АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/11425/13 Справа № 192/273/13 Головуючий у 1 й інстанції - Омелюх В.М. Доповідач - Дерев'янко О.Г.
Категорія 25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,
суддів: Черненкової Л.А., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі: Солод О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року по цивільній справі
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до ОСОБА_2 (третя особа - ОСОБА_3) про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 8017 грн. 46 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ЗАТ "СК "Інгострах", правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3 17 січня 2010 року було укладено договір страхування №DNK0AN00036808, згідно якого позивач зобов'язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором, при цьому у випадку настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування ОСОБА_3 або вигодонабувачу - ПАТ КБ "ПриватБанк". Предметом страхування за договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Daewoo Matiz, реєстраційний номер НОМЕР_1, а страховим випадком є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
17 січня 2010 року відбулася дорожньо-траспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Daewoo Matiz реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем ЗАЗ 1102 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, який згідно довідки ДАІ, наданих матеріалів та заяви страхувальника є винним в скоєнні даного ДТП.
Внаслідок ДТП застрахованому автомобілю заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої у відповідності до звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу, №№ 54-01-10-Л від 22 січня 2010 року складає 8187 гривень 86 копійок, а сума страхового відшкодування з врахуванням визначеної договором страхування франшизи на підставі страхового акту № И-240 від 28 січня 2010 року становить 7817 гривень 46 копійок, виплату якого було здійснено страховою компанією страхувальнику згідно платіжного доручення, а також страховиком понесені витрати по проведенню оцінки заподіяної шкоди в розмірі 200 гривень, в зв'язку з чим відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яку особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
Оскільки шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто винною особою, то після виплати страхового відшкодування до страхової компанії перейшло право вимоги до винної особи - відповідача у розмірі фактичних затрат, пов'язаних із відшкодуванням збитків страхувальнику, в зв'язку з чим змушені звернутися з даним позовом до суду про стягнення заподіяних збитків в розмірі суми виплаченого страхового відшкодування (а.с.2).
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 рок у задоволенні позовних вимог ПрАТ "СК "Інгосстрах" до ОСОБА_2 (третя особа - ОСОБА_3) про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу - відмовлено (а.с.92-93).
В апеляцiйнiй скарзi ПрАТ "СК "Інгосстрах" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового по суті позовних вимог.
Як на підстави апеляційної скарги, позивач посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права (а.с.99-100).
Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних пiдстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "СК "Інгострах", правонаступником якого є ПрАТ "СК "Інгострах" (а.с.4), було укладено договір страхування наземного транспорту № AN00036808, згідно якого ОСОБА_3 застрахувала майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, використанням і розпорядженням транспортним засобом: автомобілем Daewoo Matiz реєстраційний номер № НОМЕР_1 (а.с.4), а договір між сторонами укладено відповідно до Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного), затвердженого ЗАТ "СК "Інгострах" від 17 січня 2005 року, при цьому у випадку настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування ОСОБА_3 або вигодонабувачу - ПАТ КБ "ПриватБанк", оскільки договір страхування укладено на виконання укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та страхувальником договору застави від 30.03.2007 року з метою забезпечення укладеного між цими ж сторонами кредитного договору.
Згідно умов договору страхування позивач як страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку, в тому числі у разі пошкодження чи знищення транспортного засобу або його часткового пошкодження внаслідок ДТП відшкодувати збитки в межах страхової суми, яка становить 37040 гривень, в порядку і на умовах, передбачених договором, який за змістом та формою не суперечить вимогам ст.ст. 979-984 ЦК України та ст.ст. 3-6,8,9, 16 Закону України "Про страхування".
Відповідно до п.9 договір страхування діє 12 місяців (один рік) з 30 березня 2007 року по 29 березня 2008 року, а при бажанні страхувальника застрахувати ТЗ на строк більше ніж 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, зазначеного у п.8 цього договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.
Згідно положень ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно виданої ОСОБА_3 відділом по розслідуванню ДТП та дізнання ДАІ м. Дніпропетровська довідки №065235 17 січня 2010 року о 16 год. 00 хв. на вул. Набережній Леніна, буд. 6 в м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Деу Матіз номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого даний автомобіль отримав механічні пошкодження, а саме: заднього бамперу, кришка багажника (а.с.5 зворот), а 18 січня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодження в результаті ДТП застрахованого нею автомобіля (а.с.4 зворот, а.с.5-7).
Внаслідок ДТП застрахованому автомобілю заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої у відповідності до звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу, №№ 54-01-10-Л від 22 січня 2010 року складає 8187 грн. 86 коп. (а.с.8-12), а сума страхового відшкодування з врахуванням визначеної договором страхування франшизи (а.с.4) на підставі страхового акту № И-240 від 28 січня 2010 року становить 7817 гривень 46 копійок (а.с.13), виплату якого було здійснено страховою компанією страхувальнику згідно платіжного доручення №1034 від 29 січня 2010 року (а.с.14 зворот), а також страховиком понесені витрати по проведенню оцінки заподіяної шкоди в розмірі 200 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, заподіяна одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, а згідно ст. 993 ЦК України, ст. 9, ч.1 ст. 25, 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, з пояснень сторін, доказів того, що ОСОБА_3 здійснила пролонгацію укладеного нею 30 лютого 2007 року з ЗАТ "СК "Інгосстрах", правонаступником якого є ПрАТ "СК "Інгосстрах", страхового договору наземного транспорту № AN00036808 в послідуючому 2008 році матеріали справи не містять і ці докази позивачем суду не надано, а тому не можна прийняти відповідно до норм процесуального права як доказ пролонгації страхового договору меморіальний ордер від 25 березня 2009 року (а.с.14), а відповідно позивачем не надано доказів, що на час завдання транспортному засобу ОСОБА_3 механічних пошкоджень, зазначений договір страхування був чинним.
В тексті договору страхування маються суперечності в зазначені реєстраційного номера об'єкта страхування - автомобіль Daewoo Matiz реєстраційний номер № НОМЕР_1 з зазначенням реєстраційного номера автомобіля Daewoo Matiz НОМЕР_1 в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (а.с.15). Такі ж розбіжності маються в написанні прізвища особи, яка уклала договір страхування, ОСОБА_3, та яка керувала транспортним засобом під час ДТП - ОСОБА_3, яке також зазначене в посвідчені водія НОМЕР_4 (а.с.15).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано, а судом не встановлено достовірних даних, які б підтверджували, що саме з вини відповідача ОСОБА_2 відбулося ДТП, яке мало місце 17 січня 2010 року та внаслідок якого була заподіяна шкода автомобілю.
З наявної в матеріалах справи довідки відділу по розслідуванню ДТП та дізнання ДАІ м. Дніпропетровська № 065235 (а.с.5), лише вбачається, що 17 січня 2010 року автомобіль Деу Матіз державний номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження внаслідок зіткнення, але особа, з вини якої відбулося ДТП не зазначена. Будь-яких інших доказів цих обставин позивачем не надано, а відповідач та його представник позов не визнали, в тому числі і з врахуванням зазначених обставин, з відповіді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська вбачається, що в зазначеному суді адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП відсутній (а.с.83,87).
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" - відхилити.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: