ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18.11.2013 Справа № 920/1790/13
За позовом: Глухівської міської ради, м. Глухів
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шостка
про стягнення 49927 грн. 79 коп.
Суддя М.С. Лущик
Представники сторін:
від позивача - представник Осьмаков О.А. довіреність № 928/03-28 від 28.12.2012
від відповідача - не з'явився
За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.
Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі - 38347 грн. 00 коп. відповідно до договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктур м. Глухів № 21/2012 від 02.10.2012 року, пеню у сумі 8896 грн. 50 коп., штраф в у сумі - 2684 грн. 29 коп., а також судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп.
Представник позивача на виконання ухвали господарського суду Сумської області від 04.11.2013 надіслав до суду довідку № 177 від 06.11.2013 року про розрахунок коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури міста Глухів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, інших доказів в обґрунтування своєї позиції у справі до суду не подав, тому у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та оцінивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статей 140, 142, 143 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є у власності територіальних громад.
Згідно статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать повноваження по залученню на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт та утримання на пайових засадах об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення та розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається в договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами та правилами.
На виконання положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішенням Глухівської міської ради № 379 від 18 травня 2012 року затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Глухів, яким детально регулюється порядок сплати коштів забудовником у розвиток інфраструктури міста.
Відповідно до пункту 3.2 вказаного порядку при загальній кошторисній вартості будівництва до 1 млн. гривень розмір пайової участі становить 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Кошторисна вартість будівництва згідно поданого позивачем кошторису на будівництво магазину непродовольчих товарів по вул. Ціолковського, 15 в м. Глухів становить 958 675 грн. 00 коп.
02.10.2012 року між відповідачем та позивачем у відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було укладено договір № 21/2012 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Глухів.
У відповідності до пунктів 2.1, 2.2 вказаного договору відповідач зобов'язувався перерахувати до місцевого бюджету м. Глухів кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста грошові кошти в сумі 38347 грн. 00 коп., до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.
Відповідно до п. 6.4, зазначений договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань. До цього часу своїх зобов'язань за договором відповідач не виконав. Зазначена в п. 2.1 договору сума до місцевого бюджету відповідачем не перерахована. Цей факт підтверджується довідкою фінансового управління Глухівської міської ради, що додана до позовної заяви.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України у відповідача виникла заборгованість за договором про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Глухів.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач в супереч діючого законодавства, зобов'язання щодо оплати заборгованості відповідно до договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктур м. Глухів не виконав, не надав суду доказів сплати даної заборгованості та не надав обґрунтованого заперечення щодо позовних вимог, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 38347 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Позивач у позовній заяві посилаючись на абзац 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, зазначає, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, як зазначає позивач, станом на 01.07.2013 року, підлягає стягненню пеня у розмірі 8896 грн. 50 коп. та штраф у розмірі 2684 грн. 29 коп.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку, що вимоги, щодо стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:
Статтею 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, за ставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
За змістом частини першої статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Частина друга вказаної правової норми визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Встановлене у статті 547 Цивільного кодексу України, правило має загальний та універсальний характер стосовно форми і правочинів із забезпечення виконання зобов'язання. На зазначені правочини поширюються вимоги статті 207 Цивільного кодексу України, що встановлюють обов'язкову письмову форму.
У відповідності до частини першої статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
З аналізу наведеної норми вбачається, що договором мають встановлюватися способи, які в змозі стимулювати виконання своїх зо бов'язань належними сторонами. Воно може встановлюватися відповідно правочином у письмовій формі, випливати з чинного законодавства або ж із звичаїв ділового обороту.
Посилання позивача на вимоги абзацу 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України суд вважає необґрунтованим, так як за приписами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, тобто передбачається сторонами у письмовій формі з урахуванням положень діючого законодавства.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
При зазначених обставинах, вимоги позивача, щодо стягнення пені у розмірі 8896 грн. 50 коп. та штрафу у розмірі 2684 грн. 29 коп. задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Глухівської міської ради (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Шевченка, буд. 6, код 04058048) 38347 грн. 00 коп. основного боргу та 1321 грн. 34 коп. судового збору.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8896 грн. 50 коп. та штрафу у розмірі 2684 грн. 29 коп. у задоволенні позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.11.2013 року.
Суддя М.С. Лущик