Справа № 11-632 Головуючий у І інстанції Кірьяков П.І.
Категорія 172 ч.І Доповідач Шаліна Т.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Шаліної Т.О.
суддів: Салявіна С.В., Ігнатолі Т.Г.
за участю прокурора: Івченко Д.В.
та захисника: ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 4 серпня 2006 року, яким
ОСОБА_2, уродженця м. Гуляйполе Запорізької області, громадянина України, приватного підприємця, раніше не судимого
засуджено за ст.172 ч.І КК України до штрафу у розмірі 700 грв. Утримано на користь потерпілих ОСОБА_3 Та ОСОБА_4 по 1098 грв. кожній, і на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 500 грв. кожній, а також моральну шкоду на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 500 грв. кожній.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений у вчинені злочинів при наступних обставинах.
Засуджений ОСОБА_2 29.01.1992 був зареєстрований як приватний підприємець, а тому мав повновагу по прийому та звільненню з роботи найомних робітників, діючи навмисно, грубо і неодноразово по особистим мотивам, з метою ухилення від сплати обов'язкових внесків у бюджет, порушив законодавство про працю. Не уклав з найомними робітниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 трудові угоди у відповідності із ст.ст. 21,22,24,24-1,48 КЗ про працю України, використовував їх працю, не виплачував заборгованість по заробітній платні в порушення вимог ст.115 КЗ про працю України та ст..21,23,24 Закону України „Про оплату праці", незаконно звільнив найманого робітника за особистими мотивами. При цьому засуджений ОСОБА_2 грубо порушив конституційні права потерпілих на працю, соціальний захист, на отримання винагороди за свою працю, а також за працю у вихідні та святкові дні. Порушив їх соціальні гарантії у вигляді своєчасної відпустки, нарахування стажу та інших пільг.
У апеляції захисник ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 просять вирок скасувати, а провадження по справі закрити. Вказують, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях, та на нічим не підтверджених поясненнях потерпілих, які суперечать матеріалам справи. Суд не врахував, що у ОСОБА_2 працювала тільки потерпша ОСОБА_3 заробітна платня якої була 250 грв. на місяць, що підтверджується довідкою Пенсійного Фонду, куди він вносив внески за неї, а також угодою, укладеною 15.02.2006 року з нею, інші потерпілі у нього не працювали.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали доводи своїх апеляцій; потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також прокурора, які заперечували проти доводів апеляцій і наполягали на залишені вироку без зміни, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок скасуванню у наслідок істотного порушення норм кримінально-процесуального законодавства з наступних підстав.
Органом досудового слідства, згідно з постановою про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він грубо порушив законодавство про працю, незаконно звільнив ОСОБА_3 з роботи за особистими мотивами, вчинив інші грубі порушення законодавства про працю, а також, навмисно, як особа, що фактично виконує обов'язки керівника на законних підставах, безпідставно не виплатив заробітну плату громадянам більш ніж за 1 місяць.
Під час судового розгляду справи 18 липня 2006 року, державний обвинувач по справі змінив обвинувачення (а.с.403-408). При цьому, державний обвинувач поширив обсяг обвинувачення за ст.. 172 ч.І КК України і поставив у вину ОСОБА_2 за цією статтею обвинувачення у тому, що він допустив утворення заборгованості по виплаті заробітної плати потерпшим. Крім того, державний обвинувач відмовився від обвинувачення за ст.. 175 ч.І КК України відносно ОСОБА_2. При цьому в постанові не вказано на чому ґрунтується ця відмова, а також не вирішене питання про закриття справи в цій частині обвинувачення.
Згідно із ч.4 ст. 277 КПК України, якщо в постанові ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз'яснює потерпілому та його представнику їх право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_6 не була присутня у судовому засіданні 18.07.2006 року і копія постанови прокурора про зміну обвинувачення не була їй вручена. Не була вона присутня і у судовому засіданні 3 серпня 2006 року, а тому суд не з'ясував її думку про обсяг обвинувачення, яке вона підтримує.
У судовому засіданні 3 серпня 2006 року потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти зміни обвинувачення і пояснили, що будуть підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі ( а.с.417)
З огляду на те, що відповідно до положень ч.5 ст.16-1 КПК потерпілий, як сторона судового засідання користується рівними з прокурором правами і свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, а також виходячи з вимог ст.. 277 ч.4 КПК, суд мав провести слідство щодо ОСОБА_2 у межах первинного обвинувачення і з урахуванням позиції прокурора постановити обґрунтоване та законне рішення.
Незважаючи на такі обставини, судове слідство було проведено за новим обвинуваченням, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований та справедливий вирок.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно з'ясувати у якому обсязі прокурор та всі потерпілі підтримують обвинувачення, перевірити доводи апеляцій і докази по справі. При цьому, треба взяти до уваги за які саме грубі порушення законодавства про працю передбачена кримінальна відповідальність за ст.172 ч.І КК України; визначити розмір заборгованості по заробітній платі відносно кожного потерпшого за кожний відпрацьований місяць з урахуванням робочого часу та інших показників , які необхідно враховувати при нарахуванні заробітної плати, а також строки утворення заборгованості. Також суду першої інстанції, при новому розгляді, необхідно враховувати, що частиною 1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, або виплату останньої не в повному обсязі, причому незалежно від розміру заборгованості. Також, суду необхідно перевірити, чи мало місце незаконне звільнення з роботи ОСОБА_3, що було поставлено у вину засудженому, та урахувати при цьому, що потерпіла не зверталась до суду з позовом про її поновлення на роботі, тобто не оспорювала своє звільнення. Дати оцінку всім дослідженим доказам і вирішити питання про винність, чи не винність засудженого.
Керуючись ст.366,367,370 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА
Апеляції захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 4 серпня 2006 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі судів.
Головуючий:
Судді: