АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000м. Ужгород, вул. О.Довженка, №7 тел./факс: (0312)61-53-83
Справа № 22 - 819Ас/2006 року Головуючий в суді 1-ї інстанції: Івашкович II.
Суддя - доповідач: Мацунич М.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Мацунич М.В.
судців : Леска В.В., Готри Т.Ю. при секретарі: Карбованець М.В.
за участю : представника ОСОБА_2, позивача ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання контракту недійсним ,-
встановила:
У травні 2006 року, ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом та позовні вимоги мотивував тим, що на підставі контракту від 28.04.2003 року проходив військову службу у В/ч НОМЕР_3 Залізничних військ Міністерства оборони України. Та Указом Президента України від 27.01.2003 року за №НОМЕР_1 ліквідовано вказані війська . У зв'язку з чим за особисто поданим рапортом був переведений в Державну спеціальну службу транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України де проходить військову службу на посаді старшого інженера будівельно-відновлювальної частини Т 0300. Відповідно до абз.2 п.13 ПОЛОЖЕННЯ "Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України" затвердженого УП України від 7 листопада 2001 року N 1053/2001 згаданий контракт припинив свою чинність, через переведення його із Збройних Сил України до інших військових формувань з виключенням зі списків особового, складу Збройних Сил України. Про наявність контракту від 01.11.2004 року йому стало відомо нещодавно при ознайомленні з матеріалами особової справи, який своїм підписом не засвідчував і з терміном дії на 5-ть років не згідний. Відповідно до змісту статей 202, 203 ЦК України даний правочин не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. А волевиявлення учасника правочину не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Так-як контракт від 01.11.2004 року не відповідає вимогам встановленими ст. 203 ЦК України, а тому і просив суд першої інстанції на підставі ст. 215 ЦК України визнати його недійсним. Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2006 року заявлені позовні вимоги задоволено, повністю. Не погоджуючись з постановою суду Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати згадану постанову суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог повністю, оскільки вона є незаконною так-як неправильно застосуванні судом першої інстанції як норми процесуального так і матеріального права .
Протягом апеляційного розгляду представник Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України в особі ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав наведених в ній, оскільки вважає рішення суду незаконним.
Позивач ОСОБА_1 в ході апеляційного розгляду заперечив вимоги апеляційної скарги оскільки доводи її не спростовують укладення контракту ним. А тому, просить апеляційну інстанцію відхилити подану апеляційну скаргу.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що контракт від 01.11.2004 року не відповідає вимогам встановленими ст. 203 ЦК України, а тому на підставі ст. 215 ЦК України є недійсним.
Заслухавши доповідь судці-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи та ознайомившись із викладеними в апеляційній скарзі доводами, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
В світлі вимог статті 159 КАС України - судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Проте, зазначена постанова суду першої інстанції не являється такою в повній мірі.
Як передбачено п.8 ПОЛОЖЕННЯ "Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України" затвердженого УП України від 7 листопада 2001 року N 1053/2001, контракт про проходження військової служби у ЗС України - письмова угода, що укладається між громадянином України і державою, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби. Контракт укладається у двох примірниках, підписується особою, яка вступає на військову службу або продовжує військову службу за контрактом, і посадовою особою ЗС України, скріплюється гербовою печаткою військової частини і зберігається у кожної із сторін. Контракт є підставою для видання наказу по особовому складу про зарахування особи до Збройних Сил України і призначення її на посаду.
Матеріалами справи стверджено, що контракт від 01.11.2004 року не в повній мірі відповідає вимогам зазначеного пункту Положення, оскільки не підписаний особою, яка продовжує військову службу за контрактом та не отриманий нею для особистого зберігання.
Висновок суду про те, що контракт не підписувався позивачем стверджено експертним висновком від 04.08.2006 року за №НОМЕР_2.с. 49-52/.
Зазначені обставини вказують на те, що волевиявлення ОСОБА_1 як учасника правочину від 01.11.2004 року не було вільним і не відповідало його внутрішній волі на вчинення такого правочину /ч.З ст.203 ЦК України/. А це в свою чергу є підставою для визнання такого правочину недійсним /ст.215 ЦК України/.
Оскільки ОСОБА_1 працював на посаді, старшого інженера будівельно-відновлювальної частини Т 0300 і отримував за це грошове утримання, а тому на думку колегії суддів за цих обставин до недійсного правочину не можна застосувати вимоги ст. 216 ЦК України, так-як це порушувало б Конституційне право особи на оплату праці за виконану роботу.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції порушив вимоги КАС України, так-як прийняв до розгляду позов поданий у порядку ЦПК України, а вирішив справу по КАС України не може бути підставою Для с касування даної постанови суду і закриття провадження у справі, оскільки відсутні такі підстави передбачені статтями 203 і 157 КАС України. Тобто, дане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення позову по суті.
Також не являється підставою для скасування постанови суду і та обставина, що представник відповідача не приймав участі у судовому розгляді справи 13.09.2006 року, оскільки про час та місце судового розгляду було відомо відповідачу. А зазначена причина неявки в судове засідання не являлась поважною, а тому суд першої інстанції у порядку вимог ст. 128 КАС України правомірно продовжив розгляд справи по суті вимог. Як випливає зі змісту контракту від 01.11.2004 року, сторонами не передбачалось настання прав та обов'язків у майбутньому, а тому в суду першої інстанції не було правових підстав для визнання такого правочину недійсним на майбутнє
З огляду на встановлене, постановлене у справі рішення є незаконним, а це у відповідності до вимог п.1 ч.І ст. 201 КАС України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції по суті справи не передаючи її на новий розгляд, задовольнивши апеляційну скаргу частково.
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 11, 71, 86, 160 ч.З, 167, 201, 205, 207 і 212 КАС України, апеляційний суд -,
постановив:
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України - задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2006 року в частині визнання контракту недійсним на майбутнє змінити, виклавши резолютивну частину з даних вимог наступним чином
Визнати контракт про проходження військової служби в Державній спеціальній службі транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 листопада 2004 року, що укладено між ОСОБА_1та Державною спеціальною службою транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України - недійсним.
Решту постанови залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.