АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-кп/793/165/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ч. 1 ст. 119 КК України Савенко В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2013 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Безверхого І.В.,
суддів Демиденка А.І., Літвінцева М.О.,
з участю прокурора Кривенко Є.П.,
секретаря Єгорової С.А.,
засудженої ОСОБА_3,
розглянула матеріали кримінального провадження за апеляціями заступника прокурора Черкаської області Зайцева Д.В. та засудженої ОСОБА_3 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, раніше не судима,
засуджена за ч. 1 ст. 119 КК України на три роки обмеження волі.
Вирішена доля речових доказів по справі.
За вироком місцевого суду ОСОБА_3 засуджена за те, що вона, 28.10.2012 року, близько 15 год. 30 хв. перебуваючи біля паркану жилого будинку АДРЕСА_1 під час побутової сварки зі своїм співмешканцем ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп"яніння та насильно утримував ОСОБА_3, погрожуючи їй умисним вбивством, наносив останній удари кулаками рук по голові та тулубу, внаслідок чого заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді забоїв з набряками лівої навколовушної ділянки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1324 від 31.10.2012 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров"я, усвідомлюючи загрозу своєму життю та здоров"ю внаслідок неправомірних дій свого співмешканця, намагаючись звільнитися від його обіймів та втекти, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків внаслідок власних дій, хоча за вищевказаних обставин повинна була і могла їх передбачити, оскільки утримувала в руці господарський ніж, вчинила вбивство ОСОБА_4 через необережність, а саме - відштовхнула його від себе, при цьому спричинивши вістрям леза ножа поріз лівого плеча останнього, внаслідок чого заподіяла йому тілесних ушкоджень у вигляді поранення лівого плеча з ушкодженням судинного пучка, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 876/6 від 28.01.2013 року належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, внаслідок отримання яких останній помер на місці пригоди, а ОСОБА_3, реально не усвідомлюючи, що смертельно травмувала свого співмешканця, з місця події зникла, оскільки вважала, що він її наздожене.
Не заперечуючи встановлених судом фактичних обставинин кримінального провадження, доведеності вини засудженої і кваліфікацію дій засудженої, прокурор в апеляції ставить питання про його скасування через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого засудженою ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особі засудженої та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.
При цьому зазначає, що згідно ПП ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення покарання судами кримінального покарання», при призначенні покарання суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, ща настали тощо). Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Однак суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 вказані вимоги закону в достатній мірі не врахував та дійшов до хибного, як на його думку, переконання, що виправлення винної можливе за умови призначення їй покарання не пов"язаного з позбавленням волі. Судом не в повній мірі враховано обставини, що істотно впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженої.
Вказує, що судом не враховано, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, на даний час не займається суспільно-корисною працею, тобто ніде не працює, не має на утриманні неповнолітніх дітей, повністю не відшкодувала заподіяної злочином шкоди. Вважає, що вищевикладені обставини свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпеки засудженої та вчиненого нею злочину, а тому її виправлення можливе лише за умови ізоляції від суспільства і призначенні їй покарання у вигляді реального позбавлення волі. Зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання у вигляді обмеження волі не сприятиме її виправленню і попередженню вчинення нових правопорушень.
Просить апеляційну інстанцію вирок місцевого суду від 20.05.2013 року відносно ОСОБА_3 скасувати через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м"якості та неправильного застосування вимог закону про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання і постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України і призначити їй покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Засуджена ОСОБА_3 в поданій нею апеляції просить вирок місцевого суду змінити в частині призначеного їй покарання в бік пом"якшення.
При цьому зазначає, що по за увагою місцевого суду залишились пом'якшуючі її відповідальність обставини, зокрема: щире каяття, позитивна характеристика, активне сприяння розкриттю злочину, те що вона раніше ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності не притягувалася, скоїла злочин по необережності; обставини, що обтяжують її покарання судом не встановлені.
Також, зазначає, що в даний час у неї погіршився стан здоров"я, а тому просить апеляційну інстанцію застосувати до неї вимоги ст. 75 КК України і звільнити її від відбуття призначеного покарання з встановленням іспитового строку. Також, в наданих апеляційній інстанції запереченнях просить відмовити в задоволенні апеляційних вимог прокурора, так як вважає їх не обгрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого подану заступником прокурора Черкаської області апеляцію, засуджену ОСОБА_3, яка просила задоволити подану нею апеляцію та відмовити в задоволенні апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій колегія суддів приходить до наступного.
Висновок місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні того кримінального правопорушення за який вона засуджена при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку і який не оскаржується учасниками судового процесу і в тім числі і самою засудженою ОСОБА_3
Крім цього, остання винною себе визнала повністю і погодилася на спрощений порядок розгляду справи в суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 349 ч.3 КПК України.
В апеляціях прокурора та засудженої не оскаржується ні ця процедура, ні питання про доведеність вини ОСОБА_3, ні правильність кваліфікації її дій, крім міри покарання. А тому, відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, тобто в даному випадку тільки в частині призначення ОСОБА_3 покарання.
Дії ОСОБА_3 за ст. 119 ч. 1 КК України судом кваліфіковані вірно.
Що стосується покарання, то судова колегія вважає, що при його призначенні судом першої інстанції належним чином враховані: характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, позитивні дані про її особу та наявність ряду пом'якшуючих її відповідальність обставин: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що вона раніше не судима і скоїла злочин з необережності; відсутність обтяжуючих її відповідальність обставин.
За таких обставин суд першої інстанції на законних підставах дійшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі, що передбачено санкцією ч.1 ст. 119 КК України, на строк, визначений у вироку.
Посилання прокурора в апеляції на ті обставини, що місцевим судом при призначенні ОСОБА_3 покарання належним чином не враховано те, що остання за місцем проживання характеризується негативно та повністю не відшкодувала заподіяної злочином шкоди, колегія суддів оцінює критично, так як вони спростовуються матеріалами справи, які наведені у вироку з яких вбачається, що засуджена ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно (див. позитивна характеристика з місця проживання від 04.01.2013 року а.с. 241 т.1 кримінального провадження) і потерпілою по справі цивільний позов не заявлений (див. мат. справи: а.с.39 т.2 обвинувального акту від 10.04.2013 року).
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обране покарання ОСОБА_3 є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
В зв'язку з вищенаведеним колегія суддів приходить до висновку, що доводи прокурора у апеляції про м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання та засудженої ОСОБА_3 про тяжкість призначеного їй покарання є безпідставними і непереконливими, оскільки вони не грунтуються на зібраних по справі доказах і тому на увагу не заслуговують.
За таких обставин апеляції заступника прокурора Черкаської області та засудженої ОСОБА_3 до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2013 року відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 119 КК України - залишити без змін, а апеляційні скарги: заступника прокурора Черкаської області та засудженої ОСОБА_3, - без задоволення.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення апеляційним судом, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 3 місяців до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді