ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" липня 2006 р. Справа № 2/179-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Тереховій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Одеської залізниці, м.Одеса
до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м.Херсон
про зобов'язання затвердити розрахунки
за участю представників сторін:
від позивача: Мишак Е.А, довіреність від 15.09.2005р.
від відповідача: Шпіня С.О., довіреність від 11.01.2006р. № 09-10-12
Мороз А.І., довіреність від 10.01.2006р. № 09-4-12
в с т а н о в и в:
Одеська залізниця звернулась до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради, в якому просить зобов'язати відповідача затвердити розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг з питного водопостачання.
Розпорядженням голови господарського суду від 19.06.2006 року за № 120-5 дана справа вилучена з провадження судді Закуріна М.К. та передана на розгляд судді Скобєлкіну С.В.
В судовому засіданні 03.07.06 року оголошувалась перерва до 10.07.06 року для можливості подання сторонами додаткових матеріалів.
У судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи тим, що відповідач залишив без задоволення і відповіді звернення Одеської залізниці про затвердження розрахунку тарифу на послуги водопостачання з залізничної мережі для населення у розмірі 3,95 грн. без ПДВ за 1м3 води (з ПДВ - 4,74 грн.) та для інших споживачів (підприємств та організацій) у розмірі - 4,34 грн. без ПДВ за 1 м3 води (з ПДВ - 5,21 грн.).
Представник виконавчого комітету Херсонської міської ради позов не визнав, вважаючи його таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні законів.
У судовому засіданні та у відзиві на позов відповідач стверджує, що позивач ставлячи у заяві вимогу про зобов'язання затвердити розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг, надає на відповідне затвердження виконавчого комітету, як відповідний додаток до позову, розрахунок базового тарифу на послуги водопостачання. У позивача на сьогодні взагалі, на думку відповідача, відсутні права вимагати затвердження обґрунтованих витрат, оскільки такі ним не подані.
Більш детальніше зауваження представника виконкому Херсонської міської ради викладені у письмових запереченнях (вих.№164 від 27.06.2006 року).
Позивач не погоджуючись з позицією відповідача, при розгляді справи зробив уточнення, заявивши, що поняття "розрахунок економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг з питного водопостачання", є тотожним поняттю "розрахунок базового тарифу", і що саме тариф вираховується з витрат прямих матеріальних ресурсів які необхідні для постачання споживачу 1 м3 питної води.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, з'ясувавши правовідносини між ними, суд вважає, що позов Одеської залізниці підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи. Одеська залізниця в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 Одеської залізниці виробляє та постачає питну воду до житлових будинків по вул.Паровозній, 121-А, 123, 123-А, 15, 45, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 77, 87, 87-А, 91, 97, 101, 103, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 131, по проспекту Ушакова 68, 89, 91, по вул.Привокзальна, 1-А, 5, 16, 12, 20, 22, 26, по вул.Залізничній 11, 11-А, 13, 15, 19, 21.
Херсонське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 4 є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці, заснованим на загальнодержавній власності, без права юридичної особи, виконує завдання та функції, передбачені Положенням про нього і входить до складу Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд.
Відповідно до положень пунктів 2.1, 2.3.3 розділу 2 Положення про Херсонське БМЕУ № 4, затвердженого 22.02.2001 року, предметом діяльності Підрозділу є задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в сфері утримання, ремонту і експлуатації будівель, споруд, а також з водопостачання та водовідведення. Основним напрямком діяльності підрозділу разом з іншими є реалізація продукції за цінами і у відповідності до діючого законодавства, до якої входить постачання води та водовідведення.
01.03.2006 року Одеська залізниця звернулась до голови міської ради м.Херсона з листом (вих.№ 845), в якому було висловлено прохання, з посиланням на ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", про затвердження виконавчим комітетом Херсонської міської ради тарифів з доданими до них розрахунками на послуги водопостачання для фізичних та юридичних осіб. зробленими на підставі "Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення".
Херсонська міська рада прохання позивача про затвердження тарифів на водопостачання залишило без відповіді, що змусило Одеську залізницю звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.
Відповідно до "Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення", затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України" від 27.06.2001 року № 139, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.08.2001 року за № 748/5939, цей документ визначає механізм розрахунку тарифів на послуги централізованого водопостачання і поширюється на підприємства усіх форм власності, що надають вищезазначені послуги.
Для цього використовується такий термін як "базовий тариф на послуги водопостачання", який означає розмір плати, що забезпечує відшкодування витрат операційної і фінансової діяльності, капітальних вкладень, податків, на одиницю послуги. У витрати виробничої собівартості послуг включаються витрати, що викладені в абзацах 3-6 пункту 11 Положення 16.
Тарифи, розраховані підприємством у відповідності з Порядком, встановлюються і регулюються Уповноваженими на це органами у відповідності до їх компетенції, у порядку, встановленому Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про природні монополії" і постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад по врегулюванню цін (тарифів)".
Для прийняття рішення Уповноваженим органом відносно затвердження тарифів підприємства надають дані по об'ємам реалізації, нормам споживання, втрат і витрат води, цінам на сировину, матеріали, послуги, енергоносії.
Орган, уповноважений встановлювати (регулювати) тарифи на послуги з водопостачання, зобов'язаний зробити це у продовж 20 календарних днів з моменту надання підприємством усіх необхідних матеріалів або надіслати підприємству письмову мотивовану відмову та оприлюднити своє рішення.
З додатку, який був залучений позивачем до листа Херсонській міській раді та наданий у судове засідання, вбачається, що Одеська залізниця у особі свого структурного підрозділу, витримала вимоги викладені у "Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення", зробивши економічний розрахунок прямих матеріальних та інших витрат на водопостачання, додержуючись при цьому "Методичних рекомендацій по застосуванню Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення", затверджених Госжилкомунгоспом України від 27.11.2003 року, Методичних рекомендацій планування, обліку і калькуліровання собівартості робіт на підприємствах та організаціях собівартості робіт на підприємствах та організаціях житлово-комунального господарства, затверджених Наказом Держбуду України від 06.03.2002 року № 47.
Згідно зі зробленими розрахунками був виведений тариф на послуги водопостачання з залізничної мережі для населення у розмірі 3,95 грн. без ПДВ за 1 м3 води (з ПДВ - 4,74 грн.) та для інших споживачів (підприємств та організацій) у розмірі 4,34 грн. без ПДВ за 1 м3 води (з ПДВ - 5,21 грн.) для його послідуючого затвердження виконавчим комітетом Херсонської міської ради.
З матеріалів справи спливає, що нещодавно державною інспекцією з контролю за цінами в Херсонській області була перевірена господарська діяльність Херсонського БМЕУ-4 Одеської залізниці на предмет виконання ним розпорядження КМУ від 12.03.2005 року № 04-р відносно формування та застосування тарифів на послуги. Перевірка встановила, що на підприємстві розрахунок собівартості послуг як для населення, так і для інших споживачів проводився з додержанням законодавства, виходячи з фактичних прямих витрат по дільниці водопостачання та обсягів попереднього періоду.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 (зі змінами та доповненнями "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо врегулювання цін/тарифів", з метою вдосконалення системи державного регулювання цін/тарифів та подальшого розвитку ринкових відносин, цим документом були затверджені повноваження центральних органів виконавчої влади, ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін/тарифів, торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком до нього.
У пункті 1 постанови підкреслено, що повноваження, зазначені у додатку, не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". З аналізу цього документу (включаючи додаток) не вбачається, що тарифи на водопостачання у обласному центрі (м.Херсон) повинні затверджувати центральні органи виконавчої влади, а також і обласні.
У Закону України "Про державні адміністрації" вказано, що місцеві державні адміністрації знаходяться відповідно в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі (стаття 4).
Місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. В галузі бюджету та фінансів місцеві державні адміністрації регулюють ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснюють контроль за їх додержанням (стаття 18, пункт 7).
Відповідно до положень статей 10, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року, ради - представницькі органи місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV передбачено (стаття 7 "Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг"), що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону (пункт 2), затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контрою за їх дотриманням.
У відповідності до положень статті 14 цього закону ("Розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін/тарифів") встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Статтею 22 ("Права та обов'язки виробника") передбачено, що виробник послуг має право розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги першої та другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) - п.1, укладати договори з органами місцевого самоврядування на виробництво та створення житлово-комунальних послуг (п.3), вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг (п.4), на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (п.8), а також в свою чергу зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг (п.1 ч.2), виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, норм і правил (п.2 ч.2), проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості (п.3 ч.2), здійснювати технологічний облік матеріальних та енергетичних ресурсів (п.5 ч.2), надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, структуру тарифів, норми споживання, режим надання цих послуг, їх споживчі властивості тощо (п.6 ч.2).
Статтею 31 Закону "Про житлово-комунальні послуги" врегульовано порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Ця стаття має назву "Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги" та має наступний зміст.
1. Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
2.Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
3. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
4. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
5. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.
6. Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
7. Центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.
8. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.
9. Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.
В той же час, у відповідності до положень статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" (Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад наряду з іншим належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
За таких обставин позовні вимоги Одеської залізниці цілком обґрунтовані, оскільки вони ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі суд стягує з відповідача, оскільки з його вини спір доведено до судового вирішення (розгляду).
На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.87, 94, 158-163 КАСУ України, суд -
постановив:
1. Справу прийняти до свого провадження
2. Позов задовольнити повністю.
3. Зобов'язати відповідача - виконавчий комітет Херсонської міської ради затвердити розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг з питного водопостачання.
4. Стягнути з виконавчого комітету Херсонської міської ради, 73000 м.Херсон, проспект Ушакова, 37 на користь Одеської залізниці, 65023 м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 2600300001 в Одеській філії комерційного банку "Експрес-банк" МФО 328801, ОКПО 01071315 судові витрати по справі - 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Видати позивачу довідку на повернення надлишково сплаченого державного мита в сумі 81,60 коп. (вісімдесят одна грн. 60 коп.).
5. Роз"яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.В.Скобєлкін