Справа № 1-220/12 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.

Провадження № 11/780/939/13 Доповідач у 2 інстанції Зіміна

Категорія 19 20.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 листопада 2013 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Зіміної В.Б.

суддів - Левчука О.Д., Рудніченко О.М.

з участю: прокурора - Скрипки І.М.

захисника - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого та його захисника на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2012 року; -

в с т а н о в и л а:

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Золотоноша Черкаської області, громадянина України, не одруженого, непрацюючого, з середньою освітою, раніше судимого: 20.07.2006 року Золотоніським районним судом Черкаської області за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого в зв'язку з відбуттям покарання 17.01.2009 року,

засуджено за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України до покарання:

- за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі;

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно ОСОБА_3 визначено покарання - 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 4585 грн. та 5000 грн. відповідно, а всього 9585 грн.

Строк відбування покарання рахується з часу затримання ОСОБА_3 - 17.07.2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою

Також, ОСОБА_3 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України в частині епізодів учинених щодо потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні вказаних епізодів.

В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 на підставі ч.2 ст. 328 КПК України (1960 року) відмовлено.

вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком, ОСОБА_3 у період з березня по липень 2010 року в м. Вишгороді Київської області повторно вчинив крадіжки з проникненням у житло та грабежі за наступних обставин.

Так, 17.03.2010 року близько 09 год. в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 через вікно проник до будинку ОСОБА_14, звідки повторно таємно викрав майно останньої на суму 4720 грн., зокрема: золоту каблучку вагою 2 г. 585 проби вартістю 700 грн.; золоту каблучку вагою 2 г. 585 проби вартістю 700 грн.; золоту каблучку вагою 2 г. 585 проби вартістю 600 грн.; срібну каблучку з янтарем, овальної форми вагою 6 г. 925 проби вартістю 400 грн.; золотий хрестик вагою 1 г. 585 проби вартістю 300 грн.; срібну каблучку вагою 2 г. 925 проби вартістю 200 грн.; сережки (біжутерія) вартістю 60 грн.; мобільний телефон марки «Сіменс CXG 75» вартістю 200 грн.; зарядний пристрій до телефону вартістю 60 грн.; мобільний телефон марки «Сіменс С65» вартістю 500 грн.; мобільний телефон марки «Нокія 7360» вартістю 700 грн.; синтезатор марки «Касіо СТК-401» вартістю 300 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

30.06.2010 року близько 12 год. в АДРЕСА_2 ОСОБА_3 через вікно проник до будинку ОСОБА_4, звідки повторно, таємно викрав майно останньої на суму 4585 грн., зокрема: золотий ланцюжок вагою 3 г. 585 проби вартістю 600 грн.; золотий виріб у вигляді «ікони Божої Матері» вагою 2 г. 585 проби вартістю 400 грн.; золотий браслет вагою 2,5 г. 585 проби вартістю 500 грн.; золотий браслет вагою 3,5 г. 585 проби вартістю 700 грн.; автомобільний навігатор «Holux NAV - 53CL» вартістю 1200 грн.; комп'ютерну мишку вартістю 120 грн.; CD диски 15 шт. на загальну суму 225 грн.; DVD диски 10 шт. на загальну суму 200 грн.; джинсові штани світлого кольору вартістю 250 грн.; свіжу щуку вагою 2,5 кг вартістю 50 грн.; 2 кг карасів вартістю 20 грн.; свине м'ясо вагою 2 кг вартістю 80 грн.; флешку до комп'ютера на 2 Гб вартістю 100 грн.; фотоапарат червоного кольору вартістю 140 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

23.06.2010 року близько 16 год. 30 хв. у АДРЕСА_3 ОСОБА_3 шляхом пошкодження замка вхідних дверей проник до будинку ОСОБА_15, де заволодів грошима потерпілого в сумі 2900 грн. Коли при вчиненні викрадення його застав свідок ОСОБА_16, ОСОБА_3 продовжив викрадення майна і з метою відкритого заволодіння ним через вікно втік з будинку з викраденими грошима, якими розпорядився на власний розсуд.

17.07.2010 року близько 15 год. 30 хв. у АДРЕСА_4 через вікно проник до будинку ОСОБА_17, де заволодів майном, що належить потерпілому ОСОБА_18 на суму 14157 грн., зокрема викрав: гроші в сумі 1700 грн., золоті сережки з діамантом вагою 5,57 г. вартістю 5000 грн.; золотий браслет вагою 2,5 г. 585 проби вартістю 650 грн.; золотий годинник «Чайка» з шкіряним ременцем вагою 4,5 г. 585 проби вартістю 2500 грн.; золоту чоловічу обручку 985 проби вагою3,5 г. вартістю 850 грн.; золоту жіночу обручку 985 проби вагою 2,5 г. вартістю 600 грн.; жіночу каблучку з діамантом 585 проби вагою 2 г. вартістю 1000 грн.; срібну каблучку вагою 6 г. 925 проби вартістю 600 грн.; сережки (біжутерія) з білими штучними перлинами вартістю 600 грн.; сережки з жовтого металу (біжутерія) з камінцями вартістю 600 грн.; ножик похідний вартістю 50 грн.; два кефіри «актімей» об'ємом 200 г на суму 7 грн.

Під час вчинення крадіжки у будинку ОСОБА_3 застав свідок ОСОБА_17 й тоді ОСОБА_3 продовжив викрадення майна і з метою відкритого заволодіння ним через вікно втік з будинку, якого переслідував та невдовзі по вул. Ватутіна біля магазину затримав свідок ОСОБА_17 з частиною викраденого майна.

Крім того органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався також у тому, що 24.03.2010 року близько 12 год. в АДРЕСА_5 він проник до будинку ОСОБА_5, звідки повторно, таємно викрав майно останнього на суму 19200 грн.

28.04.2010 року близько 12 год. в АДРЕСА_6 проник до будинку ОСОБА_6, звідки повторно, таємно викрав майно останньої на суму 14793 грн. 36 коп.

03.06.2010 року близько 15 год. в АДРЕСА_7 проник до будинку ОСОБА_7, звідки повторно, таємно викрав майно останнього на суму 17420 грн.

08.06.2010 року близько 13 год. в АДРЕСА_8 проник до будинку ОСОБА_8, звідки повторно, таємно викрав майно останньої на суму 19550 грн. та майно ОСОБА_9, який винаймав кімнату в будинку, на суму 1400 грн.

05.07.2010 року близько 13 год. в АДРЕСА_9 проник до будинку ОСОБА_10, звідки повторно, таємно викрав майно останнього на суму 7646 грн. 30 коп.

12.07.2010 року близько 13 год. в АДРЕСА_10 проник до будинку ОСОБА_11, звідки повторно, таємно викрав майно останньої на суму 622 грн.

12.07.2010 року близько 15 год. в АДРЕСА_11 проник до будинку ОСОБА_12, звідки повторно, таємно викрав майно останньої на суму 10100 грн. та майно ОСОБА_13 на суму 1400 грн.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 26.11.2012 року ОСОБА_3 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України в частині епізодів учинених щодо потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні вказаних епізодів.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що по вказаним епізодам викрадення майна будь-які об'єктивні, достовірні, допустимі і достатні докази безпосередньої причетності ОСОБА_3 до вчинення цих злочинів органом досудового слідства по справі не здобуто і на вирішення суду не представлено.

Показання самих тільки потерпілих як у суді так і на досудовому слідстві про викрадення майна з проникненням через вікно у приватні житлові будинки в м. Вишгороді та дані оглядів місця події, без підкріплення іншими об'єктивними доказами про винуватість у цьому саме ОСОБА_3, є недостатніми для викриття особи у вчиненні злочинів і визнання її винуватою.

Проведені по справі судово-дактилоскопічні експертизи не виявили приналежності ОСОБА_3 вилучених з місць події слідів пальців рук.

Що стосується явок з повинними ОСОБА_3, то їх складено без дотримання вимог ст. 96 КПК України (1960 року), у виражено і очевидно нечитабельному вигляді, з яких не можна встановити необхідні обставини події злочинів, а відтак таке зявлення із зізнанням не можна вважати щирим і добровільним повідомленням про вчиненні злочини та такі повідомлення за будь-яких обставин є недостатніми для покладання в основу обвинувального вироку особи.

Під час слухання справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 по даним епізодам вину не визнав. Ствердив, що на досудовому слідстів вину визнав унаслідок застосованих до нього незаконних методів введення слідства. Показання на досудовому слідстві й під час відтворення обстановки та обставин події не давав, які за нього писали працівники міліції.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції в апеляції просить вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26.11.2012 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 та ч.3 ст. 186 КК України - скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що по семи епізодам крадіжки суд виправдав ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що судом не були прийняті як докази явки з повинною написані ОСОБА_3 та протокол відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_3 Судом зазначено, що відтворення обстановки та обставин події проведено з порушенням вимог ст. 194 КПК України (1960 року), зміст проведеної слідчої дії дублює і є повністю аналогічним змісту протоколу допиту ОСОБА_3

Однак, прокурор зазначає, що протокол відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_3, який є у матеріалах справи, жодним чином не протирічить його показам і останнім були чітко вказані будинки до яких він проникав та вчиняв крадіжки.

Відкидаючи як докази явки з повинною написані ОСОБА_3 та протокол відтворення обстановки події з участю ОСОБА_3 суд визнав належними та допустимими його покази, дані на досудовому слідстві. Але, допитаний на досудовому слідстві як обвинувачений, ОСОБА_3 повністю визнав вину у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України та дав детальні покази про обставини вчинення ним злочинів, що в подальшому знайшло своє підтвердження в протоколі відтворення обстановки та обставин події.

Крім того, судом не враховано, що всі злочини у вчиненні яких обвинувачувався ОСОБА_3 вчиненні однаковими способами.

Також апелянт зазначає, що призначення строку основного покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі є необґрунтованим. Таке покарання є м'яким і не відповідає ступеню тяжкості злочинів, обставинам їх вчинення та особі засудженого, оскільки злочини, передбачені ч.3 ст. 185 КК України та ч.3 ст. 186 КК України є тяжкими умисними злочинами, які характеризуються великою кількістю потерпілих, що свідчить про їх високу суспільну небезпеку та вчиненні повторно.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляції та доповненнях до неї просить вирок суду першої інстанції щодо нього скасувати у зв'язку з грубим порушенням норм КПК України, посилаючись на те, що під час розгляду кримінальної справи суд не звернув уваги, що пред'явлене йому обвинувачення не відповідає дійсності і всім обставинам справи. Всі епізоди за ч.3 ст. 185 КК України та всі явки з повинної були фізично вибиті з нього працівниками міліції, відтворення на місці злочину було примусове.

Крім цього, апелянт просить врахувати під час розгляду справи в апеляційному суді те, що він є опікуном 84 річної бабці ОСОБА_19. Під час досудового слідства і пред'явлення йому обвинувачення давав виключно правдиві покази, визнав себе винним в інкримінованих йому злочинах за ч.3 ст. 186 КК України, не змінював свої показання під час проведення досудового розслідування і судового слідства, що свідчить про його співпрацю з правоохоронними органами та судом і повному каятті у скоєному, що є пом'якшуючою його вину обставиною.

Також, засуджений зазначає, що він є особою, яка має ряд невиліковних захворювань, які вимагають проведення імуномоделюючої противірусної терапії, що практично неможливо в умовах тримання під вартою.

В зв'язку з цим, ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції щодо нього змінити, закрити провадження в частині обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 69 КК України.

Захисник засудженого в апеляції просить вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26.11.2012 року щодо ОСОБА_3 змінити, закривши кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України та призначивши йому покарання за ч.3 ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю два роки та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на його думку, досудовим та судовим слідством неповно досліджені всі обставини справи, пред'явлене обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України не ґрунтується на беззаперечних доказах, в ході судового слідства не доведено в повному обсязі винність підсудного за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, а тому даний вирок в цій частині є незаконним та необґрунтованим.

Крім того, судом не взято до уваги, що деякі процесуальні дії проведенні з суттєвим порушенням вимог КПК України, зокрема за епізодом таємного викрадення майна ОСОБА_14, впізнання проведене з суттєвими порушеннями вимог ст. 175 КПК Українми.

Також, за епізодом таємного викрадення майна ОСОБА_4 суд, обґрунтовуючи наявність вини ОСОБА_3, послався на протокол обшуку від 22.07.2010 року за місцем його проживання, при цьому не взяв до уваги того факту, що квартира, в якій проживав ОСОБА_3 до затримання, ним винаймалася та її відвідували сторонні люди, зокрема вільний доступ до всіх приміщень квартири мав власник житла. Суд послався на речові докази на яких були відсутні індивідуальні ознаки, які б прямо вказували на те, що вони мають відношення саме до того приладу, що був викрадений з будинку ОСОБА_4

В своїй апеляцій захисник також зазначає про відсутність будь-яких інших доказів, які б прямо чи опосередковано вказували на причетність ОСОБА_3 до вчинення даних крадіжок - відсутні відбитки слідів пальців рук, відсутні будь-які інші речі, викрадені у потерпілих.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

засудженого, який свою апеляцію підтримав, підтвердив її доводи та просив задовольнити, а апеляцію прокурора - залишити без задоволення;

захисника, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, а проти апеляції прокурора - заперечував;

прокурора, яка апеляцію прокурора підтримала частково, в частині виправдання ОСОБА_3 по семи епізодам крадіжки, просила в цій частині її задовольнити, а проти апеляцій засудженого та його захисника заперечувала та просила залишити їх без задоволення;

перевіривши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та засудженого з останнім словом, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора, засудженого та його захисника задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно ст. 323 КПК України (в редакції 1960р.) суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляції прокурора, засудженого та його захисника про те, що вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26.11.2012 року є незаконним, оскільки судове слідство у справі проведено однобічно та неповно, залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, судом не взятті до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки суду є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка) та відкритого викрадення чужого майна (грабіж), які вчинено повторно та з проникненням у житло за епізодами таємного викрадення чужого майна у ОСОБА_14 і ОСОБА_4 та відкритого викрадення чужого майна у ОСОБА_20 і ОСОБА_18 за обставин наведених у вироку, підтверджуються зібраними у справі доказами, а саме: заявами потерпілих; даними протоколів огляду місця події; даними протоколів обшуку; даними протоколу впізнання; показаннями потерпілих, свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_16, ОСОБА_17; довідками про вартість викраденого майна; показаннями ОСОБА_3 та іншими матеріалами кримінальної справи.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності зібрані та дослідженні докази по справі, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 та ч.3 ст. 186 КК України, а саме таємного викрадення чужого майна (крадіжка) та відкритого викрадення чужого майна (грабіж), які вчинено повторно та з проникненням у житло, належним чином мотивував своє рішення у вироку суду.

Доводи апеляції прокурора про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки щодо недоведеності вини засудженого є безпідставними, оскільки суд ретельно дослідив всі докази по справі в їх сукупності, дав їм належну юридичну оцінку, достатньо мотивував свої висновки і прийняв обґрунтоване рішення щодо виключення з обвинувачення ОСОБА_3 епізодів крадіжок майна потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаних епізодів.

Так, суд першої інстанції розглядаючи справу по суті встановив, що по вказаним епізодам викрадення майна будь-які об'єктивні, достовірні, допустимі і достатні докази безпосередньої причетності ОСОБА_3 до вчинення цих злочинів органом досудового слідства по справі не здобуто і на вирішення суду не представлено.

Показання самих тільки потерпілих як у суді так і на досудовому слідстві про викрадення майна з проникненням через вікно у приватні житлові будинки в м. Вишгороді та дані оглядів місця події, без підкріплення іншими об'єктивними доказами про винуватість у цьому саме ОСОБА_3, є недостатніми для викриття особи у вчиненні злочинів і визнання її винуватою.

Тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано виключив із обвинувачення ОСОБА_3 зазначені епізоди, оскільки належних і допустимих доказів, що саме ОСОБА_3 вчинив злочини по епізодах крадіжок майна потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 встановлено не було.

Доводи апеляції прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляції та спростовуються матеріалами справи.

Належним чином дослідивши зібрані у справі докази, давши їм оцінку та врахувавши конкретні обставини справи, вчинення ОСОБА_3 декількох епізодів тяжких злочинів, дані про особу винного, який є раніше судимою особою за вчинення злочинів проти власності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, не працює, має негативну характеристику, знаходиться на обліку у лікаря нарколога, має синдром залежності внаслідок вживання опіатів, погіршений стан здоров'я, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.3 ст. 186 і ч.3 ст. 185 КК України, яке згідно вимог ст. 400 КПК України не може бути посиленим після скасування апеляційною інстанцією вироку цього ж суду від 27.04.2011 року, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно призначив ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На думку колегії суддів указаний строк відбування покарання відповідає ступеню вчинених злочинів із точки зору його справедливості, розумності та достатності, а вирок в цій частині належним чином мотивований.

Доводи апеляції захисника про необхідність закриття кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України та призначення йому покарання за ч.3 ст. 186 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.. 76 КК України не ґрунтуються на матеріалах справи та не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляції.

Твердження засудженого, що покази на досудовому слідстві та його явки з повинною він давав під тиском працівників міліції спростовуються матеріалами справи, а саме результатами перевірки прокурором повідомлень ОСОБА_3, внаслідок чого було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.04.2012 року та даними, зафіксованими у листі Київського слідчого ізолятора №13 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київської області від 02.04.2012 року про те, що в ОСОБА_3 по прибуттю в СІЗО 05.08.2010 року тілесних ушкоджень внаслідок застосованого насильства під час огляду черговим лікарем, обстеження клінічно, лабораторно та рентгенологічно не виявлено і з приводу тілесних ушкоджень до медичних працівників він не звертався (Т.5 а.с. 32, 53)

Оскільки вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2012 року щодо ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим, залишає цей вирок без змін, а апеляції прокурора, засудженого та його захисника - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року) колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Апеляції прокурора, засудженого та його захисника - залишити без задоволення.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2012 року щодо ОСОБА_3, засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 і ч.3 ст. 186 КК УКраїни - залишити без змін.

СУДДІ:

Зіміна В.Б. Левчук О.Д. Рудніченко О.М.