РІШЕННЯ
іменем України
9 квітня 2008 року Сватівський районний суд
Луганської області
У складі головуючого судді Половинки В.О.
при секретарі Фурсовій Н.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні зала суду міста Сватове справу за позовом ЗАО "ІНФОРМАЦІЯ_1" до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у цивільній справі № 2-171-08
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому прохає суд стягнути з відповідача шкоду в розмірі 19603,44 грн. та витрати по сплаті державного мита в розмірі 196 грн. і інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.
В обґрунтування своїх вимог в судовому засіданні представник позивачаОСОБА_2. суду пояснила, що відповідач знаходився в трудових відносинах з позивачем, працював водієм легкового автомобіля і 29.07.2006 року був направлений у відрядження в м. Луганськ на автомобілі DAEWOO LANOS TF 696, державний номер НОМЕР_1. На дільниці дороги Чугуєв - Мілове автомобіль під керування відповідача зіткнувся з вантажним автомобілем, який належить АФ «ІНФОРМАЦІЯ_1. Внаслідок ДТП автомобіль позивача був пошкоджений, матеріальна шкода складає 38208,87 грн. Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.12.2007 року встановлено, що в дорожньо-транспортній пригоді винні обоє водії - як ОСОБА_1, так і водій вантажівки, яка належить АФ «ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 і стягнуто з А.Ф. «ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача половина вартості спричиненої шкоди в розмірі 19603,44 грн. Вважає, що відповідач ОСОБА_1. також повинен сплатити шкоду в розмірі 19603,44 грн.
Представник позивачаОСОБА_4 підтримала пояснення представникаОСОБА_2.
Відповідач позов не визнав, вважає що відсутня його вина в спричиненій шкоди.
Представник відповідача також позов не визнав, вважає що відсутні підстави для його забезпечення, оскільки ОСОБА_1. не притягувався до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що підтверджує відсутність його вини в дорожньо-транспортній пригоді. Посилання позивача на рішення Господарського суду є безпідставними, оскільки ОСОБА_1. в розгляді справи в Господарчому суді участі не приймав і не міг реалізувати своє право на надання доказів, заявлення клопотань, оскарження рішення суду. Також позовні вимоги є безпідставними з позиції КЗпП України, оскільки норми трудового законодавства за шкоду при виконанні службових обов'язків передбачають обмежену матеріальну відповідальність. Повна матеріальна відповідальність може бути покладена на працівника лише в тому разі, коли між працівником та підприємством укладена угода про повну матеріальну відповідальність та в інших випадках, передбачених ст. 134 КЗпП України. Між ОСОБА_1 та підприємством така угода не укладалася, і відсутні інші підстави, передбачені ст. 134 КЗпП України для повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 Крім цього вважає, що в даному випадку пропущений строк позовної давності, оскільки цей строк необхідно рахувати як один рік з дня виявлення шкоди. Цей термін закінчився 31.07.2007 року, що підставою також для відмови в позові.
СвідокОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює головним бухгалтером на ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1». Договір про повну матеріальну відповідальність з водієм ОСОБА_1 не укладався. Водій ОСОБА_1. отримав автомобіль на підставі подорожнього листа від механіка і після відрядження повинен був здати його механіку. Але в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою автомобіль механіком був забраний з міліції пізніше, а саме 6.09.2006 року.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Також відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідка, дослідивши матеріали цієї цивільної справи та кримінальної справи № НОМЕР_1за звинуваченням ОСОБА_3. за ст. 286ч1 КК України, суд вважає, що даний позов підлягає повному задоволенню.
До такого висновку суд приходить враховуючи наступні обставини:
З 5 грудня 2005 року по 14 березня 2007 року відповідач знаходився в трудових відносинах з позивачем в якості водія легкового автомобіля. 29 липня 2006 року наказом № НОМЕР_1 відповідач був направлений у відрядження в м. Луганськ в якості водія автомобіля DAEWOO LANOS TF 696, державний номер НОМЕР_1. На дільниці дороги Чугуєв - Мілове автомобіль під керування відповідача зіткнувся з вантажним автомобілем, який належить АФ «ІНФОРМАЦІЯ_1 Старобільського району. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль DAEWOO LANOS TF 696, державний номер НОМЕР_1 був пошкоджений, матеріальна шкода складає 38208,87 грн. Ці обставини визнані сторонами і відповідно до ст. 61ч.1 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Під час розгляду справи судом були досліджені матеріали кримінальної справи №НОМЕР_1 за звинуваченням ОСОБА_3. за ст. 286ч1 КК України по факту вказаної дорожньо-транспортної пригоди: висновок додаткової комісійної авто технічної експертизи № НОМЕР_1 ( крим. спр. №НОМЕР_1, а.с. 200-204), постанова про припинення кримінальної справи від 21 серпня 2007 року (крим. спр. №НОМЕР_1, а.с. 285). Так згідно з висновком додаткової комісійної авто-технічної експертизи донецького науково-дослідного інституту судової експертизи № НОМЕР_1року яким зазначено, що в умовах даної пригоди і при заданих вихідних даних водій автомобіля DAEWOO LANOS TF 696, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1. повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12,3, 12.6. г, 12.9.б Правил дорожнього руху України, згідно яким при виборі швидкості руху він не повинен був перевищувати встановлені обмеження ( Vад=90,0 км/г), а у випадку виникнення небезпеки для руху зі сторони автомобіля САЗ-3507 державний номер НОМЕР_1 повинен прийняти заходи до зниження швидкості навіть до зупинення керуючого транспортного засобу.
Також матеріалами підтверджено, що в умовах даної пригоди, водій автомобіля DAEWOO LANOS TF 696, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1. мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання вимог 12.6.г, 12.9.б Правил дорожнього руху України, а його дії не відповідали цим вимогам, з технічної точки зору, находилися в причинному зв'язку з настанням події даної пригоди.
Також, в умовах даної пригоди, водій автомобіля САЗ-3507 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, перед зміною направлення руху в сторону смуги руху автомобіля DAEWOO LANOS TF 696, він повинен був впевнитись, що це буде безпечно.
В той же час матеріалами підтверджено, що на умову даної пригоди, при заданих вихідних даних водій автомобіля САЗ-3507 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти дорожній пригоді, шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а його дії не відповідають вказаним вимогам, з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди.
Згідно висновку додаткової комісійної авто-технічної експертизи Донецького науково-дослідного інституту судової експертизи № НОМЕР_1року встановлено, що ці дослідження співпадають з дослідженням висновку №НОМЕР_1 судової додаткової авто технічної експертизи, виконаного експертом-автотехніком Луганського відділення Донецького НІІ судових експертиз і не співпадають з дослідженнями висновку № НОМЕР_1 виконаного інспекторами-автотехніками НІКЦ при УМС Луганської області, що пояснюється різним методичним підходом, в частині аналізу і оцінки дій водія автомобіля САЗ-3507 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3.
Слід визначити також, що кримінальна справа №НОМЕР_1 за звинуваченням ОСОБА_3. за ст. 286ч1 КК України закрита постановою від 21.08.2008 року внаслідок акту амністії.
Таким чином із досліджених судом доказів вбачається, що дорожньо-транспортна пригода була наслідком порушення Правил дорожнього руху України обох водіїв, тобто висновками експертів підтверджена вина обох водіїв і тому суд вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася з взаємної вини водіїв ОСОБА_3. та ОСОБА_1
Оскільки загальний розмір матеріальної шкоди складає 38208,87 грн., але враховуючи що дорожньо-транспортна пригода сталася зі взаємної вини обох водіїв, то позовні вимоги про стягнення половини розміру спричиненої шкоди з відповідача в розмірі 19603,44 є обгрунтованними.
У кримінальній справі №НОМЕР_1 за звинуваченням ОСОБА_3. за ст. 286ч1 КК України постановою слідчого відповідач був визнаний потерпілим, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. З матеріалами справи, в тому числі і з висновками авто-технічних експертиз відповідач був ознайомлений в повному обсязі, заяв чи клопотань з приводу незгоди з висновками експерти не заявляв. Це свідчить про те, що відповідач повністю визнав і був абсолютно згоден з висновками авто-технічних експертиз.
Крім цього вищевикладені обставини також були встановлені і підтверджені рішенням Господарського суду Луганської області від 20.12.2007 року, яким ще раз підтверджена взаємна вина обох водіїв -ОСОБА_3. та ОСОБА_1
Загальною підставою для відшкодування шкоди є ст. 1166 ЦК України, норми якої вказують, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Норми цієї статті містять пряму вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди, як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином -- бездіяльність. Обов'язковою підставою відповідальності є також причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою.
Відповідно до ст. 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), яким заподіяна шкода підприємству, установі, організації.
Займаючи посаду водія легкового автомобіля, в обов'язки якого входить дотримання безпеки руху, Правил дорожнього руху та експлуатації транспорту, виконуючи обов'язки водія, відповідач порушив п.п. 12.6. г, 12.9.б Правил дорожнього руху України під час керування автомобілем, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль і спричинена шкода.
В даному випадку суд вважає, що ця шкода спричинена підприємству працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків і підлягає відшкодуванню в повному обсязі на підставі ст. 134ч2 КЗпП, норми якої вказують, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
До такого висновку суд приходить враховуючи наступні обставини: в даному випадку між позивачем та відповідачем не укладався договір про повну матеріальну відповідальність. Але майно позивача, а саме автомобіль DAEWOO LANOS TF 696, державний номер НОМЕР_1, був одержаний відповідачем під звіт на підставі разового документу, яким є подорожній лист, що підтверджується підписами механіка та відповідача у подорожньому листі про отримання автомобіля.
Відповідач ОСОБА_1. 29 липня 2006 року прийняв від механіка автомобіль DAEWOO LANOS TF 696, державний номер НОМЕР_1 на підставі подорожнього листа серії НОМЕР_1 для поїздки у відрядження у місто Луганськ. Передача та отримання автомобіля підтверджується підписами механіка та відповідача у подорожньому листі ( а.с. 5).
Доводи представника відповідача про те, що факт притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху відсутній і це є підставою для відмови в позові суд до уваги не бере, оскільки в судовому засіданні встановлено протиправна дія відповідача та наявний причинний зв'язок між діями відповідача та спричиненою шкодою. А норми ст. 130 КЗпП передбачають, що відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), яким заподіяна шкода підприємству, установі, організації.
Також доводи представника відповідача про те, що відповідач не може нести повну матеріальну відповідальність за спричинену шкоду через відсутність договору про повну матеріальну відповідальність також суд до уваги не бере, оскільки в даному випадку відповідач отримав автомобіль DAEWOO LANOS TF 696, державний номер НОМЕР_1, під звіт на підставі разового документу, яким є подорожній лист, що підтверджується підписами механіка та відповідача у подорожньому листі про отримання автомобіля. І це є підставою для повної матеріальної відповідальності відповідача на підставі ст. 134ч2 КЗпП.
Крім цього представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає на підставі ст. 233 КЗпП, оскільки з дня скоєння шкоди минув рік. Ці висновки представника відповідача є безпідставними і не можуть бути підставою для відмови в позові. До такого висновку суд приходить, враховуючи ті обставини, що відповідно до ст. 233 КЗпП для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питання стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Суд вважає, що позивачем цей строк не порушений, оскільки позивачу стало відомо про те, що саме з взаємної вини водіїв ОСОБА_3. та ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода лише 20 липня 2007 року, тобто в момент ознайомлення з матеріалами кримінальної справи №НОМЕР_1 за звинуваченням ОСОБА_3. за ст. 286ч1 КК України в якості представника цивільного позивача після закінчення досудового слідства.
Таким чином відсутність у позивач даних про вину відповідача є поважною причиною несвоєчасного звернення позивача до суду про відшкодування шкоди і це є підставою для поновлення цього строку відповідно до ст. 234 КЗпП.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись
ст. ст. 130, 134, 233, 234 КЗпП ;
ст. 1166 ЦК України
ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України;
вирішив:
Позов ЗАО "ІНФОРМАЦІЯ_1" до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «Сваторво-Агро» шкоду в розмірі 19603,44 грн. витрати по сплаті державного мита в розмірі 196 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано в Луганський апеляційний суд через Сватівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Луганський апеляційний суд через Сватівський районний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Сватівського
районного суду В.О. Половинка