Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 101/1625/13-а

29.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради, Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Прищепа А.В. ) від 18.06.13 у справі № 101/1625/13-а

за позовом ОСОБА_3 АДРЕСА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

Виконавчого комітету Ізобільненської сільської Ради (вул. Центральна, 1,Ізобільне,Алушта, місто, Автономна Республіка Крим,98531)

третя особа: Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим (вул. В. Хромих, 12,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання дій протиправними, спонукання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано протиправними дії виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради щодо витребування довідки про реабілітацію та невидачі ОСОБА_3 посвідчення реабілітованого у відповідності за ст. 6 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Зобов'язано виконавчий комітет Ізобільненської сільської ради надати ОСОБА_3 посвідчення реабілітованого у відповідності зі статтею 6 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Не погодившись з даною постановою суду, третя особа звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 29.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач в 1944 році на підставі постанови Державного комітету оборони від 11.05.1944 року № 5859-сс «Про кримських татар» був підвергнутий репресивному акту - насильницькому виселенню по національному признаку з м. Алушти і взято на облік спец поселення Марійської АССР (а.с.10).

Звільнений позивач від спецпоселення 18 червня 1956 року.

Ці факти підтверджуються довідкою міністерства внутрішніх справ Узбекськой ССР (а.с.10)

На підставі вказаного документу позивач звернувся до виконкому Ізобільненської сільської ради з проханням видати йому свідоцтво реабілітованого українського зразку, але йому було відмовлено у видачі такого свідоцтва.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На території України реабілітація осіб, необґрунтовано підданих репресіям здійснюється згідно із Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 року № 962 - XII.

Категорія громадян, що підлягають реабілітації в Україні чітко обумовлені ст. 1 Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - це засуджені за політичними мотивами; особи яких було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу та необґрунтовано засуджені, а також особи, по відношенню до яких політичними мотивами застосовані примусові заходи медичного характеру.

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вважаються реабілітованими особами, які з політичних мотивів було необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «Двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року за винятком осіб зазначених у статті 2 Закону:

- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року» та «;Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР;

- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;

- порушення законів про відокремлення церкви від держави і шкоди від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу СРСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Згідно з ч. 7,8 ст. 6 зазначеного Закону України реабілітованими особами згідно до ст.1 Закону, які мають право на передбачені цим законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою позивачем копією архівної довідки від 01.08.1991 року № 7/4-Ш-128 вбачається, що позивач був підвергнутий насильницькому виселенню по національному признаку на підставі постанови Державного комітету оборони від 11.05.1944 № 5859 «Про кримських татар», тобто підданий репресіям позасудовими органами.

Видача посвідчення реабілітованого проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих рад.

Свідоцтво про реабілітацію, яке було видано позивачу в Російської Федерації 28.02.97р. підтверджує, що він як реабілітована особа по попередньому місцю проживання в РФ мав право на пільги, які встановлені законом РСФСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій».

Довідки про реабілітацію, видані у державах-республіках колишнього СРСР або його державними органами, є чинними на території України, що відповідає положенням пункту 11 постанови Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Таку ж думку висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07 лютого 2013 року по справі № К/9991/62769/12 (а.с.39).

Таким чином, у відповідності з частиною першою статті 1 Закону України « Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» позивач відноситься до кола осіб, які є реабілітованими.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційних скарг з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки позивач на сьогоднішній день має права на одержання посвідчення реабілітованого, яким би підтверджувалось його право на отримання відповідних пільг, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради та Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 у справі № 101/1625/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта