АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 554/11103/13-к
Номер провадження 11-кп/786/317/2013 Головуючий у 1-й інстанції Антонов С.В.
Доповідач ап. інст. Ландар О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландара О.В.
суддів Герасименко В.М., Харлан Н.М.
при секретарі Козин Н.В.
за участю прокурора Акулової С.М.
потерпілої ОСОБА_2
розглянувши 21 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, не одруженого, раніше судимого:
- 01.07.1993 року Полтавським районним судом Полтавської області за ст. 229-1 ч.1 КК України (в ред.1960 р.) до 1 року 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України (в ред.1960 р.) з відстрочкою відбування покарання на 1 рік;
- 25.01.1995 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 299-6 ч.1 КК України (в ред.1960 р.) до 1 року позбавлення волі. Звільнений 23.11.1995 року;
- 02.12.1998 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 299-6 ч.2 до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 45 КК України (в ред.1960 р.) звільнений умовно з іспитовим строком 2 роки;
- 17.01.2001 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 299-6 ч.2, 44, 14 КК України (в ред.1960 р.) до 3 років позбавлення волі. За ст.43 КК України (в ред.1960 р.) приєднано 6 місяців за вироком того ж суду від 02.12.1998 року за ст.299-6 ч.2 КК України (в ред.1960 р.). На підставі ст. 45 КК України (в ред.1960 р.) вважався засудженим до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 10.04.2004 року;
- 21.12.2005 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.ст. 15, 186 ч.1, 309 ч.2, 70 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05.07.2006 року засуджений за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі. Вирок в частині ст. 15, ч. 186 ч.1 перекваліфіковано на ст. 15 ч.2 ст. 185 ч.1 КК України та на підставі ст. 5 КК України, ст. 6 ч.1 п.2 КПК України (в ред.1960 р.) закритий. Звільнений 24.03.2007 року;
- 16.01.2008 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.ст. 309 ч. 2, 185 ч.2, 70 ч.1, 76 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 3 роки;
- 24.06.2009 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.ст. 185 ч.2, 309 ч.2, 70 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 16.01.2008 року, остаточне покарання 4 роки позбавлення волі. Інформації про звільнення немає;
- 12.05.2011 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.ст. 185 ч.2 КК України до років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України приєднано 2 роки позбавлення волі за вироком 24.06.2009 року, остаточно засуджений до 4 років позбавлення волі. Звільнений 13.04.2012 року;
- 17.04.2013 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки;
- 05.07.2013 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.ст. 185 ч.2, 70 ч. 4, 71 КК України до 2 років позбавлення волі
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 ч.4 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Октябрським районним судом м. Полтави від 05.07.2013 року та остаточно призначено ОСОБА_3 до відбуття покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 391 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування завданої їй злочином матеріальної та моральної шкоди в сумі 5113 гривень - задоволено повністю.
По справі відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.
За змістом вироку суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що він 17.03.2013 року, близько 15год.30хв., перебуваючи на території центрального критого ринку в м. Полтаві, шляхом вільного доступу, таємно викрав шкіряну сумку коричневого кольору, що належить ОСОБА_6, вартістю 500 гривень, де знаходились мобільний телефон «Самсунг» Е950» вартістю 144 гривні, грошові кошти в сумі 2 500 гривень, золоті вироби загальною вартістю 7 200 гривень, паспорт громадянина України та ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_6, паспорт громадянина України та ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_7, чим завдав матеріального збитку потерпілій на загальну суму 9844 гривні.
26 березня 2013 року близько 16 год., він же, перебуваючи на зупинці громадського транспорту « 4 поліклініка» по вул. Ст.Фронту в м. Полтаві, таємно викрав жіночу сумку вартістю 300 гривень, що належить ОСОБА_2, в якій знаходились: мобільний телефон «Самсунг S5250» вартістю 790 гривень 50 копійок, гаманець вартістю 600 гривень, з грошовими коштами в сумі 1533 гривні, рукавички вартістю 130 гривень, паспорт громадянина України, пенсійне посвідчення, чим спричинив ОСОБА_2 матеріального збитку на загальну суму 3353 гривні 50 копійок.
26 червня 2013 близько 14 години, ОСОБА_3, перебуваючи поблизу буд. №31 по вул. Шевченка в м. Полтаві, таємно викрав у гр.ОСОБА_5 гаманець, у якому знаходились грошові кошти в сумі 50 гривень, пластикова картка банку «Надра», дисконтні картки «Ельдорадо», «Технополіс», фотокартка без вартості. Після чого, о 14 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 з банківської картки «Надра», в банкоматі «Піреус банк», що розташований по вул. Фрунзе, 12 в м. Полтаві зняв грошові кошти в сумі 4000 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4078 гривень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 указує на надмірну суворість покарання і порушує питання про його пом'якшення мотивуючи тим, що при обранні покарання місцевий суд не враховував ряд обставин, що його пом'якшують - щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків, відсутність обтяжуючих обставин та стан його здоров'я.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3, що підтримував свою апеляцію, заперечення проти апеляції потерпілої ОСОБА_2, думку прокурора Акулової С.М. про законність і обґрунтованість судового рішення та безпідставність поданої апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку суду та правильність правової кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Твердження апелянта про те, що районний суд не дотримався усіх приписів закону, що регламентують призначення кримінального покарання та призначив йому надмірно суворе покарання, не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону.
Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_3 будучи неодноразово судимим, у тому числі і за вчинення корисливих злочинів, після звільнення з місць ув'язнення на шлях виправлення не став, не працював, а продовжив злочинну діяльність та вчиняв крадіжки особистого майна громадян.
Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, конкретні обставини справи, розмір та характер заподіяної шкоди, дані про особу винного.
У той же час, при обранні покарання ОСОБА_3 судом не залишено поза увагою і ряд обставин, що пом'якшують його покарання - визнання вини та каяття, відшкодування збитків шляхом повернення майна, з урахуванням яких суд, при максимальній санкції ч.2ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі призначив йому покарання, яке всупереч доводів апелянта, наближене до мінімально можливого.
Оскільки ці правопорушення він вчинив до постановлення попереднього вироку, то суд, керуючись вимогами ч.4ст.70 КК України обґрунтовано і на законний підставах частково приєднав до покарання, обраного за даним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.07.2013 року.
Отже, з урахуванням викладеного, доводи в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для пом'якшення покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ті обставини, на які посилаються апелянт належно були враховані судом першої інстанції, який обрав ОСОБА_3 за вчинене справедливе покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 - без змін.
СУДДІ:
Герасименко В.М. Ландар О.В. Харлан Н.М.