Справа №:121/1107/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

№ провадження:22-ц/190/4992/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Сокола В.С.,

суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В

при секретарі:Урденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів та додаткових витрат на лікування, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 19 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

31 січня 2013 р. ОСОБА_6, посилаючись на статті 202, 203, 205 СК України, звернувся до суду із вище зазначеним позовом (а.с.2-3), просив стягнути з ОСОБА_7 на його користь аліменти у розмірі 2 000 грн. щомісячно та додаткові витрати на лікування тяжкої хвороби у розмірі 1 000 грн. до одужання. Посилався на те, що ОСОБА_7 є його рідним сином, відмовляється від надання матеріальної допомоги.

Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 19 червня 2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказав, що є інвалідом другої групи, потребує матеріальної допомоги у зв'язку з тяжким захворюванням, однак судом першої інстанції не застосовано норми статей 202, 203 СК України, також вказав, що його син ОСОБА_7 є забезпеченою людиною та має можливість надавати йому матеріальну допомогу.

У задоволенні клопотання ОСОБА_6 від 01 жовтня 2013 р., яке було подано ним особисто до канцелярії апеляційного суду АРК, про відкладення перегляду справи на початок грудня 2013 р. колегія суддів відмовляє з огляду на відсутність поважних причин, заявник на підтвердження даного клопотання не надав жодного доказу.

В засідання апеляційного суду АРК сторони, будучи оповіщеними у встановленому порядку про час і місце судового розгляду (а.с. 87-94 - рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення), до суду не з'явились, ніяких клопотань не заявили. Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України суд переглянув справу за їх відсутності, визнавши причину неявки неповажною.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_6 є інвалідом другої групи (а.с. 4). Згідно довідки Управління Пенсійного фонду м. Ялта АРК від 04 березня 2013 р. № 455 його пенсія за віком при повному стажі складає 2 680, 50 грн. (а.с. 31).

Відповідач ОСОБА_7 згідно пенсійного посвідчення (а.с. 51) є пенсіонером по інвалідності 2 групи, інвалідом армії. Згідно довідки Міністерства охорони здоров' я України № 003892 є непрацездатним.

Відповідно довідки Управління пенсійного фонду України в м. Ялта ОСОБА_7 отримує пенсію по інвалідності станом на березень 2013 року у розмірі 3 476, 81 грн. (а.с.32).

Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений ст. 51 Конституції України. Таке піклування може полягати в особистому догляді за батьками, допомозі в побуті, захисті прав і інтересів, матеріальній підтримці тощо. Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Роз'яснення по застосуванню даної норми надані п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення аліментів, оскільки ОСОБА_7 також є непрацездатним, пенсіонером, інвалідом, розмір пенсії позивача являється достатнім, а розмір пенсії відповідача не значно більший від розміру пенсії позивача.

У цій частині колегія суддів зазначає, що сторона фактично спорить про виплати у зв'язку із хворобою.

Згідно ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Надані письмові докази беззаперечно вказують на тяжке становище позивача у зв'язку із хворобою, матеріальне становище відповідача достатнє, вказана вище норма права передбачає обов'язок відповідача брати участь у додаткових витратах на батька, викликаних тяжкою хворобою і інвалідністю.

Тому у цій частині оскаржуване рішення являється незаконним і необґрунтованим, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Суд визначає суму необхідних додаткових витрат на батьків в залежності від матеріального та сімейного становища дітей та батьків та інших обставин. З дитини-відповідача (дітей-відповідачів) додаткові витрати на батьків стягуються в твердій грошовій сумі і, зазвичай, підлягають сплаті щомісячно.

З огляду на те, що ОСОБА_6 є чоловіком похилого віку, має тяжке захворювання, є інвалідом та потребує додаткових витрат, колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_7 щомісячно 500 грн. додаткових витрат, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АРК від 19 червня 2013 року в частині відмови у стягненні додаткових витрат на лікування скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 щомісячно 500 грн. додаткових витрат, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю.

В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді