УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №277/828/13-ц Головуючий у 1-й інст. Гресько В.А.

Категорія 45 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Коломієць О.С., Матюшенко І.В.

з участю секретаря

судового засідання Кузьмінської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2013 року, -

встановила:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, розміром 90.28 мІ, шляхом надання проходу (проїзду) на АДРЕСА_1 Житомирської області, знесення паркану, судові витрати покласти на відповідача.

В обгунтування позову зазначала, що відповідач самовільно зайняла земельну ділянку, на якій у 2009 році збудувала паркан на фундаментній основі. Рішенням Ємільчинського районного суду від 06.07.2010 року зобов'язано ОСОБА_3 повернути позивачці самовільно зайняту земельну ділянку площею 90,82 кв.м. за адресою по АДРЕСА_1, однак остання фактично не дає їй користуватися вказаною земельною ділянкою, позбавивши виходу на АДРЕСА_1. Позивач доглядає свою престарілу матір ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і до її будинку не можуть під'їхати автомобілі швидкої медичної допомоги, пожежної частини, ні інший транспортний засіб. Добровільно зносити паркан відповідач не погоджується.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Посилається на те, що дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про порушення прав чи законних інтересів позивача.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову виходив з того, що відповідачем порушено право користування земельною ділянкою, яка знаходиться у приватній власності позивача.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З роз'яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вбачається, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 0,2680 га. Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЖТ 14-12-000779, виданого 23.05.2003 року, позивачу передано для обслуговування житлового будинку 0,1485 га та для ведення особистого селянського господарства 0,1195 га (а.с. 7). Вказаний Державний акт є чинним і ніким не оспорюється.

Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3, яка перебуває в останньої у користуванні.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, ухвалив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 її земельною ділянкою, розміром 90.28 мІ, шляхом знесення паркану, довжиною 1,5 м по АДРЕСА_1, 11 та надання позивачці проходу (проїзду) на АДРЕСА_1.

У той же час, суд не звернув увагу на те, що планом забудови житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_2 не передбачено прохід на АДРЕСА_1 з її земельної ділянки. Відсутність такого проходу чи проїзду підтверджена і фотодокументами, наданими позивачем (а.с.3-5), а також планом забудови житлового будинку ОСОБА_2 та повідомленням Ємільчинської селищної ради за вих. №182 від 07.11.2013 року (а.с. 139-145). Крім того, за парканом ОСОБА_3 та від огороду ОСОБА_2 починається водоохоронна зона річки Уборть (а.с. 139).

Крім того, судом встановлено, що спірний паркан розташований на земельній ділянці загального користування, власником якої є Ємільчинська селищна рада. Остання з позовними вимогами до ОСОБА_3 не зверталася.

Як передбачено ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не надала суду належних та допустимих доказів порушення відповідачем її права на користування земельною ділянкою.

При таких обставинах, колегія суддів приходить до переконання, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке не грунтується на вимогах закону та не відповідає обставинам справи.

Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Судді