Справа № 22ц-1571/2006 Категорія - цивільна
Головуючий у 1 шстанщї -
Карпенко Г.М.
Доповідач - Мельниченко Ю.В..
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Нечасного Л.А., Мельниченка Л.А.
при секретарі Гавриленко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу реєстрації актів цивільного стану Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання батьківства, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3, -
встановив:
У червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відділу РАЦС Козелецького районного управління юстиції, ОСОБА_2. про визнання батьківства відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги мотивував тим, що він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2. з 1952 року по 1976 рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 і при реєстрації його народження записали за прізвищем ОСОБА_4, а в графі "батько" записали згідно діючого на той час законодавства тільки його ім'я ОСОБА_1. Позивач визнавав себе батьком дитини, піклувався про нього, матеріально забезпечував і займався його вихованням. Син проживав разом з ним від дня народження і до повноліття. В 1976 році позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_2., але через їх неосвіченість не оформили належним чином його батьківство відносно сина ОСОБА_4. Після смерті сина відкрилась спадщина, яку він не може оформити у зв"язку з тим, що в актовому записі про народження сина він не значиться його батьком. При зверненні до ВРАЦС з заявою про встановлення батьківства було відмовлено, оскільки діючим законодавством не передбачено визнання батьківства дитини, яка померла. Проте така відмова порушує його сімейні права та право отримати спадщину і суперечить законодавству.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 липня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1. до відділу реєстрації актів цивільного стану Козелецького районного управління юстиції
Чернігівської області, ОСОБА_2. про визнання батьківства, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права. Апелянт вважає, що судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню, оскільки в рішенні послався на ч.2 ст. 189 КшІІС 1970 року, хоча він в позові не посилався на вказану норму права. Апелянт зазначає, що він звернувся до суду, щоб встановити його батьківство відносно сина, який помер, а тому нема потреби вносити будь-які зміни в свідоцтво про його народження, а тому і застосовувати ст. 158 КпІІІС, а необхідно застосувати ст. 128 нині діючого СК, яка передбачає визнання батьківства за рішенням суду, підстави для визнання батьківства та коло осіб, які можуть звернутись до суду з даним позовом. В рішенні суду перелічені всі докази, якії підтверджують, що він є батьком померлого ОСОБА_4. В жодному нормативному акті не зазначено, що не можна звертатись з позовом про встановлення батьківства відносно дитини, що померла.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції, мотивуючи свій висновок про відсутність підстав для задоволення позову виходив з того, що як під час дії КпШС, який набрав чинності з 01.01.1970 року і діяв до 01.01.2003 року, сторони не зверталися з заявою про реєстрацію встановлення батьківства у відповідності до вимог ч.2 ст. 189 даного кодексу, так і згідно ст. 128 СК, що набрав чинності з 01.01.2003 року, по день смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався з позовом до суду про визнання батьківства.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до ч.2 ст.189 КпШС реєстрація встановлення батьківства щодо дітей, які досягай повноліття, допускається лише за їх згодою. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про те, що за життя ОСОБА_4 давав згоду на встановлення щодо нього батьківства. Крім того, така згода у письмовій формі додається до заяви про реєстрацію встановлення батьківська, але така заява взагалі не подавалась.
Жодна із осіб, які можуть пред'явити позов про визнання батьківства, перелічених в ч.З ст. 128 СК України, не зверталася до суду з відповідним позовом.
За наведених обставин, суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи сторін в межах заявлених вимог, правильно встановив обставини по справі і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення та скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, яке судом ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст. 218, 307,308,313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 липня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий