Справа № 1013/3817/2012 Головуючий у І інстанції Аніпко С.В.

Провадження № 11/780/898/13 Доповідач у 2 інстанції Зіміна

Категорія 20 20.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 листопада 2013 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Зіміної В.Б.

суддів - Гайдай Р.М., Рудніченко О.М.

з участю: прокурора - Скрипки І.М.

захисника - ОСОБА_2

підсудного - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2013 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України та ОСОБА_3 у скоєнні злочині, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України, повернуто на додаткове розслідування; -

в с т а н о в и л а:

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України, а ОСОБА_3 - у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 30.08.2013 року, зазначену кримінальну справу направлено прокурору для проведення додаткового розслідування з підстав неповноти та неправильності досудового розслідування.

В своїй постанові суд першої інстанції послався на те, що під час допиту в судовому засіданні 13.12.2006 року потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що він не пам'ятає хто його бив і хто йому повернув телефон. З'ясування даних обставин має важливе значення для розгляду даної справи, оскільки вони можуть впливати на кваліфікацію дій підсудного та свідчити про правильність проведення досудового слідства.

В подальшому, потерпілий ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся, вжитті судом заходи щодо забезпечення його явки в судове засідання, а саме неодноразові застосування примусових приводів, позитивних результатів не дали. Крім того, прокуратурою не було надано суду жодної інформації про вжитті заходи щодо забезпечення виконання рішень суду про примусовий привід та вжитті заходи прокурорського реагування.

Також, в судове засідання не з'явились свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, в зв'язку з чим судом неодноразово виносились постанови про застосування примусових приводів, які не були виконанні.

Зазначенні обставини позбавили можливості суд виконати вимоги ч.1 ст. 257 КПК України, наслідком чого є неможливість вирішення питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений, чи винен підсудний у вчиненні цього злочину, чи підлягає підсудний покаранню за вчинений злочин тощо.

Крім цього, органами досудового слідства були грубо порушенні вимоги ст. 132 КПК України, в обвинуваченнях, які пред'явлено ОСОБА_4 та ОСОБА_3, у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України, взагалі не вказано, які саме дії ставляться кожному з них у вину по кожній із статей КК України, тобто таке обвинувачення є неконкретизованим.

Оскільки для усунення допущеної неповноти та неправильності досудового слідства необхідне виконання дій, які неможливо провести в умовах специфіки судового розгляду, так як вони повязанні з необхідністю збирання нових доказів, суд, з посиланням на ст. 281 КПК України, направив справу для додаткового розслідування.

На вказану постанову, прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подано апеляцію, в якій він просить постанову Ірпінського міського суду від 30.08.2013 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для проведення додаткового розслідування - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та викладені з порушенням кримінально-процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що під час досудового слідства по даній кримінальній справі було проведено всі необхідні слідчі дії, зібрано достатньо доказів для пред'явлення ОСОБА_4 обвинувачення за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України. Зібрані докази повністю підтверджуються матеріалами кримінальної справи, показаннями свідків, об'єктивними даними.

За змістом ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. Однак, в постанові суду першої інстанції не наведено законних підстав для направлення справи на додаткове розслідування.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора, підтвердила доводи цієї апеляції та просила її задовольнити;

підсудний ОСОБА_3 та його захисник, які заперечували проти апеляції прокурора, просили залишити її без задоволення, а постанову суду - без змін.

перевіривши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляції прокурора про безпідставність направлення справи на додаткове розслідування є обґрунтованими.

Як вбачається з постанови, суд першої інстанції повернув кримінальну справу прокуророві для проведення додаткового розслідування з підстав неповноти та неправильності досудового розслідування.

Так, згідно ст. 281 КПК України (1960 року) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.05р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», якщо суд має змогу усунути виявленні недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідка, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України (1960 року), вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів.

Цих вимог судом не дотримано.

Як встановлено вивченням матеріалів справи, зазначенні в постанові суду першої інстанції обставини, які мали бути з'ясовані при додатковому розслідуванні, а також слідчі дії, які мали бути проведенні та вказані в постанові інші недоліки, могли бути усунені без направлення справи на додаткове розслідування шляхом самостійного з'ясування цих обставин судом, а також відповідно до ст. 315-1 КПК України шляхом надання органам досудового слідства відповідного доручення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції про направлення справи щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на додаткове розслідування - скасуванню.

Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 року) колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2013 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України та ОСОБА_3 у скоєнні злочині, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України, повернуто на додаткове розслідування - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.

СУДДІ

Зіміна В.Б. Гайдай Р.М. Рудніченко О.М.