передбачених актом №4 від 04.11.03. Посилання скаржника на незастосування судом апеляційної інстанції приписів частини 2 статті 843 Цивільного Кодексу України відповідно до яких, якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи та неправильне застосування судом приписів статті 844 цього ж Кодексу, не приймаються колегією судів до уваги з огляду на наступне. Ціна в договорі підряду, як оплатному договорі, є його істотною умовою, без досягнення згоди за якою договір вважається неукладеним. Тому положення частини 2 названої статті стосується випадків вирішення переддоговірних спорів, коли укладення договору є обов’язковим для сторін. При виконанні складних і тривалих робіт, а також у разі неможливості визначення одразу при укладенні договору всього необхідного комплексу робіт договорами визначається спосіб встановлення ціни роботи, зокрема відповідно до кошторису. Так, приписами частини 4 статті 844 Цивільного кодексу України передбачено, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв’язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов’язаний своєчасно повідомити про це замовника. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов’язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Аналогічна норма містилася і у статті 334 Цивільного кодексу УРСР. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено узгодження між сторонами проектно-кошторисної документації, вартості робіт і їх обсягу за актом №4, що є обов’язковою умовою для здійснення підрядних робіт. Крім цього, довід скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги фактів встановлених у висновку експертизи від 26.12.05 №2151 не є підставою для скасування постанови, оскільки апеляційний суд правильно мотивував таке рішення. Зокрема, апеляційна інстанція встановила, що висновок судової будівельної-технічної експертизи складений з порушенням вимог викладених у статті 14 Закону України “Про судову експертизу”, не містить обґрунтувань і посилань на нормативи, і документи з яких висновки зроблені. Згідно із приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді спору. Так, приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку про те, що роботи перелічені в акті №4 не були обумовлені договором №54/2001 від 25.06.01, тому факт виконання робіт позивачем, навіть за його доведеності, з вартістю, що перевищує загальну суму договору майже втричі, не є підставою для їх сплати відповідачем. Відтак вимога позивача про стягнення 207228,00 грн. на підставі акта №4 не ґрунтується на умовах договору укладеного з відповідачем, а отже не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, тому переглянута постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та визнаються непереконливими.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року у справі №4/79-21/12 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційної науково-інженерної фірми “Композит” залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т.Гоголь
Т.Дроботова