Справа 127/25408/13-к

Провадження 1-в/127/767/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Каленяка Р.А.,

при секретарі Табачук В.О. з участю прокурора Коломійця В.В.

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду №17 в м. Вінниці заяву засудженого ОСОБА_1 про застосування закону, який пом'якшує покарання, щодо вироку Запорізького обласного суду від 26.09.1997 року, зміненого ухвалою Запорізького обласного суду від 22.06.2000 року:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджений вироком Запорізького обласного суду від 26.09.1997 року до розстрілу з конфіскацією майна. Ухвалою Запорізького обласного суду від 22.06.2000 року міру покарання замінено довічним позбавленням волі,-

в с т а н о в и в :

Засуджений ОСОБА_1, 22.10.2013 року, звернувся до суду із заявою про застосування закону, який пом'якшує покарання, а саме замінити довічне позбавлення волі на позбавлення волі до 15 років, щодо вироку Запорізького обласного суду від 26.09.1997 року, за яким ОСОБА_1 засуджено до розстрілу з конфіскацією майна. Ухвалою Запорізького обласного суду від 22.06.2000 року міру покарання замінено довічним позбавленням волі.

Засуджений ОСОБА_1 мотивує свої вимоги тим, що до вироку Запорізького обласного суду від 26.09.1997 року, який ухвалою Запорізького обласного суду від 22.06.2000 року було змінено, необхідно застосувати кримінальний закон, який діяв з 29.12.1999 року по 22.03.2000 року, протягом якого єдиним покаранням за діяння, передбачені ст.93 КК України 1960 року, було позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, оскільки саме цей закон пом'якшує кримінальну відповідальність.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 заяву підтримав, просить суд замінити довічне позбавлення волі на позбавлення волі до 15 років

Прокурор просив відмовити в задоволенні вимог засудженого.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Запорізького обласного суду від 26.09.1997 року ОСОБА_1 засуджено до виключної міри покарання - розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю. Після касаційного перегляду ухвалою Верховного Суду України 12.02.1998 року вирок Запорізького обласного суду від 26.09.1997 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

Ухвалою Запорізького обласного суду від 22.06.2000 року виняткову міру покарання ОСОБА_1 замінено довічним позбавленням волі.

Статтею 49 ч. 3 КК України 1960 року, передбачалось, що питання про застосування давності до особи, засудженої до смертної кари, вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим застосувати давність, смертна кара замінюється позбавленням волі.

Вирок щодо засудженого ОСОБА_1 у виді виняткової міри покарання не виконувався до 22.06.2000 року (строк давності звернення вироку до виконання, що був передбачений ст. 49 КК України 1960 року, не було пропущено). Далі, вирок щодо засудженого. у виді покарання - довічне позбавлення волі виконувався з 22.06.2000 року. (після заміни виняткової міри покарання - смертної кари на довічне позбавленням волі ухвалою Запорізького обласного суду від 22.06.2000 року).

Злочини, за якими засуджено ОСОБА_1, вчинено в 1997 році.

Санкцією ст. 93 КК України 1960 року було передбачено кримінальну відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах та встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від 08 до 15 років або у виді смертної кари.

Рішенням Конституційного Суду України від 29.12.1999 року у справі щодо відповідності Конституції України положень ст.ст. 24, 58, 59, 60, 93, 190-1 КК України 1960 року в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання, положення ст. 24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини КК, які передбачали смертну кару як вид покарання, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Положення КК, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

На виконання рішення Конституційного Суду України від 29.12.1999 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22.02.2000 року, яким покарання у виді смертної кари було замінено на довічне позбавлення волі. За цим законом було передбачено набрання ним чинності з дня його опублікування, що було здійснено в офіційному виданні - в газеті «Урядовий кур'єр» 04.04.2000 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.01.2011 року № 1-рп/2011 ( справа № 1-5/2011 ) вирішено, що положення Кримінального кодексу України 1960 року із змінами, внесеними ЗУ "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України " від 22.02.2000 року № 1483-ІІІ, яким смертну кару як вид кримінального покарання було замінено довічним позбавленням волі, у взаємозв'язку з положеннями статей 3, 8, частини першої ст. 58, п. 22 ч. 1 ст. 92, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 73 ЗУ «Про Конституційний Суд України», ч. 2 ст. 6 Кримінального кодексу України 1960 р., ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Кримінального кодексу України 2001 р. треба розуміти як такі, що пом'якшують кримінальну відповідальність особи і мають зворотну дію в часі, тобто поширюються на осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, передбачені Кримінальним кодексом України 1960 року, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України ", у тому числі на осіб, засуджених до смертної кари, вироки щодо яких на час набрання чинності цим законом не було виконано.

Таким чином, підстав для застосування норми - ст. 49 КК України 1960 року, що передбачала давність виконання обвинувального вироку, не вбачається. Засуджений ОСОБА_1 правомірно відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, підстав для заміни цього покарання на покарання у виді позбавлення волі на певний строк немає.

В зв'язку з наведеним в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 409, 411 КПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про застосування закону, який пом'якшує покарання, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області на протязі 7 діб з дня її оголошення.

Суддя: