Справа № 11-705 2006 року Головуючий в 1-й інстанції: Слободан B.C.
Категорія: ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: ШершунаВ.В.,
суддів: Лінника П.О., МатущакаМ.С, за участю прокурора: Бірюченка СВ., та захисника: ОСОБА_1,
потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 та апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від "27" вересня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого
засуджено за ст. 286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки
. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Запобіжний захід обрано засудженому до вступу вироку в законну силу - підписку про невиїзд.
Цивільні позови задоволено частково. Постановлено стягнути з засудженого на користь:
- ОСОБА_2 - 10 413 грн. 39 коп. матеріальної шкоди, та
10 000 грн. моральної шкоди та 400 грн. понесених витрат на правову допомогу, а
всього - 20 813 грн. 39 коп.;
ОСОБА_3 - 10 000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_5 - 10 000 грн. моральної шкоди;
- НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій обл. - 282 грн. 47 коп. судових витрат.
Згідно вироку суду ОСОБА_4, 11.10.2005 року, біля 16 год. 00 хв., керуючи власним автомобілем «Мерседес-Бенц 210» д.н. НОМЕР_1 по вул. Свободи в м. Хмельницькому, рухаючись в напрямку від. вул. Прибузької до вул. Проспекту, в порушення вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» - 40 км/год та п.п. 12.3.; 12.4; 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, після проїзду перехрестя вулиць Свободи-Зарічанська, пересуваючись по аварійно небезпечній ділянці дороги зі швидкістю 66,6 км/год, при виникненні небезпеки для руху - пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які в неустановленому місці переходили проїзну частину вулиці Свободи справа на ліво по ходу руху автомобіля і вийшли на його смугу руху, вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6
Внаслідок цього ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді розтрощення кісток основи та склепіння черепа; переломів правої плечової кістки, правого наколінника, правого відростка стегнової кістки; ран лівого ліктьового суглобу, правого колінного суглобу, акулової ділянки зліва, скроневої ділянки справа; саден бокової поверхні живота, лівої щоки; крововиливів лівої та правої орбіти підборіддя, правого стегна, які відносяться до категорії тяжких, і від яких настала смерть ОСОБА_7 на місці події.
Як видно зі змісту апеляції потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, вони, не заперечуючи правильності кваліфікації дій засудженого і міри покарання, яке йому призначене, вважають, що висновки суду, викладені у вироку стосовно цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, - не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянти вказують, що суд першої інстанції не врахував характеру і тривалості їх страждань з приводу загибелі матері та, відповідно, доньки, тяжкість завданої душевної травми, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, а тому, просять вирок змінити і збільшити розмір морального відшкодування кожному із них до 20 000 грн.
Засуджений ОСОБА_4 просить вирок скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, а також зменшити розмір стягнутої з нього моральної шкоди до 1000 грн. на користь кожного з потерпілих.
При цьому апелянт вказує, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілу, яка грубо порушила правила дорожнього руху, переходячи дорогу у невстановленому місці.
ОСОБА_4 вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому він посилається на те, що його автомобіль був повністю завантажений і мав велику вагу разом з вантажем - 4100 кг., тоді як експерт в розрахунках виходив з максимально дозволеної маси його автомобіля 2800 кг. Це, на думку апелянта призвело до неправильного визначення швидкості руху його автомобіля, що, в свою чергу, призвело до неправильного висновку про те, що він мав технічну можливість уникнення наїзду на пішохода.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_4 на підтримання своєї апеляції про скасування вироку та закриття кримінальної справи, пояснення та міркування потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які підтримали свою апеляцію, просили змінити вирок суду, збільшивши розмір моральної шкоди та вважали апеляцію засудженого такою, що не підлягає задоволенню, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, дослідивши та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілих не підлягає задоволенню, а апеляція засудженого - підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_4 в порушенні правил дорожнього руху, яке спричинило смерть потерпілої при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, сам засуджений не заперечує факту дорожньо-транспортної події за обставин, викладених у вироку. Однак, він стверджує, що не мав технічної можливості уникнути наїзду.
ОСОБА_4 пояснив, що рухаючись на автомобілі «Мерседес-Бенц 210» по вул. Свободи в м. Хмельницькому, за перехрестям з вул.. Зарічанською, він помітив за 25-30 метрів потерпілих, які переходили вулицю в забороненому місці зліва направо. Він подав звуковий сигнал і потерпіла ОСОБА_6 заметушилась, він застосував екстрене гальмування, але уникнути наїзду йому не вдалося.
Про обставини наїзду на потерпілу ОСОБА_6 пояснили і ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які стверджували, що разом з матір'ю (ОСОБА_6) переходили вул. Свободи, на середині вулиці вони побачили автомобіль - бус, який на великій швидкості рухався на них з боку вул. Зарічанської. Вони крикнули матері тікати, але та заметушилася і на неї наїхав автомобіль.
Аналогічні покази дав і свідок ОСОБА_8
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що автомобіль засудженого рухався зі швидкістю більше 60 км/год і скоїв наїзд на потерпілу.
Факт наїзду на потерпілу у визначеному вироком місці стверджується і протоколом огляду місця події та протоколом огляду транспортного засобу - автомобіля «Мерседес Бенц 210».
Згідно висновків судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді розтрощення кісток основи та склепіння черепа; переломів правої плечової кістки, правого наколінника, правого відростка стегнової кістки; ран лівого ліктьового суглобу, правого колінного суглобу, акулової ділянки зліва, скроневої ділянки справа; саден бокової поверхні живота, лівої щоки; крововиливів лівої та правої орбіти підборіддя, правого стегна, які утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, що рухався, та відносяться до категорії тяжких і перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої.
Як убачається з висновків ав+отехнічної експертизи, які підтвердив в судовому засіданні експерт ОСОБА_10, довжина слідів гальмування коліс автомобіля «Мерседес Бенц 210», д.н. НОМЕР_1, зафіксованих на місці пригоди, відповідає швидкості його руху приблизно 66,6 км/год. В умовах даної події водій автомобіля «Мерседес Бенц 210», д.н. НОМЕР_1 при допустимій швидкості 40 км/год мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6 шляхом екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу. Така можливість в нього була і при швидкості керованого ним автомобіля 66,6 км/год., при умові, що пішохід ОСОБА_6 рухалась зі швидкістю не більше 4,4 км/год.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження засудженого про те, що висновки експертизи автотехнічної ґрунтуються на неправильних вихідних даних в частині ваги автомобіля, оскільки суд першої інстанції врахував ці обставини.
Так, як видно з постанови про призначення експертизи, а також висновків експертизи, у вихідних даних було вказано про перевезання автомобілем вантажу в 1800 кг. Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано вказав що покази ОСОБА_4 щодо кількості та ваги товарів, які він перевозив непослідовні, а зважування товарів проводилось представником засудженого; накладні про перевезення товару свідчать, що ці товари були в розпорядженні ОСОБА_4 11.10.2005 року, однак в який час (а злочин скоєно в 16 год. 00 хв.) у накладних не вказано, і тому неможливо стверджувати, що саме ці товари перевозив засуджений в момент наїзду на потерпілу.
Крім того, як пояснив в суді експерт, даючи висновки він виходив з максимально дозволеної маси автомобіля «Мерседес Бенц 210» - 2800 кг (2300 кг має автомобіль + 500 кг - максимально дозволена маса вантажу). Тому якщо навіть допустити, що ОСОБА_4 перевозив більший вантаж, ніж 500 кг (наприклад 1800 кг), то він порушував п. 22.1 Правил дорожнього руху, згідно якого навантаження на осі не повинно перевищувати ваги, визначеної технічними характеристиками даного транспортного засобу.
Враховуючи, що п. 12.1 Правил дорожнього руху встановлює, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і технічний стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом доводи відносно завантаженості його автомобіля, - не можуть вплинути на визначення його технічної можливості уникнути наїзду, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Колегія суддів також вважає, що всім зібраним по справі доказам суд першої інстанції дав належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності і правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України, оскільки він порушив п.п. 12.3.; 12.4; 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть потерпілої.
Цивільні позови по справі вирішені з дотриманням вимог закону. Розмір відшкодування збитків відповідає ступеню тяжкості злочину, моральних страждань від негативних наслідків, яких зазнали потерпілі, даних про матеріальний стан засудженого.
При цьому суд першої інстанції правильно врахував той факт, що однією з причин дорожньо-транспортної події є груба необережність самих потерпілих, які переходили проїзну частину дороги у невстановленому місці і на аварійно-небезпечній ділянці дороги.
Тому розмір морального відшкодування визначений судом першої інстанції є правильним, і колегія суддів вважає його розумним та справедливим. В зв'язку з цим, на думку колегії суддів, апеляція потерпілих задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також вважає, що основна міра покарання призначена засудженому у відповідності з вимогами ст. 65 КПК України - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував, що додаткове покарання за ст. 286 ч.2 України у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами є альтернативним, а також недостатньо врахував виключно позитивні характеристики ОСОБА_4, та те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, займається приватним підприємництвом, яке полягає в перевезенні товарів автотранспортними засобами, а тому позбавлення його права на керування транспортними засобами позбавить його та його сім'ю засобів до існування.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає можливим вирок в частині призначення ОСОБА_4 додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, - скасувати.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а апеляцію засудженого ОСОБА_4 задоволити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2006 року щодо ОСОБА_4 змінити, виключити з нього вказівку про застосування до ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Головуючий
В.В. Шершун