У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
|
Охрімчук Л.І., Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., |
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі - ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2004 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала тим, що вона працювала на шахті ім. Орджонікідзе Криворізького державного залізорудного комбінату (далі - залізорудний комбінат). У 1998 році між залізорудним комбінатом та ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” було укладено договір оренди шахти ім. Орджонікідзе на двадцять років.
Згідно з умовами цього договору залізорудний комбінат передав шахту ім. Орджонікідзе в строкове оплатне володіння та користування ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”. Проте, 12 вересня 2001 року ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” розірвало договір оренди, а 19 листопада того ж року був виданий наказ про звільнення позивачки з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штатів). Вважаючи звільнення неправомірним, ОСОБА_1 просила суд поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану їй моральну шкоду.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2004 року позов задоволено частково. Постановлено поновити ОСОБА_1. на роботі в шахті ім. Орджонікідзе на тій посаді, яку вона займала до звільнення. Крім того, з ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь позивачки стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18002 грн. 87 коп., на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., витрати по справі у розмірі 27 грн., а всього 20029 грн. 87 коп.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2004 року рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2. змінене. Постановлено стягнути з ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь позивачки 750 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті рішення суду залишене без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції щодо зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на її користь, просить в цій частині ухвалу суду скасувати. При цьому посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із статтею 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги ОСОБА_1 не вбачається порушень апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст.ст. 332, 336 - 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2004 року - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді : Л.І. Охрімчук
Є.Ф. Левченко
Ю.Л. Сенін