Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/527/13-а

11.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Експострой"- Іванова Ольга Олександрівна, довіреність № б/н від 30.10.13

представник відповідача, Севастопольської митниці Міндоходів - Плешивцева Людмила Володимирівна, довіреність № 10-08/1693 від 14.10.13

представник відповідача, Севастопольської митниці Міндоходів - Агабабян Сергій Суренович, посвідчення № 071132, від 25.11.10

розглянувши матеріали справи №827/527/13-а за апеляційною скаргою Севастопольської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 05.07.13

за позовом Приватного підприємства "Експострой" (вул. Сафронова, 4, кв. 7, м. Севастополь,99003)

до Севастопольської митниці (пр-т Нахімова, 5-А,м.Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.07.13р. задоволено адміністративний позов Приватного підприємства "Експострой" до Севастопольської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення Севастопольської митниці від 19 квітня 2012 року №9 про визначення Приватному підприємству "Експострой" грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 21 204 грн. 33 коп., у тому числі за основним платежем - 16 963 грн. 46 коп., за штрафними санкціями - 4 240грн. 87коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення Севастопольської митниці від 19 квітня 2012 року №10 про донарахування Приватному підприємству "Експострой" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4 240 грн. 84 коп., у тому числі за основним платежем - 3 392 грн. 67 коп., за штрафними санкціями - 848 грн. 17 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Експострой" судовий збір у розмірі 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 45 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.07.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.07.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Приватне підприємство «Експострой» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополь з адміністративним позовом до Севастопольської митниці (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 19 квітня 2010 року № 9 про донарахування податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 21 204 грн. 33 коп., у тому числі за основним платежем - 16 963 грн. 46 коп., за штрафними санкціями - 4 240 грн. 87 коп.; № 10 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 4 240 грн. 84 коп., у тому числі за основним платежем 3 392 грн. 67 коп., за штрафними санкціями - 848 грн. 17 коп.

17 лютого 2012 року підставі наказу Севастопольської митниці №48-г проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2012 року.

За результатами перевірки системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України позивачем, встановлено порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України», Закону України «Про Єдиний митний тариф України», а саме: факт невірної класифікації товарів «лак-герметик для обробки бетонних поверхів на основі ксилолу» у товарної позиції 2707309000 замість 3208201090, який оформлений за ВМД від 11 липня 2009 року № 123000001/9/001784, та «штампи гумові для здобуття декоративної структури бетону неправильної геометричної форми» (типів «Large Random Flagstone Set», « 5х5 Old English Slate», «Lisbon Granite», «Notched Old English Ashlar Slate Thiniline») у товарної позиції 4008219000 замість 4016998890, які оформлені за ВМД від 29 травня 2009 року № 123000001/9/001376, від 11 липня 2009 року № 123000001/9/001784, від 16 липня 2009 року № 123000001/9/001825, що призвело до несплати до Держбюджету України податків (обов'язкових митних платежів) на суму 20 365,13 грн., у тому числі за ввізним митом (вид 020) 16 963 грн. 46 коп., за податком на додану вартість (вид 028) 3 392 грн. 67 коп.

На підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання Приватного підприємства «Експострой», що виникло внаслідок невірної класифікації товарів при їх митному оформлені за ВМД від 29 травня 2009 року № 123000001/9/001376, від 11 липня 2009 року № 123000001/9/001784, від 16 липня 2009 року № 123000001/9/001825, становить 20 365 грн. 13 коп., у тому числі за ввізним митом (вид 020) 16 963 грн. 46 коп., за податком на додану вартість (вид 028) 3 392 грн. 67 коп.

Зазначене зафіксовано актом перевірки від 12 квітня 2012 року №0004/2/12300000/0033276363, на підставі якого Севастопольською митницею прийнято податкові повідомлення форми «Р» від 19 квітня 2012 року № 9 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 21 204 грн. 33 коп., у тому числі за основним платежем - 16 963 грн. 46 коп. та за штрафними санкціями - 4 240 грн. 87 коп.; № 10 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 4 240 грн. 84 коп., у тому числі за основним платежем - 3 392 грн. 67 коп. та за штрафними санкціями - 848 грн. 17 коп.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2002 року № 466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів», Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року (далі - Конвенція від 14 червня 1983 року).

Відповідно до пункту «а» статті 1 Конвенції від 14 червня 1983 року під «Гармонізованою системою опису та кодування товарів» розуміється номенклатура, що включає товарні позиції, субпозиції і відносні до них цифрові коди, примітки до розділів, груп і субпозицій, а також основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, наведені в додатку до цієї Конвенції.

Згідно з пунктом «а» статті 3 Конвенції від 14 червня 1983 року, Договірна Сторона Конвенції зобов'язується, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності справжньої Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов'язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури; використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без яких-небудь доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об'єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

Відповідно до частини другої статті 3 Митного кодексу України (що діяв у період митного оформлення товару) митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Згідно зі статтею 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 цього Кодексу передбачено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 16 розділу 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби України від 20 квітня 2005 року № 314, при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).

Відповідно до преамбули Закону України «Про митний тариф України» митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Згідно зі статтею 311 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, що є Додатком до Закону України «Про митний тариф України», Класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за відповідними правилами.

Частиною другою статті 312 Митного кодексу України передбачено, що ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 35 статті 1 Митного Кодексу України пропуск товарів в транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом зборів і податків (п.19 ст.1 Митного Кодексу України).

Згідно зі статтею 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до Порядку ведення УКТЗЕД та Гармонізованої системи опису та кодування товарів, Держмитслужба приймає рішення про проведення деталізації товарів в УКТЗЕД на національному рівні та запровадження додаткових одиниць виміру.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації.

Отже, митним оформленням є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю. Класифікація товарів, а саме: віднесення товарів до класифікаційних групувань, визначених УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів. Митний орган зобов'язаний перевірити правильність класифікації товару і визначити суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Встановлено, що позивач у період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2012 року здійснював імпорт будівельних матеріалів виробництва «The Euclid Chemical Company dba Increte System» (США). Товар «лак-герметик для обробки бетонних поверхів на основі ксилолу» за ВМД від 11 лютого 2009 року № 123000001/9/001784 декларувався в межах товарної позиції 2707 УКТЗЕД за кодом 2707309000. Товар «штампи гумові для здобуття декоративної структури бетону неправильної геометричної форми» (типів «Large Random Flagstone Set», « 5х5 Old English Slate», «Lisbon Granite», «Notched Old English Ashlar Slate Thiniline») за ВМД від 29 травня 2009 року № 123000001/9/001376, від 11 липня 2009 року № 123000001/9/001784, від 16 липня 2009 року № 123000001/9/001825 декларувався в межах товарної позиції 4008 УКТЗЕД за кодом 4008219000.

Рішень щодо класифікації товарів для митних цілей у порядку передбаченому статтею 313 Митного кодексу України за період перевірки Севастопольською митницею не приймалось. Відбір проб (зразків) товару, переогляд товару або експертиза товару при митному оформленні відповідачем не здійснювалися. На лабораторні дослідження зразки цих товарів не направлялися.

При проведенні перевірки правильності класифікації лаку-герметику митним органом проведено порівняльний аналіз опису товару по ВМД № 123000009/2011/000787 та ВМД № 123000001/2009/001784, за результатами якого встановлено, що лак-герметик «Clear Seal» за ВМД № 123000009/2011/000787 вироблено на основі акрилового полімеру (19 відсотків), сольвенту (55 відсотків) та інших матеріалів (26 відсотків), а лак-герметик «Clear Seal» за ВМД № 123000001/2009/001784 вироблено на основі ксилолу (55 - 59 відсотків) та акрилового полімеру (19 відсотків).

При цьому, відповідач у акті перевірки посилається на те, що хімічний склад лаку-герметику при митному оформленні ВМД від 11 липня 2009 року № 123000001/2009/001784 був встановлений на підставі документів, наданих виробником продукції - компанією Increte System, США.

Але, висновок про ідентичність товарів, робоча група Севастопольської митниці зробила на підставі порівняння хімічних складів товарів за ВМД № 123000009/2011/000747 та ВМД № 123000001/2009/001784, що не підтверджує ідентичність товарів, що ввезені та оформлені за ВМД № 123000009/2011/000787 та ВМД № 123000001/2009/001784.

Також висновки відповідача про те, що штампи гумові мають неправильну геометричну форму, зроблені виключно після огляду рекламного каталогу продукції фірми «Increte System», США, розміщеного в мережі Інтернет.

Проте, з опису товарів, зазначеному у ВМД, наданих позивачем для митного оформлення, вбачається, що фактично гумові штампи мають форму прямокутників (включаючи квадрати), а саме розміри: 152,4 х 152,4; 27 х 54 дюйма; 27 х 27 дюйма; 84,4 х 63,5 см.; 96,52 х 11,75 см.; 60,96 х 60,96 см.; 27,94 х 182,88 см.; 27,94 х 121,92 см.

Встановлено, що заповнення графи 31 ВМД здійснювалось на підставі товаросупровідних документів та огляду самого товару, а не по каталогам. Каталог є рекламною продукцією, а не офіційним товаросупровідним документом.

З наведеного вбачається, що при митному оформленні товарів, що імпортувалися Приватним підприємством «Експострой», будь-які методологічні помилки позивачем не допускались. Приватне підприємство «Експострой» у вантажних митних деклараціях правильно зазначило коди товарів, оскільки саме такий товар був поставлений на адресу позивача (гумові штампи у формі прямокутників, а не гумові штампи неправильної геометричної форми).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, платником податку є будь-яка особа, яка імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання на митній території України.

Згідно з пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур - операцій, пов'язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із сплатою передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до підпункту «б» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 Закону, несуть відповідальність за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, що підлягає сплаті) особі, визначеній у підпункті «б» пункту 10.1 статті 10 цього Закону.

Відповідно до пункту 10.5 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, нараховані митним органом, підлягають зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного бюджету (державного казначейства).

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2181), у разі, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Встановлено, що при здійсненні митного оформлення товарів - «лак-герметик для обробки бетонних поверхів на основі ксилолу» та «штампи гумові для здобуття декоративної структури бетону неправильної геометричної форми» протягом травня, липня 2009 року Севастопольська митниця погоджувалась з віднесенням товарів до відповідного коду УКТЗЕД, а тому мито та податок на додану вартість митним органом не нараховувались. Цей факт не заперечується заявником апеляційної скарги.

Протягом періоду з 29 травня 2009 року по 12 квітня 2012 року до Закону України «Про Митний тариф України» щодо класифікації товарної позиції 2707, у тому числі за кодом 2707309000, та товарної позиції 4008, у тому числі, за кодом 4008219000, будь-яких змін не вносилось. Лист Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 23 вересня 2011 року № 19/6-12.1/5126-ЕП, не може вважатися документом, який вносить відповідні зміни до Закону України «Про Митний тариф України». Оскільки відповідач, приймаючи від позивача ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями щодо визначення податкових зобов'язань та з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань навіть у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки, проведеної відповідно до частини «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом України у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-64а10.

Таким чином, колегія погоджується з посиланням заявника апеляційної скарги на можливість здійснення митного контролю незалежно від закінчення операцій митного контролю. Однак, відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень відповідно до п.10.3 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. та п.4.2.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які діяли на час виникнення правовідносин.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на постанову по справі №2а-2073/12/2770 зі стягнення узгодженого податкового боргу у сумі 25444,17грн., яка набула законної сили. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення №9 від 19.04.2012р. є узгодженим, але доводи щодо правомірності ухвалення зазначеного повідомлення-рішення не розглядались та не оцінювались (т.1 а.с.18)

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що відповідач не звільняється від доказування правомірності ухвалення податкового повідомлення-рішення №9 від 19.04.2012р. на підставі ст.72 КАС України.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Севастопольської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.07.13р. по справі №827/527/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко