8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2013 року Справа № 812/8286/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Вороніній Г.М.,

за участю

представника позивача Цукера І.Б. довіреність від 24.09.13,

представника відповідача Повідайчик І.В. довіреність від 19.06.13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Сантехсервіс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2013 № 0000442201, та № 0000452201-

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадженні у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сантехсервіс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2013 № 0000442201, та № 0000452201.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято податковим органом на підставі неправомірних висновків про відсутність реального характеру господарських операцій позивача. При цьому, на думку позивача, такі висновки відповідача є виключно припущеннями, оскільки не ґрунтується на фактах та первинних документах позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, серед іншого, зазначено, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення з боку позивача Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток та податок на додану вартість в у зв'язку із включенням до складу витрат сум по взаємовідносинам з ПП «Лугбудпрофі» та ТОВ «Старттрейд». Стосовно вказаних контрагентів позивача від ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було отримано акти про відсутність здійснення господарських операцій, якими було встановлено відсутність необхідних можливостей для здійснення господарської діяльності (відсутність за місцезнаходженням, недостатність виробничих потужностей та персоналу тощо). Стосовно ПП «Лугбудпрофі» на момент складення акта перевірки було порушено справу про банкрутство, свідоцтво платника ПДВ цього підприємства анульовано 23.12.12.

Дослідженням автоматизованої системи співставлення податкових зоовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було встановлено, що ПП «Лугбудпрофі» та ТОВ «Старттрейд». Сформовано за рахунок підприємств з ознаками «сумнівності», які не знаходяться за податковою адресою, не мають відповідних можливостей для здійснення господарської діяльності.

Також представник відповідача зазначила, що позивачем на підтвердження реального характеру господарських операцій з вказаними підприємствами не було надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про рух активів у процесі здійснення операцій з постачання будівельних матеріалів ПП «Лугбудпрофі» та ТОВ «Старттрейд».

За таких обставин представник відповідача просила суд відмовити у позові у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Приватне підприємство «Сантехсервіс», ідентифікаційний код 25364654, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 14.04.1998, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, зареєстрований платником податку на додану вартість 18.04.2011., має ліцензію на здійснення будівельних робіт (т.1 а.с.14-33).

У період з 05.08.2013 по 23.08.2013 відповідачем - Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2013, за результатами якої складено акт від 02.09.2013 за № 136/22-01/25364654 (т.1 а.с.71-111).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема,:

п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 150849,00 грн.. у тому числі за 3 квартали 2010 року 150849,00 грн.;

пп. 7.2.6 п. 7.2. пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 120 679,00 грн., в тому числі, за серпень 2010 року - 36777,00 грн., вересень 2010 р. - 83902,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року форми «Р» № 0000442201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 188531,25 грн., в тому числі за основним платежем 150 849,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37 712,25 грн., та № 0000452201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 150848,75 грн., в тому числі за основним платежем 120 679,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 30 169,75 (т.1 а.с. 68-69).

Безпосередньо розмір, визначених вказаними рішеннями податкових зобов'язань позивачем не оскаржуються.

Зазначені обставини сторонами в судовому засіданні не заперечувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До 01.04.2011 порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон 334), який втратив чинність з набуттям чинності Податковим кодексом України.

До 01.01.2011 платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168).

Як зазначалось, перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.2.6 п. 7.2. пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

П. 5.1. ст. 5 Закону 334 встановлював, що до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносить суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В силу пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача, саме відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення податку на прибуток, та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. До таких документів відповідач відносить товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про рух активів у процесі здійснення операцій з постачання будівельних матеріалів ПП «Лугбудпрофі» та ТОВ «Старттрейд».

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки відсутність чи наявність документів щодо перевезення може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей та, відповідно, за наявності інших первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують виконання господарських зобов'язань, не може слугувати беззаперечним доводом щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу валових витрат чи податкового кредиту.

Суд виходить також з того, що акт перевірки позивача не містить посилань на відсутність будь-яких документів податкового чи бухгалтерського обліку або на порушення правил складання тих чи інших документів.

На думку суду, фактичне виконання угод позивача з ПП «Лугбудпрофі» та ТОВ «Старттрейд» підтверджується відповідними договорами на виконання будівельних робіт, оренди, накладними та податковими накладними, актами виконаних будівельних робіт, довідками про вартість будівельних робіт, платіжними документами (т.1 а.с.141-250, т. 2 а.с.1-251, т. 3 а.с. 1-43).

Крім того наданими до матеріалів справи документами позивач також підтвердив подальше використання у господарській діяльності отриманих від контрагентів товарів та виконаних робіт (т.3 а.с.57-131).

Висновки акта перевірки позивача ґрунтуються також на висновках акта ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська «Про відсутність здійсненні господарських операцій ПП «Лугбудпрофі» за серпень - вересень 2010 року, березень-квітень 2011 року» від 22.04.2013, а також на наявній реєстраційній інформації, фінансовій та податковій звітності, в тому числі за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «Старттрейд», з яких податковий орган вбачає, що підприємства не здійснювали і не могли здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців через відсутність підтвердження реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, тому, господарські операції цих підприємств не мають реального характеру та не дають підстав для формування сум витрат та сум податкового кредиту.

Проте, суд вважає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Крім того, суд враховує, що належних доказів існування таких обставин відповідачем до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на анулювання свідоцтва платника ПДВ та порушення на момент складення акта перевірки справи про банкрутство ПП «Лугбудпрофі» судом до уваги не приймаються, оскільки ці обставини не стосуються періоду, у якому відповідачем встановлено порушення позивачем податкового законодавства.

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправними. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення з урахуванням їх протиправності підлягають скасуванню. Тобто, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного. керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Сантехсервіс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 18 вересня 2013 року форми «Р» № 0000442201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 188531,25 грн., та № 0000452201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 150848,75 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 18 листопада 2013 року.

Суддя О.В. Солоніченко