12

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2013 року Справа № 812/5420/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Солоніченко О.В.,

Суддів Пляшкової К.О.,

Каюди А.М.,

при секретарі судового засідання: Вороніній Г.М..,

за участю

представника позивача : ОСОБА_2 довіреність від 08.01.08.

представника першого відповідача: Натолочної Н.П. довіреність від 15.08.2012,

представника другого відповідача Натолочної Н.П. довіреність від 27.12.2012.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, в якому позивач, з урахуванням уточнень до позову, просила суд:

визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо надання неповної, необґрунтованої відповіді на неодноразові звернення, що спонукало її звертатися до Прем'єр-Міністра України;

визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не складення висновку про виплату родині ОСОБА_6 передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 24.07.1993 року «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» одноразової грошової компенсації та щодо безпідставного позбавлення права власності родини ОСОБА_6 на виплату їй одноразової грошової компенсації, а саме, у спосіб, не передбачений чинним законодавством, тобто на підставі того, що загиблий при виконання службових обов'язків колишній працівник міліції ОСОБА_6 знаходився у стані алкогольного сп'яніння;

зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України скласти висновок про виплату родині ОСОБА_6 передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 24.07.1993 року «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» одноразової грошової компенсації.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що за результатами її звернення до Прем'єр-Міністра України щодо підстав невиплати її родині одноразової грошової компенсації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 565 від 24.07.1993 року «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» заступником директора Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України 08.12.12. складено відповідь, що висновок про виплату одноразової компенсації не складався, так як загиблий знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а тому виплата родині не проводилась. На думку позивача, така відповідь є неправомірною, оскільки чинне законодавство не містить виключень щодо відсутності необхідності складання висновку про виплату компенсації, якщо загиблий працівник органів МВС знаходився у стані алкогольного сп'яніння, крім того, відповідач не має відповідних медичних доказів такого стану загиблого. У свідоцтві про смерть ОСОБА_6 від 27.08.81. не зазначено про стан алкогольного сп'яніння загиблого.

Також позивач зазначає, за приписами вказаної постанови КМ України грошова компенсація не виплачується лише у випадку загибелі працівника міліції внаслідок вчинення злочину. Позивач вказує, що відповідно до матеріалів службового розслідування обставин загибелі ОСОБА_6 факту вчинення ним злочину встановлено не було. Ім'я ОСОБА_6 увічнено на почесній дошці пам'яті загиблих працівників міліції Луганської області, що знаходиться у приміщенні Головного управління МВС України в Луганській області , а дочці загиблого працівника міліції була призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника.

Таким чином, позивач вважає, що у діях відповідача мало місце невиправдане втручання у право родини загиблого ОСОБА_6 на мирне володіння своїм майном.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, надав пояснення. аналогічні наведеним у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

10 жовтня 2013 року на адресу суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5, як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якому заявник просила суд:

визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не складення висновку про виплату родині ОСОБА_6 передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 24.07.1993 року «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» одноразової грошової компенсації та щодо безпідставного позбавлення права власності родини ОСОБА_6 на виплату їй одноразової грошової компенсації, а саме, у спосіб, не передбачений чинним законодавством, тобто на підставі того, що загиблий при виконання службових обов'язків колишній працівник міліції ОСОБА_6 знаходився у стані алкогольного сп'яніння;

зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України скласти висновок про виплату родині ОСОБА_6 передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 24.07.1993 року «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» одноразової грошової компенсації.

В обґрунтування заявлених вимог третьою особою наведено обставини та підстави, тотожні викладеним позивачем.

Третя особа в судове засідання не прибула, просила суд розглянути справу за її відсутності.

Ухвалою суду від 01 листопада 2013 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.

В судовому засіданні представник першого та другого відповідачів адміністративний позов ОСОБА_4 та адміністративний позов ОСОБА_5 не визнала, з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначила про пропуск строку звернення до суду, оскільки Постанова КМ України «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» прийнято у 1993 році, а з позовом до суду позивач та третя особа звернулись у 2013 році. При цьому представник відповідачів послалась на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, про залишення позову ОСОБА_5 до ГУМВС України в Луганській області про стягнення грошової компенсації за Постановою КМУ «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Також, представник відповідачів вважала, що позивач - ОСОБА_4 не має права на зазначену компенсацію, оскільки вона не є членом сім'ї загиблого ОСОБА_6 внаслідок повторного укладення шлюбу, а також внаслідок того, що вказана Постанова КМ України передбачає виплату компенсації лише батькам та дітям загиблого.

Крім того, представник відповідачів зазначила, що за нормами Постанови КМУ «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» висновок має складатися лише у разі позитивного вирішення питання про виплату компенсації.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а адміністративний позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_4 була дружиною загиблого співробітника міліції ОСОБА_6, від шлюбу має доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 137-147).

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_4 звернулась до Прем'єр-Міністра України із скаргою від 13.11.2012. на неможливість отримання грошової компенсації відповідно до Постанови КМ України «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» через дії посадових осіб МВС та ГУМВС України в Луганській області. У скарзі позивачем також висловлено прохання щодо сприяння отриманню такої компенсації (а.с.33-34).

Вказане звернення секретаріатом Прем'єр-Міністра України спрямовано на адресу першого відповідача - Міністерства внутрішніх справ України для розгляду по суті поставлених питань.

Листом від 06.12.2012 № 15/5-П-955 за підписом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України, позивачу повідомлено, що виплата грошової компенсації проводилась управліннями МВС за місцем проживання батьків та неповнолітніх дітей загиблого, підставою для виплати компенсації був документ. який стверджував факт загибелі особи під час проходження служби в органах МВС. У листі також зазначено про те, що усі документи, що підтверджують виплати таких компенсацій знищено включно по 2006 рік, тому встановити факт отримання чи неотримання такої компенсації є неможливим. Разом з цим, у листі вказано, що висновок про виплату одноразової компенсації на підставі висновку службового розслідування за фактом загибелі ОСОБА_6 відповідно до вказівки МВС не складався та виплати не проводились (а.с. 35-36).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Відповідно до норм ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній цивільній або господарській справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.09.2013, яку залишено без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, встановлено, що згідно з п. 14 висновку за фактом загибелі інспектора інспекції виправних робіт та працевлаштування засуджених Свердловського МРВВД лейтенанта міліції ОСОБА_6 та міліціонера того ж відділу сержанта міліції ОСОБА_7 визнано такими, що загинули під час виконання службових обов'язків. Згідно з вироком Ворошиловградського обласного суду від 02.04.1982 у кримінальній справі № 2-36 за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10, співробітники міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 загинули внаслідок бандитського нападу підсудних з метою заволодіння табельною зброєю під час перебування на посту на трасі Ростов - Харків в районі 1091 км (а.с. 140-147).

Щодо вимог позивача про визнання неправомірними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо надання неповної, необґрунтованої відповіді на неодноразові звернення, що спонукало її звертатися до Прем'єр-Міністра України.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що неповна, необґрунтована відповідь по суті поставлених позивачем питань міститься саме у листі МВС України від 06.12.12., та полягає у тому, що першим відповідачем неправомірно вказано на відсутність права на отримання компенсації за Постановою № 565, посилаючись на встановлення факту алкогольного сп'яніння загиблого, не враховано роз'яснення про складання висновку у будь-якому разі, незважаючи на будь-які факти, не вказано, про яку саме йдеться вказівку МВС щодо відсутності необхідності складання висновку, та не роз'яснено позивачу порядок оскарження прийнятого рішення.

Вирішуючи вказані вимоги позивача та оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що, позивач по суті не погоджується зі змістом відповіді з урахуванням власного тлумачення норм чинного законодавства, що регулює спірні відносини. На думку суду, самі по собі дії першого відповідача щодо надання відповіді того чи іншого змісту в даному випадку не вплинули на права та обов'язки позивача, оскільки суть заявлених вимог безпосередньо полягає у зобов'язанні відповідача скласти висновок про виплату компенсації. Тому у задоволенні позову ОСОБА_4 в цій частині слід відмовити.

Розглядаючи інші вимоги позивача суд виходить з наступного.

24.07.1993 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 565 «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік», якою передбачено наступне.

Виплатити одноразову компенсацію батькам і неповнолітнім (за станом на 1 січня 1993 р.) дітям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули під час проходження служби, починаючи з 1945 року (крім осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули або пропали безвісти під час Великої Вітчизняної війни) по 31 грудня 1990 року (до введення державного обов'язкового особистого страхування осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ) у розмірі 100-кратної мінімальної заробітної плати на час виплати компенсації.

Підставою для виплати грошової компенсації є документ, що стверджує факт загибелі особи начальницького або рядового складу органів внутрішніх справ під час проходження служби. У разі відсутності такого документа управління внутрішніх справ вживає заходів до розшуку відомостей для підтвердження факту загибелі особи начальницького або рядового складу під час проходження служби.

Виплату грошової компенсації розпочати з 1 серпня 1993 року.

Виплата грошової компенсації провадиться управлінням внутрішніх справ за місцем проживання батьків і неповнолітніх дітей загиблого рівними частками.

Грошова компенсація не сплачується батькам і неповнолітнім дітям осіб начальницького і рядового складу загиблих внаслідок вчинення ними злочину під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

На виконання вимог Постанови № 565 та з метою її своєчасного виконання на адресу начальників УВС Республіки Крим, областей, ГУВС м. Києва, УВС м. Севастополя було направлено листи від 28.08.1993 та від 08.12.1993 за підписом заступника Міністра внутрішніх справ, якими, зокрема, запропоновано створити в УВС комісію для забезпечення виявлення сімей загиблих осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають право на отримання грошової компенсації відповідно до цієї постанови та для вирішення в індивідуальному порядку питання про виплату одноразової грошової допомоги з оформленням відповідного висновку, який затверджується керівництвом УВС (а.с.37-39).

Таким чином, на думку суду, як в разі позитивного так і в разі негативного рішення про виплату грошової компенсації особам, вказаним у постанові КМУ № 565, комісією, створеною у відповідному управлінні МВС, мало бути виявлено осіб, коло яких визначено постановою КМ № 565, та складено відповідний висновок - про надання компенсації або про відмову у наданні такої компенсації.

Як зазначалось, листом першого відповідача від 06.12.12. підтверджено, що висновок про надання компенсації родині загиблого ОСОБА_6 не складався.

Представник відповідачів у судовому засіданні також підтвердила, що висновку про відмову у наданні компенсації родині загиблого ОСОБА_6 також не складалось.

Відтак, суд вважає, що другим відповідачем дій щодо виявлення осіб, визначених Постановою № 565, та щодо вирішення питання про наявність підстав для виплати грошової компенсації відповідно до Постанови КМ України № 565 не вчинено, що виходячи з норм ст. 2 КАС України надає підстави суду для визнання неправомірною бездіяльності другого відповідача в цій частині, та для зобов'язання другого відповідача скласти відповідний висновок.

Посилання представника відповідачів, що висновок має складатись лише за умови наявності підстав для отримання компенсації, судом не приймається, оскільки такі твердження, на думку суду, не відповідають змісту вищенаведених рекомендацій, наданих МВС України УВС Республіки Крим, областей, ГУВС м. Києва, УВС м. Севастополя. При цьому суд враховує, що доказів наявності інших нормативних документів, які регулюють вирішення питання про виплату компенсації відповідачами у справі не надано.

Оцінку посиланням представника відповідачів на пропуск позивачем строку звернення до суду надано ухвалою суду від 14.11.13.

Разом з цим, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Як було зазначено, Постановою КМ України «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» № 565 від 24.07.1993 передбачено виплату одноразової грошової компенсації лише батькам та неповнолітнім (за станом на 1 січня 1993 р.) дітям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули під час проходження служби. Позивача - ОСОБА_4 до вказаних осіб не віднесено. Відтак, суд погоджується з доводами представника відповідачів, що позивач не є особою, яка має право вимагати складення висновку про виплату компенсації відповідно до Постанови № 565, що має наслідком відмову в адміністративному позові. Проте, на думку суду, такою особою є донька загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_5, що бере участь у справі, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову.

Відповідно до норм ст. 53 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що в зазначеній частині задоволенню підлягають саме позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_5.

Позовні вимоги третьої особи в частині про визнання неправомірними дій першого відповідача щодо безпідставного позбавлення права власності родини ОСОБА_6 на виплату їй одноразової грошової компенсації, а саме, у спосіб, не передбачений чинним законодавством, тобто на підставі того, що загиблий при виконанні службових обов'язків колишній працівник міліції ОСОБА_6 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, суд, з урахуванням вищенаведеного, вважає такими, що заявлені передчасно, оскільки, як встановлено судом відповідний висновок про наявність чи відсутність підстав для виплати компенсації органом внутрішніх справ складено не було. Тому у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. До адміністративного позову третьою особою надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 37,41 грн. Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, що діяла на час звернення з позовом до суду, була встановлена ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру до адміністративного суду у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати. Законом України № 5515-VI від 06.12.2012 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1147 грн. Виходячи з наведеного, розмір судового збору за звернення до адміністративного суду з немайновими вимогами на час відкриття провадження у справі складає 34,41 грн.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог в сумі 17,21 грн. підлягають поверненню на користь третьої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Адміністративній позов ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо нескладення відповідного висновку про виплату сім'ї ОСОБА_6, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 24.07.1993 року «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік».

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області скласти відповідний висновок про виплату сім'ї ОСОБА_6, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 24.07.1993 року «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік».

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 витрати зі сплати судового збору в сумі 17,21 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 19 листопада 2013 року.

Головуючий суддя О.В. Солоніченко

суддя суддя А.М. Каюда К.О. Пляшкова