УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" листопада 2013 р. Справа № 906/1209/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук О.В. - довіреність № 634/12-Н від 28.11.2012;

від відповідача: ОСОБА_2 - паспорт серія НОМЕР_2 від 02.07.1998;

ОСОБА_3 - довіреність б/н від 09.11.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Коростень)

про стягнення 146594,95 дол. США, що еквівалентно 1171733,45 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - до 12.11.2013.

В судовому засіданні 11.11.2013 оголошувалась перерва до 17год. 00 хв. 12.11.2013.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на підставі кредитного договору №Z 012/110/518 від 25.07.2007 на свою користь 146594,95 дол. США, що еквівалентно 1171733,45 грн., з яких:

- заборгованість по тілу кредиту - 120000,00 дол. США, еквівалент 959160,00грн.;

- заборгованість по відсотках - 17 017,38 дол. США, еквівалент 136 019,92 грн.;

- пеня за прострочення тіла кредиту - 6 122,43 дол. США, еквівалент 48 936,60 грн.;

- пеня за прострочення відсотків - 3 455,14 дол. США, еквівалент 27 616,92 грн.

11.11.2013 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про стан заборгованості відповідача та пояснень до позовної заяви (а.с. 36-38).

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що позивачем помилково визначено еквівалент по заявленій до стягнення сумі вцілому у розмірі 1171733,45 грн., у той час як вірним є 1171733,44 грн.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 27.09.2013 №140-101-00/5898 та від 02.11.2013 №140-10-2-0-00/6674 (а.с. 99-100, т.1; а.с. 37, т.2). Зазначила, що зі сторони відповідача жодних проплат чи інших дій для врегулювання спору здійснено не було. Надала усні пояснення щодо порядку нарахування пені та відсотків.

Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог, оскільки не погоджується з визначеними позивачем сумами основного боргу, відсотків та пені. Вважає, що штрафні санкції позивачем нараховано не вірно.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 11.11.2013 оголошувалась перерва, у зв'язку з необхідністю підготовки відповідачем письмових заперечень на позов, проведення взаємозвірки для уточнення заявлених до стягнення сум.

У судовому засіданні 12.11.2013 представник відповідача подав клопотання про призначення економічної експертизи та письмове заперечення на позов (а.с. 43-47, т.2).

Необхідність проведення судової економічної експертизи представник відповідача обґрунтовує тим, що виконати самостійно докладний розрахунок заборгованості за кредитним договором Z 012/110/518 із зазначенням періодів і підстав нарахування, встановленої кредитним договором та п'ятьма додатками до нього, черговості сплати та зарахування платежів, поточної суми кредиту для нарахування процентів за кожен період, точних сум кредиту і процентів для нарахування пені за кожен період, з урахуванням річного строку позовної давності, з обмеженнями періоду нарахування шістьма місяцями, а ставки - подвійною обліковою ставкою НБУ, відповідач на 12.11.2013 не мав можливості через несвоєчасне його повідомлення про розгляд справи, відсутність відповідної освіти, досвіду та банківського програмного забезпечення, а також обмеження судом часу для розгляду справи.

Вважає, що для усунення протиріччя в розрахунках суми заборгованості за кредитним договором Z 012/110/518 виконаних позивачем та відповідачем, перевірки відповідності їх умовам кредитного договору та нормативним актам, а також встановлення її дійсного розміру, існує об'єктивна необхідність виконання такого розрахунку кваліфікованим та неупередженим фахівцем в галузі економіки та фінансів.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Однак, дослідивши подані позивачем розрахунки, перевіривши їх відповідність умовам Договору та додаткам до нього, врахувавши інформацію, що міститься в наданих позивачем виписках руху коштів, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за наявними у ній доказами, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача. При цьому суд також враховує, що 12.11.2013 закінчується продовжений сторонами, у відповідності до ч. 3 ст. 69ГПК України, строк розгляду спору по даній справі, що також, на думку суду, унеможливлює призначення судом експертизи. До того ж, у відповідача було достатньо часу на вчинення всіх необхідних дій та перевірки обґрунтованості заявлених позивачем до стягнення сум. Так, ухвалами суду розгляд справи неодноразово було відкладено та зобов'язано відповідача забезпечити проведення звірки розрахунків з позивачем, а при наявності заперечень щодо визначеної позивачем суми позову надати власний розрахунок суми боргу, пені, процентів. Однак, вказані вимоги відповідачем не виконано, а лише в останньому судовому засіданні представник відповідача повідомив про наявність заперечень проти позову та подав вищевказане клопотання.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 25.07.2007 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор, позивач) в особі начальника Новоград-Волинського відділення Житомирської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник, відповідач) укладено Кредитний договір №Z012/110/518 з Додатком №1 до нього (далі - Договір (а.с .8-11, т.1)).

В подальшому, 06.01.2009, 28.09.2009, 27.05.2010, 17.12.2010, 30.01.2012 сторонами було укладено Додаткові угоди №№1-5 до Кредитного договору №Z012/110/518 від 25.07.2007, з додатками до них (а.с. 112-123, т.1).

За умовами п. 1 Договору, кредитор, на положеннях та умовах цього Договору надає позичальнику кредит у сумі 194000,00 (сто дев'яносто чотири тисячі) доларів США; із сплатою 13% (тринадцяти) відсотків річних та сплатою комісії в розмірі 0,99% (нуль цілих дев'яносто дев'ять сотих) відсотка від суми кредиту, строком до 24 липня 2014 року, та з погашенням відповідно до Графіка погашення (додаток 1). Кредитні кошти надаються двома траншами: 1-й транш - 67000,00 доларів США, 2-й транш - 127000,00 (сто двадцять сім тисяч) доларів США після оформлення договору купівлі-продажу на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 та оформлення його в заставу згідно чинного законодавства.

Згідно позовної заяви позивач вказує, що свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі та належним чином, надавши грошові кошти у розмірі 194000,00 дол. США, однак позичальник в обумовлений Договором строк кредит не повернув, процентів не сплачує, внаслідок чого станом на 19.07.2013 заборгованість останнього склала по кредиту - 120000,00 дол. США, що еквівалентно 959160,00грн., по відсоткам - 17017,38 дол. США, що еквівалентно 136019,92грн.

На підставі п. 10.2 Договору, за період з 19.07.2012 по 18.07.2013, позивачем нараховано пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що складає: 6122,43дол. США (еквівалент 48936,60грн.) пені за прострочення кредиту та 3455,14дол. США (еквівалент 27616,92грн.) пені за прострочення відсотків.

У письмових поясненнях від 27.09.2013 (а.с. 99-100, т.1) позивач уточнив період щодо заявленої до стягнення суми заборгованості по тілу кредиту та відсоткам. Вказав, що починаючи з серпня 2012 відповідач в односторонньому порядку припинив виконувати умови кредитного договору в частині погашення заборгованості по тілу кредиту та по процентах.

Згідно письмових пояснень до позовної заяви (а.с. 37, т.2) позивач додатково обґрунтував порядок нарахування пені та відсотків, виходячи з графіку погашення кредиту та відсотків. Зокрема, позивач, посилаючись на ст.ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, вказав, що виходячи з погоджених у ст.10 Договору умов нарахування пені, сторони відступили від положень законодавства, а саме Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зауважив, що сторони Договору, ознайомившись з його умовами, погодили, визнали їх та прийняли до виконання, тому вважає, що розрахунок пені по кредиту та відсоткам відповідає умовам Договору та здійснений в рамках укладеного кредитного договору.

В усному порядку представник позивача пояснила, що невідповідність вказаних у розрахунку пені сум зазначеним у графіку погашення сумам пов'язана з тим, що проплати здійснювалися з порушенням цього графіку, тому і нарахування пені проведено на фактичні суми заборгованості.

Відповідач, згідно письмових заперечень на позовну заяву (а.с. 45-47, т.2), факт отримання кредиту від банку у визначеній позивачем сумі не заперечив, однак не погоджується із позовними вимогами щодо дострокового повернення кредиту та виконаного ним розрахунку суми заборгованості за кредитним договором. Зокрема вважає, що вимога позивача про дострокове повернення всієї суми кредиту суперечить чинному законодавству та укладеному сторонами Договору, оскільки у відповідності до умов останнього, кредитні кошти були надані позичальнику строком до 24.07.2014, тому у відповідності до графіку погашення заборгованості, встановленого в додатку №1 до Договору, в редакції із змінами, внесеними додатковою угодою №5 від 30.01.2012 (а.с. 123, т.1) станом на дату розрахунку заборгованості - 19.07.2013, частка кредиту, строк оплати якої ще не настав становить 77593,10 дол. США. При цьому зауважує, що вимоги позичальника про дострокове повернення всієї суми кредиту в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України відповідачу не пред'являлися.

Вважає, що з урахуванням суми виданого кредиту у розмірі 194000,00дол. США, суми повернутого кредиту у розмірі 74000,00дол. США, та суми платежів майбутніх періодів у розмірі 77593,10 дол. США, сума заборгованості позичальника з повернення кредиту станом на 19.07.2013 становить 42406,90 дол. США.

Також відповідач не погоджується із визначеною позивачем сумою заборгованості з оплати процентів, оскільки вважає, що останній здійснено без урахування змін до графіку повернення кредиту, що були внесені п'ятьма додатковими угодами до кредитного договору, а сума нарахованих процентів не відповідає процентній ставці за користування кредитом, встановленої за договором у розмірі 13,00% річних.

Вважає, що з урахуванням суми заборгованості позичальника з повернення кредиту у розмірі 42406,90 дол. США та дати, коли згідно наданих банком відомостей позичальником було припинено оплату процентів за користування кредитом - 31.07.2013, на дату розрахунку 19.07.2013 заборгованість позичальника з оплати процентів не може перевищувати 5512,90 дол. США.

Також відповідач: - не погоджується з нарахованим позивачем розміром пені, оскільки, на його думку, наданий позивачем розрахунок суперечить умовам Договору, положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 3 закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; - заперечує можливість нарахування та стягнення пені в іноземній валюті - доларах США, оскільки вважає, що це суперечить законодавству про валютне регулювання та валютний контроль.

При цьому, зауважує, що виконати самостійно докладний розрахунок розміру заборгованості з оплати процентів та суми нарахованої пені представник відповідача не мав можливості через несвоєчасне повідомлення його про розгляд справи, відсутність відповідної освіти, досвіду та програмного забезпечення, а також обмеження судом часу для підготовки справи до розгляду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст.627, 629 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивача до суду останній зазначає неналежне виконання відповідачем умов Кредитного Договору №Z012/110/518 від 25.07.2007 з Додатками та додатковими угодами до нього (а.с. 8-10, 18-19, 111-123, т.1).

У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з наданих до справи документів та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору, банк надав ФОП ОСОБА_2 кредит в розмірі 194000,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами №17 від 26.07.2007 та №1 від 31.07.2007 (а.с .12).

За умовами п. 1. Кредитного Договору, розмір процентів за користування кредитом складає 13% (тринадцять) відсотків річних.

Пунктом 3.2. Договору сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором: - в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; - в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); - в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування Кредитором, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.

За умовами п. 6.1. Договору, відповідач зобов'язався використати кредит на зазначені у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок Кредитора №22087044 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості (додаток №1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного в п. 1.1 цього Договору.

У Додатку №1 до Кредитного договору сторони встановили графік повернення кредиту (а.с. 11) до якого Додатковими угодами №№1-5 до Кредитного договору, з додатками до них (а.с. 112-123, т.1) були внесені зміни.

У відповідності до п.7.4 Кредитного договору, сторони обумовили, що кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником п.6.1,6.3, 6.4, 6.6, 6.8, 6.9 даного Договору, що відповідає приписам ст.1050 ЦК України.

Так, згідно ч.2 вищевказаної статті Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З огляду на викладене, сторони за домовленістю встановили наслідки неналежного виконання умов Договору, що не вимагає додаткового повідомлення боржника.

Вищенаведеним спростовуються заперечення відповідача стосовно відсутності вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту.

Так, з графіку погашення (а.с. 123, т.1), банківських виписок по особовим рахункам (а.с. 49-76, 124-131, 140-156, т.1; 3-37т.2), розрахунку (а.с. 17, т.1) та довідки позивача (а.с. 38, т.2) вбачається, що на час звернення позивача до суду непогашеними є 120000,00 дол. США (еквівалент 959 160,00) тіла кредиту та 17017,38 доларів США (еквівалент 136 019,92 грн.) нарахованих процентів. На дату вирішення спору суми останніх не змінилися. При цьому прострочення по тілу кредиту та відсотках існує з 29.06.2012.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 120000 доларів США (еквівалент 959 160,00) основного боргу та 17017,38 доларів США (еквівалент 136 019,92 грн.) заборгованості по відсоткам обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 10.2. Договору сторони визначили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, передбачених п. 1.1, 6.1 даного договору, позичальник сплачує кредитору: - пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення - для кредитів, наданих в національній валюті України, або пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - для кредитів, наданих в іноземній валюті.

Зважаючи на обґрунтування позивачем вимог в цій частині та враховуючи заперечення відповідача, слід зазначити, що статті 6 та 627 ЦК України визначають принципи свободи Договору. Зокрема, згідно ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абз.2 ч.3 ст.6 ЦК України).

Однак, ч.6 ст. 231 встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також встановлено граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, оскільки визначення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, яка встановлюється до національної валюти - гривні, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні та у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас слід враховувати, що за приписами п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, що Договором не передбачено період нарахування пені, останню слід нараховувати в межах шестимісячного строку.

Здійснивши перерахунок пені за період з 19.07.2012 по 18.07.2013 щодо заявленої до стягнення суми простроченої заборгованості по тілу кредиту та щодо простроченої заборгованості по відсотках (з врахуванням проведених відповідачем проплат), переведених у гривневий еквівалент згідно офіційного курсу Національного банку України, встановленого станом на кожну дату виникнення боргу по тілу кредиту та по відсотках, з урахуванням приписів с. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що правомірно заявленою сумою пені по простроченій заборгованості по тілу кредиту є 16047,11грн., що еквівалентно 2007,65 дол. США та 8433,78 грн. пені по простроченим відсоткам, що еквівалентно 1055,15 дол. США.

При цьому, враховуючи, що заява про застосування строків позовної давності відповідачем не подавалася, при цьому у письмових запереченнях на позов він вказує, що не мав можливості самостійно здійснити докладний розрахунок пені з урахуванням річного строку позовної давності, з обмеженням періоду нарахування шістьма місяцями, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Однак, вищенаведені пояснення відповідача суд не розцінює як таку заяву.

До того ж п. 12.4 Кредитного договору встановлено, що до правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257, 259 ЦК України).

За ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що п.12.4. Договору сторони за домовленістю встановили 3-х річний строк позовної давності вцілому до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього Договору, а отже і стосовно пені, що відповідає приписам ст. 259 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За вказаного, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає частковому задоволенню у розмірі: 120000,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, що еквівалентно 959160,00грн.; 17017,38дол. США заборгованості по відсотках, що еквівалентно 136019,92грн., 16047,11грн. пені за прострочення тіла кредиту, що еквівалентно 2007,65 дол. США; 8433,78 грн. пені за прострочення відсотків, що еквівалентно1055,15 дол. США;

У стягненні 32889,49грн. пені, що еквівалентно 4114,78дол. США по тілу кредиту та 19183,14грн., що еквівалентно 2399,99дол. США пені за прострочення відсотків, суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (11500, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., площа Перемоги, буд. 10, ід. код 20404691):

- 120000,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, що еквівалентно 959160,00грн.;

- 17017,38 дол. США заборгованості по відсотках, що еквівалентно 136019,92грн.;

- 16047,11грн. пені за прострочення тіла кредиту, що еквівалентно 2007,65 дол. США;

- 8433,78 грн. пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 1055,15 дол. США;

- 22393,21 грн. судового збору.

3. У стягненні 32889,49грн. пені за прострочення тіла кредиту, що еквівалентно 4114,78дол. США, та 19183,14грн. пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 2399,99дол. США, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.11.2013.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - відповідачу (наручно)

3 - позивачу (рек. з пов.))