Справа № 11-662 2006 року                                       Головуючий в 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Категорія: ст. 296 ч.2, ст.. 186 ч.2 КК України                                  Доповідач: Бережний С.Д.

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"25"   жовтня   2006   року   колегія   суддів   судової   палати   у   кримінальних   справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Бережного С.Д.,

суддів: ШершунаВ.В., Курдзіля В.Й., за участю прокурора: Бантюка І,

та захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, при секретарі: Шамро І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та помічника прокурора Ярмолинецької райпрокуратури на вирок Ярмолинецького районного суду від 21 серпня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого черговим залізничної станції Скібнево, Хмельницького р-ну, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого

засуджено за:

ч,2 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі;

ч.2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому призначено у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого

засуджено за:

4.2 ст. 296 КК України до 4 років позбавлення волі; ч. 1 ст. 396 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому призначено у вигляді 4 років позбавлення волі.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою неповною освітою, учня 11-го класу Новосільської ЗОШ І-ІП ступенів, не одруженого, раніше не судимого

засуджено за:

4.2 ст. 296 КК України до 4 років позбавлення волі; ч. 1 ст. 396 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш: суворим засудженому призначено у вигляді 4 років позбавлення волі.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4. жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою неповною освітою, учня Ярмолинецького професійного ліцею, не одруженого, раніше не судимого

засуджено за:

-    ч.2 ст. 296 КК України до 3 років б місяців позбавлення волі; ч.І ст. 396 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому призначено у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України неповнолітніх засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням кожному із них іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обов'язків щодо нагляду за засудженими та проведення з ними виховної роботи.

Згідно із ст. 76 КК України на всіх засуджених покладено такі обов'язки:

1)             не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

2)      повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід всім засудженим до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, ОСОБА_6 з неповнолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за попередньою змовою, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння 16.01.2006 року близько 19 год. по вул. Залізничній на ст. Ярмолинці, неподалік магазину «Міраж», з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, наздогнали жителя с Нове село ОСОБА_11, який повертався додому та збивши його з ніг, безпричинно почали наносити йому удари руками та ногами по різних частинах тіла.

Під час бійки потерпілий просив припинити побиття, але останні з особливою зухвалістю та виявляючи бажання самоутвердитись один перед одним за рахунок приниження ОСОБА_11 продовжували бійку не реагуючи на прохання потерпілого.

В результаті цих дій потерпілому було спричинено велику кількість тілесних ушкоджень, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 27 від 10.03.2006 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім цього після вчинення хуліганських дій щодо потерпілого ОСОБА_11 ОСОБА_5 за домовленістю у формі простої співучасті з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження 16.01.2006 року вчинили відкрите викрадення 75 грн. в потерпілого. Викрадені гроші всі разом, в п'ятьох, потратили в барі «Андрій» смт. Ярмолинці.

У поданій на вирок апеляції захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 просить скасувати вирок відносно його підзахисного, а справу провадженням закрити за недоведеністю його вини.

При цьому апелянт посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

Зокрема, як вважає адвокат суд у вироку не навів жодного доказу, які підтверджують вину ОСОБА_4 та в порушення ст. 334 ч.І КПК України в мотивувальній частині вироку не навів формулювання обвинувачення за ч.І ст. 396 КК України і в чому саме полягали дії ОСОБА_4 по приховуванню злочину.

Крім того, на думку апелянта, суд в порушення ст. 65 КК України призначив максимально можливі міру покарання та іспитовий строк засудженому ОСОБА_4

У поданій на вирок апеляції прокурор просить скасувати вирок та постановити новий, яким призначити покарання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ч.2 ст. 186 КК України та ч.2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі реально без застосування ст.ст. 75, 104 КК України.

При цьому апелянт посилається на неправильне застосування кримінального закону в частині кваліфікації дій засуджених, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості злочину, особі засуджених внаслідок м'якості.

Як стверджує апелянт, суд безпідставно перекваліфікував дії всіх засуджених з ч.2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України, оскільки згідно зібраних доказів справи засуджені здійснили щодо потерпілого грабіж, при цьому їх дії охоплювалися єдиним спільним умислом.

Крім того, на думку прокурора суд звільняючи засуджених від відбування покарання з випробуванням не врахував підвищену суспільну небезпеку засуджених та неможливість їх виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, зокрема що:

· вчинений злочин відноситься до категорії тяжких;

· злочин вчинявся групою в складі 5 чоловік та відносно однієї старшої за віком людини, в центрі смт. Ярмолинці;

· засуджені перебували в стані алкогольного сп'яніння; щиро не розкаялися; свою вину у скоєному не визнали та добровільно не відшкодували збитки.

Заслухавшій суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_4 на підтримання своєї апеляції, міркування прокурора, підтримавшого свою апеляцію та вважавшого апеляцію захисника не підлягаючого задоволенню, провівши судове слідство та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката задоволенню не підлягає, а апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок районного суду про доведеність винності засуджених у вчиненні хуліганських дій відносно потерпілого ОСОБА_11 зроблений на підставі сукупності доказів, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Разом з тим, юридична оцінка дій засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 за фактом умисного відкритого викрадення майна за попередньою змовою групою осіб і перекваліфікація їх дій з ч.2 ст. 186 на ч.І ст. 396 КК України є помилковою, оскільки суперечить фактичним обставинам справи.

Як убачається з показів потерпілого ОСОБА_11 під час досудового слідства, спочатку на нього напали двоє молодих людей, один з яких був ОСОБА_6, а потім до них приєдналися ще кілька осіб і всі почали наносити удари руками і ногами по різних частинах тіла. Коли припинили побиття, він піднявся на ноги і в цей момент до нього знову підбігла особа, справа відносно якої виділена в окреме' провадження, та збила його з ніг, після чого до нього підійшли чотири чоловіка та хтось з них почав оглядати його кишені. При цьому у нього почали вимагати віддати гроші. Далі хтось з нападаючих забрав у нього з внутрішньої кишені гроші (а.с. 22).

Зазначені покази потерпілий підтвердив і в судовому засіданні районного суду.

Ці данні спростовують покази засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про те, що вони не причетні до побиття потерпілого і заволодіння його грошима.

З показів всіх засуджених видно, що грошима належними потерпілому вони розпорядились спільно витративши їх на придбання продуктів харчування та спиртних напоїв в барі.

Ці узгоджені дії всіх засуджених свідчать про те, що вони мали цілеспрямований, обміркований характер і були зумовлені намаганням заволодіти грошима потерпілого, а тому дії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 безпідставно були перекваліфіковані райсудом з ч.2 ст. 186 КК України на ч.І ст. 396 КК України.

За таких обставин, вирок райсуду підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1, п.2 ч.І ст. 378 КПК України апеляційний суд постановляє свій вирок у випадках необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин і застосування більш суворого покарання.

Перевіривши в судовому засіданні апеляційного суду всі докази по справі, колегія суддів встановила, що 16.01.2006 року біля 19 год. на ст. Ярмолинці ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_7 і ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, після вчинення хуліганських дій, маючи на меті заволодіти особистим майном потерпілого, оглянувши одяг останнього і в кишені куртки знайшовши гроші в сумі 75 грн., якими відкрито заволоділи, а в подальшому використали у власних потребах. Ці дії засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 колегія суддів кваліфікує як викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч.2 ст. 186 КК України.

При цьому колегія суддів залишає вирок районного суду в частині кваліфікації дій всіх засуджених за ч.2 ст. 296 КК України без зміни, оскільки цей висновок суду підтверджується наявними в справі доказами, які перевірені і оцінені судом.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_3 про те, що на досудовому слідстві слідчий порушив вимоги ст. 168 КПК України при допиті неповнолітнього ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження, оскільки останній на момент допиту досяг 16-річного віку і міг бути допитаний слідчим без педагога.

Суд при оцінці вини ОСОБА_4 взяв до уваги, що він на досудовому слідстві визнавав факт участі в побитті потерпілого (а.с. 27).

Ці його покази узгоджуються і з показами на досудовому слідстві ОСОБА_5 (а.с. 24), ОСОБА_6 (а.с. 99, 158) та в судовому засіданні ОСОБА_5 (а.с. 237-239). ОСОБА_6 (а.с. 240).

Ці докази по справі доводять винність ОСОБА_4 у вчиненні зазначених злочинних дій разом з іншими засудженими.

Скасовуючи вирок райсуду відносно ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 В зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину, внаслідок м'якості зі звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, колегія суддів постановляючи новий вирок при призначенні покарання, керується вимогами ст. 65 КК України.

Так, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 вперше вчинили злочин, повністю відшкодували заподіяну шкоду, позитивно характеризуються, що дає підстави колегії суддів призначити їм мінімальне покарання, передбачене санкцією статті кримінального закону, за якою вони звинувачуються.

Враховуючи що ОСОБА_7 і ОСОБА_4 вчинили злочин у 16-річному віці, що є обставиною, яка значно пом'якшує покарання, колегія суддів вважає за можливе звільнити їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 104 КК України.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 колегія суддів не знаходить, оскільки вони вчинили тяжкий злочин у повнолітньому віці, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 378, 379 КПК України, колегія суддів

засудила:

Апеляцію захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляцію прокурора задоволити частково.

Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від «21» серпня 2006 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, скасувати.

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання за: 4.2 ст. 296 КК України - 3 роки позбавлення волі, ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.І ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання за: ч.2 ст. 296 КК України - 3 роки позбавлення волі, ч,2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення, менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнати винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 186 КК України і призначити за ч.2 ст. 296 КК України по 2 роки 6 місяців позбавлення волі, а за ч.2 ст. 186 КК України - по 4 роки позбавлення волі кожному.

На підставі ч.І ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого    покарання    більш    суворим    остаточно    призначити    ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання по 4 роки позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 2 роки з покладенням на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обов'язків щодо нагляду за засудженими та проведення з ними виховної роботи.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через апеляційний суд Хмельницької області протягом 1 місяця з моменту проголошення.

 

Головуючий