Справа № 463/547/13 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 22-ц/783/6695/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія: 45
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів - Шумської Н.Л., Струс Л.Б.
з участю секретаря - Березюка О.З.
та з участю представника ПАТ «Львівобленерго» Рібуна Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 серпня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16.08.2013 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Львівської міської ради Поповича Я.Д. про закриття провадження в частині зустрічних позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ЗАТ «Електро», ПАТ «Львівобленерго» про усунення перешкод в користуванні власністю, відшкодування заподіяних збитків; зустрічним позовом ПАТ «Львівобленерго» до ОСОБА_5, Львівської міської ради, Відділу Державного агентства земельних ресурсів у м. Львові з участю третьої особи ЗАТ «Електро», про зобов»зання ОСОБА_5 припинити зловживання своїми правами, як власника земельної ділянки, визнання незаконною та скасування частково ухвали Львівської міської ради та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Ухвалу суду оскаржила Львівська міська рада. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, постановити ухвалу, якою закрити провадження по справі в частині вимог ПАТ «Львівобленерго» про визнання частково недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2186 від 23.10.2008 року та про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД 526413 від 14.08.2009 року, покликаючись на порушення судом норм процесуального права. Вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2186 від 23.10.2008 року «Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові» в частині передання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1 га в т.ч. 0,0825 га в межах червоних ліній та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 526413 від 14.08.2009 року за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,10 га, що виданий ОСОБА_5 слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб»єктом владних повноважень, пов»язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно - правових спорів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно із ст.17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до роз»яснень, викладених у п. 6 Постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», при вирішенні питань, пов»язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз»яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в»,»г» статті 12 Земельного Кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об»єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з»ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов»язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних відносин.
Згідно з п. 7 Постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21,393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб»єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею ( статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17.11.2009 року № 1559-УІ «Про відчуження земельних ділянок, інших об»єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
ПАТ «Львівобленерго» пред»явив зустрічний позов до ОСОБА_5, Львівської міської ради, Відділу Державного агентства земельних ресурсів у м. Львові, третя особа ЗАТ «Електро» про зобов»язання ОСОБА_5 припинити зловживати своїми правами як власника земельної ділянки по АДРЕСА_1, визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2186 від 23.10.2008 року щодо передання у власність ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 526413 від 14.08.2009 року за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,10 га, що виданий ОСОБА_5
Як убачається із змісту позовної заяви ПАТ «Львівобленерго», фактично існує спір про право цивільне між фізичною та юридичною особою щодо права власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку, тому такий спір є приватноправовим і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Львівської міської ради відхилити.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий : Шандра М.М.
Судді: Шумська Н.Л.
Струс Л.Б.