Справа № 1/4253/13-П
Провадження № 33/782/352/13
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2013 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області Люклянчук В.Ф., з участю прокурора Циганко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора міста Первомайська Склярова Г.Г. на постанову судді Первомайського районного суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року,-
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнено від адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП за малозначність вчиненого ним правопорушення та провадження у справі закрито.
Постановою судді встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_3 взяв на себе письмове зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці щодо виконання вимог режиму секретності.
Згідно з наказом від 26.08.2010 р. №3дск головного інженера ОСОБА_3 допущено до роботи з секретними документами по формі 2.
Згідно з зобов'язанням від 27.08.2010 р., у зв'язку з допуском до державної таємниці ОСОБА_3 зобов'язався, в тому числі, повідомляти посадових осіб, які надали йому допуск до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про державну таємницю», або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також про свій виїзд з України.
Наказом від 01.11.2011 р. №878 ОСОБА_3 - 1-го заступника голови правління головного інженера, переведено заступником головного інженера.
В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_3 допуск до державної таємниці за формою 3 було надано розпорядженням від 30.05.2012 р. №57д. Копія такого розпорядження не долучена до матеріалів протоколу. Натомість в матеріалах, доданих до протоколу, є в наявності копія наказу від 20.06.2012 р. №9дск, відповідно до якого заступника головного інженера ОСОБА_3 допущено до роботи з секретними документами по формі 3.
З інформації начальника 2 відділу СІЗ ГІКС ДІАЗ СБ України вбачається і не заперечувалось ОСОБА_3, що він дійсно 29.03.2013 р. виїздив за межі України.
При цьому до протоколу про адміністративне правопорушення не додано копії зобов'язання ОСОБА_3, відібраного у нього після переведення його на посаду заступника головного інженера ПАТ «ІІервомайський механічний завод», і допущення до роботи з секретними документами по формі 3.
До матеріалів протоколу долучена копія зобов'язання ОСОБА_3 у зв'язку з допуском до державної таємниці датована 27.08.2010 p., яким ОСОБА_3 взяв на себе певні обов'язки при допуску до державної таємниці, однак вимог обов'язкового повідомлення саме в письмовій формі будь-кого про виїзд за межі України в цьому зобов'язанні не міститься.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що раніше ОСОБА_3 також допускалися подібні порушення, зокрема 01.06.2012 р., 17.06.2012 р. та 21.08.2012 р. він, без повідомлення керівництва та режимно-секретного органу ПАТ «Первомайський механічний завод», виїжджав до Росії, але відомостей про те, що ОСОБА_3 був притягнутий за ці порушення до адміністративної відповідальності, суду не надано, не встановлено таких і судом.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати постанову судді та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчинення даного адміністративного правопорушення. Приводячи відповідні обставини вчиненого правопорушником діяння, прокурор, вважає, що суддею безпідставно застосовано ст. 22 КУпАП, оскільки адміністративне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП є з формальним складом, тобто не передбачає настання суспільно негативних наслідків. На думку прокурора, враховуючи, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу не виконував вимоги режиму секретності щодо охорони державної таємниці, що могло призвести до розголошення таких відомостей, застосування ст. 22 КУпАП є порушення мети звільнення особи від відповідальності та є неприпустимим.
Заслухавши пояснення прокурора, який вимоги апеляційної скарги підтримав пославшись на її доводи, уточнивши, що просить накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
У судові засідання, які були назначені 11 та 18 листопада 2013 року ОСОБА_3 не з'явився, про поважність причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином
Вказані обставини, згідно з ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджають розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вважаю, що в матеріалах справи достатньо об'єктивних даних, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та наявність вини ОСОБА_3 у його вчиненні.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» (далі - Закон) надання допуску до державної таємниці передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Згідно з ст. 28 цього Закону громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України.
Стаття 18 Закону передбачає основні організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці, зокрема з метою охорони державної таємниці впроваджуються: дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею; обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації; режим секретності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею; спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 є особою, яка має допуск до секретної інформації, перед виїздом за кордон про свій намір посадових осіб режимно-секретного органу не повідомив, після повернення з-за кордону відповідної співбесіди не проходив, через що висновок суду першої інстанції про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП є правильним і не оспорюється прокурором в апеляційній скарзі.
Дії ОСОБА_3 охоплюються складом правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 2122 КУпАП, за ознаками невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці, до яких, як визначено Законом, відноситься зобов'язання правопорушника повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи у письмовій формі про свій виїзд з України.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про скасування допуску ОСОБА_3 до державної таємниці, то у відповідності до ч. 2 ст. 38 ст. КУпАП строк накладення на нього адміністративного стягнення на момент розгляду справи не закінчився.
Звільняючи ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП за малозначністю вчиненого ним правопорушення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 визнав свою вину, щиро розкаявся, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, також суд врахував той факт, що шкоди державним інтересам завдано не було.
Однак суд не врахував, що охорона державної таємниці України становить багатоаспектну діяльність держави в соціально-політичній, економічній, правовій та інших сферах суспільного життя. Концепція національної безпеки України, схвалена постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 p., визначає найбільш важливі сфери життєдіяльності держави, які мають бути захищеними. Серед них є й інформаційна сфера. До того ж, забезпечення її безпеки є однією з найважливіших функцій держави (ст. 17 Конституції України). Однією з можливих загроз національній безпеці в інформаційній сфері є витік інформації, яка становить державну таємницю, тому її охорона є завданням загальнодержавної значимості. Охорона державної таємниці позначена комплексним характером здійснюваних заходів. Одним з них є встановлення адміністративної відповідальності за її порушення.
У відповідності до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган має право винести постанову про накладення адміністративного стягнення, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги прокурора про прийняття нової постанови про визнання ОСОБА_3 винним у вчинення адміністративного правопорушення, задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, постанова судді підлягає скасуванню, з винесенням нової постанови про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу прокурора міста Первомайська Склярова Г.Г. задовольнити частково.
Постанову судді Первомайського районного суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року про звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП за малозначністю вчиненого ним правопорушення та закриття провадження у справі - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Луганської області Люклянчук В.Ф.