АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/7765/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3844/2013 Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С.

Доповідач Пилипчук Л. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Л.І.,

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 жовтня 2013 року

за матеріалами позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 жовтня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу повернуто позивачу для подання до належного суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача у зв'язку з непідсудністю Автозаводському районному суду м. Кременчука.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила представник позивача ОСОБА_1, яка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження по справі.

Зазначає, що між її довірителькою та відповідачем, який є громадянином Білорусі, досягнуто домовленості про розгляд справи про розірвання шлюбу за місцем проживання позивача.

Крім того, вказує, що на сьогодні фактичним місцем проживання ОСОБА_3 є орендована у м. Кременчуці квартира.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, між сторонами виник спір про розірвання шлюбу, укладеного в Україні.

Позивачка - громадянка України і проживає в Україні, відповідач - громадянин Білорусії (паспорт громадянина Білорусії серії НОМЕР_1, віданий 31 липня 2002 року Республіка Білорусь).

Отже, виникли спірні правовідносини із іноземним елементом. У зв'язку із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції, перш за все, повинен був з'ясувати питання про підсудність йому цієї справи.

Частиною 2 ст.2 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне право».

Стаття 414 ЦПК України визначає, що підсудність справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (п.3 ч.1 ст.1, ст.ст.75-77).

Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначається правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

За загальним правилом підсудності (ст. 109 ЦПК) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ч.2 ст.110 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Згідно з ч.10 ст.110 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування в Україні.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, виходив із того, що справа не підсудна Автозаводському районному суду м. Кременчука, оскільки відповідно до довідки, наданої адресно-довідковим підрозділом ГУ ДМС УДМС України в Полтавській області, ОСОБА_3 не зареєстрований в Полтавській області.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів критично ставиться до посилання представника позивачки на нібито існуючу домовленість з відповідачем про розгляд справи за місцем реєстрації і перебування позивачки.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах аявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 2 ст.303 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При зверненні до суду із позовом ОСОБА_2 не налала доказів згоди відповідача на розгляд спору за місцем її реєстрації.

При цьому долучена до апеляційної скарги відповідна заява датована 07 жовтням 2013 року, тобто вона не існувала на час пред'явлення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 проживає в квартирі за адресою АДРЕСА_1, на підставі договору оренди від 02 лютого 2013 року, - є неспроможними.

Згідно ч.2 ст.158 ЖК України договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевіої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється.

В силу вказаної норми, примірник договору оренди квартири від 02 лютого 2013 року не може розцінюватися як належний доказ, оскільки відсутні відомості про його реєстрацію.

Крім того, згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» законними підставами перебування на території України є: для громадян України - належність до громадянства України; для іноземців та осіб без громадянства - підстави, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно ст.5 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Таким чином, враховуючи, що відповідач як іноземець має спеціальний статус, його місце проживання має бути посвідчено в установленому порядку, при цьому як уже зазначалося відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в Полтавській області ОСОБА_3 не зареєстрований в Полтавській області

Також матеріали справи не містять інформації про останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача в Україні, або місцезнаходження його майна згідно ч.10 ст.110 ЦПК України.

Враховуючи, що позивачкою при зверненні до суду з позовом не надано суду доказів на підтвердження жодної з обставин, передбачених ст.110 ЦПК, що надавало би їй право на звернення з позовом за місцем своєї реєстрації і перебування, висновок судді про необхідність повернення позовної заяви є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону, а тому апеляційну скаргу відхиляє та залишає ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ Т.О. Кривчун

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук