Справа № 140/443/13-к

Провадження №11-кп/772/288/2013

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Алексєєнко В.М.

Доповідач : Ляліна Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Ляліної Л.М.

суддів: Ващук В.П., Рибчинського Д.Г.

за участю прокурора: Миколайчика Д.Г.

захисника: ОСОБА_2

при секретарі: Доценко М.І.

обвинуваченої: ОСОБА_3

потерп. ОСОБА_4 представника потерпілої ОСОБА_5

розглянула 12 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Кучеренко М.С. та захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2013 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше несудима,

засуджена за ч. 3 ст. 190 КК України до трьох років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 та який зареєстровано в Державному реєстрі право чинів №5196.

Визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти 20000грн. моральної шкоди та судові витрати 11074грн.

Вирішено питання з речовими доказами.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 у вересні 2008 року, дізнавшись від ОСОБА_4 про те, що остання продавала на той час власний будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 за ціною 375000грн., з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння її майном, зловживаючи довірою останньої, умовила ОСОБА_4 оформити без проведення грошового розрахунку на своє ім'я документи на право власності належного потерпілій нерухомого майна. При цьому ОСОБА_3 викликавши у ОСОБА_4 впевненість про вигідність даної угоди, переконала потерпілу зазначити при оформленні договору купівлі-продажу житлового будинку явну завищену його вартість, що становила 744300грн. для того, щоб отримати кредит у банківських установах під заставу належного потерпілій ОСОБА_4 нерухомого майна, хоча за даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 5.09.2008 року за №20131296 вартість вищевказаного майна оцінено в 175909грн. В разі отримання кредитних коштів ОСОБА_3 зобов'язувалась відразу ж повернути потерпілій обумовлену між ними грошову суму 375000грн.

Після того, 23.09.2008р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу належного останній будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1, згідно якому за домовленістю сторін продаж майна вчинено за завищеною ціною в сумі 744300грн., які ОСОБА_3 зобов'язувалась сплатити ОСОБА_4, маючи умисел присвоїти належне потерпілій нерухоме майно, а зобов'язання не виконувати, зареєструвала за собою право власності на вказане майно у КП «Гніванське міжрайонне бюро технічної інвентаризації».

ОСОБА_3, зловживаючи довірою ОСОБА_4 6.10.2008р. переконала потерпілу підписати заяву про нібито отримання грошових коштів в сумі 744300грн. згідно попередньо укладеному договору купівлі-продажу нерухомого майна, засвідчивши дану заяву в приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області.

Того ж дня ОСОБА_3, не маючи наміру повертати потерпілій ОСОБА_4 обумовлені грошові кошти в сумі 375000грн. за придбаний житловий будинок з господарськими спорудами, використовуючи довірчі стосунки, що склалося між ними, умовила останню укласти нотаріально засвідчений договір позики про нібито передачу ОСОБА_4 у власність ОСОБА_3 375000грн., що еквівалентно 75000 доларів США, строком до 28.11.2008р., зазначивши в договорі, що вищевказана сума грошей буде нею повністю отримана під час його оформлення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шахрайським шляхом чужим майном, з метою реалізації здобутого злочинним шляхом будинку 23.06.2010р. ОСОБА_3 уклала договір позики з ПТ «Ломбард» ТОВ «Медікор і компанія», за яким, їй було надано кошти та споживчі цілі в сумі 200000грн. зі строком повернення 23.10.2010р., на підставі якого ОСОБА_3 передала в іпотеку зазначеному товариству належне їй нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1.

В подальшому, маючи намір не виконувати зобов'язання перед потерпілою ОСОБА_4 та маючи реальну можливість повернути їй кошти за придбане нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу від 23.09.2008р. та договору позики від 6.10.2008р. ОСОБА_3 витратила позичені в ПТ «Ломбард» ТОВ «Медікор і компанія» кошти в сумі 200000грн. на особисті потреби та не виконала зобов'язання перед вказаним товариством, в результаті чого 22.09.2011р. згідно рішенню Гайсинського районного суду стягнуто заборгованість з ОСОБА_3 за договором позики та іпотеки від 23.06.2010р. в сумі 334400грн. В рахунок погашення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПТ «Ломбард» ТОВ «Медікор і компанія» звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_1

До потерпілого часу ОСОБА_3 кошти за будинок у сумі 175909грн. потерпілій ОСОБА_4 не передала та від їх сплати відмовляється, посилаючись на підписані документи.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить скасувати вирок Немирівського районного суду в зв'язку з порушенням норм кримінального права та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину за особі засудженої через його м'якість. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України і призначити покарання 5 років позбавлення волі.

Захисник-адвокат ОСОБА_2 в апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду і закрити провадження в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що жодним доказом по справі не було доведено наявність суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, а саме наявності у засудженої ОСОБА_3 умислу на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4 без проведення розрахунку з нею. Також судом не було надано належної оцінки доказам, які свідчать про відсутність об'єктивної сторони складу злочину, а саме факту проведення розрахунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Заслухавши доповідача, прокурора Миколайчика Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу прокурора Кучеренка М.С. і просить її задовольнити повністю, заперечує проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу, просить вирок суду скасувати, закривши провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченої; обвинувачену ОСОБА_3, яка підтримала апеляційні вимоги свого захисника і заперечує проти апеляційної скарги прокурора; потерпілої ОСОБА_4 і її представника ОСОБА_5, які погоджуються з апеляційною скаргою прокурора і заперечують проти апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_2; обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора і адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_3 в заволодінні майном ОСОБА_4 шляхом обману (шахрайство) ґрунтується на сукупності доказів, перевірених судом.

Обвинувачена ОСОБА_3 вину в інкримінованих їй діях не визнала, стверджує, що придбала будинок у ОСОБА_4, повністю за нього розрахувалась.

Разом з тим, наведені у вироку суду докази, повністю спростовують показання обвинуваченої ОСОБА_3

Так, потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що у 2008 року до неї за оголошенням в газеті про продажу будинку звернулась ОСОБА_3, з якою вони домовились про купівлю-продаж будинку, розташованого в АДРЕСА_1 за 375000грн. На прохання ОСОБА_3 в договорі ціна була зазначена завищена, а саме 744000грн., оскільки обвинувачена пояснила, що розрахується з ОСОБА_4 грошима, отриманими як кредит із закладенням даного будинку під заставу банку.

Потерпіла тривалий час не могла продати будинок, тому погодилась на умову ОСОБА_7 Згідно договору купівлі-продажу будинку покупець зобов'язана розрахуватись з продавцем протягом 30 днів з дня підписання договору.

6.10.2008р. ОСОБА_3 попросила її написати нотаріально завірену розписку про отримання коштів за будинок, оскільки банк не дає їй кредит. В нотаріальній конторі, куди вони прийшли з ОСОБА_3, нотаріус ОСОБА_8 запропонував в якості гарантії укласти договір позики на суму 375000грн., що і було зроблено.

Оскільки обвинувачена пояснювала, що банк не дав їй кредит, вони домовились, що будуть разом продавати будинок.

В червні 2010р. до потерпілої зателефонував чоловік ОСОБА_3 і повідомив їй, що вони з дружиною знайшли банк, який надасть кредит, але ОСОБА_4 з неповнолітньою донькою повинні виписатись з будинку, на що вона погодилась.

Через деякий час вона звернулась до ОСОБА_3 і запитала, чи отримала вона кредит, на що остання відповіла, що не отримала. Після цього вона з донькою знов прописались в будинок, де проживають.

У вересні 2011р. ОСОБА_4 взнала, що її будинок перебуває під заставою в ломбарді «Медікор і компанія» м. Вінниці, тоді вона зрозуміла, що обвинувачена її ошукала.

Свідок ОСОБА_9 - донька потерпілої, підтвердила той факт, що ОСОБА_3 не повернули гроші її матері за проданий будинок.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона дружить з потерпілою ОСОБА_4 багато років, із слів подруги знає, що остання продала будинок ОСОБА_3, але та не повернула їй гроші. Крім того, свідок була присутня при розмові ОСОБА_3 з ОСОБА_4, коли ОСОБА_3 просила останню написати розписку про отримання нею коштів за будинок, оскільки це було їй потрібно для отримання кредиту в банку. ОСОБА_4 не погоджувалась на це.

Допитаний судом свідок ОСОБА_11 показав, що восени 2011р. в газеті він побачив об'яву про продаж будинку своєї сусідки ОСОБА_4 за ціною 45000 доларів США. Коли він запитав про це ОСОБА_4, вона пояснила, що будинок не продає і об'яву не давала.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що працює оцінювачем-експертом в ПТ Ломбард ТОВ «Медікор і компанія».

В травні 2010р. до них звернулась ОСОБА_3 за отриманням грошової позики під заставу будинку. Після оцінки будинку на суму 404117 грн. було прийнято рішення про надання позики в сумі 200000 грн. та оформлено договір позики та іпотеки нерухомого майна. В грудні 2010 р. договір було продовжено до 23.06.2011 р.

Оскільки умови договору ОСОБА_3 порушила, виникла заборгованість за договором позики, а в серпні 2011 р. вона перестала відповідати на телефонні дзвінки, що свідчило про ухилення ОСОБА_3 від повернення позиченої суми 200000 грн.

Судом задоволені позовні вимоги ПТ «Ломбард» ТОВ «Медікор і компанія» і з обвинуваченої стягнуто заборгованість за договорами позики та іпотеки 334400 грн. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок і земельну ділянку в АДРЕСА_1

Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 суду пояснили, що багато років знають ОСОБА_4 як сусідку, остання живе в будинку АДРЕСА_1 з неповнолітньою донькою постійно. Із слів ОСОБА_4 їм відомо, що останню ошукала ОСОБА_3, яка оформила купівлю-продаж будинку, але не віддала за нього гроші.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що від ОСОБА_4 він дізнався, що ОСОБА_3 не повертає тривалий час гроші за будинок, який вона купила у потерпілої. На прохання ОСОБА_4 він ходив до дружини покійного нотаріуса ОСОБА_16, яка при його житті працювала у нього помічником, з метою вияснити, як могло так статися, що ОСОБА_3 досі не повернула її кошти за будинок. ОСОБА_17 порадила ОСОБА_4 звернутися з позовом до ОСОБА_3 про повернення грошей.

ОСОБА_15 неодноразово спілкувався з ОСОБА_3 з приводу повернення грошей потерпілій і остання запевняла його, що найближчим часом розрахується з ОСОБА_4 При одній із зустрічей він записав розмову з ОСОБА_3 на диктофон, при якій вона запевняла його, що знайде гроші і поверне ОСОБА_4

Доводи захисника - адвоката ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про відсутність доказів наявності умислу у ОСОБА_3 на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4 без проведення розрахунку з нею колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

І потерпіла ОСОБА_4, і обвинувачена ОСОБА_3 не заперечують того, що на час оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_3 не мала коштів на його придбання. Про це свідчить і сам договір, згідно якому кошти за майно покупець зобов'язаний передати продавцю протягом 30 днів. (а.п. 42)

Як пояснила потерпілій ОСОБА_3, вона хотіла отримати кредит в банку, для чого і було значно завищено ціну будинку в договорі купівлі-продажу з метою отримання більшої суми кредиту.

Потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що тривалий час не могла продати свій будинок, це підтвердили і свідки - сусіди ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, тому ОСОБА_4 погодилась на умови обвинуваченої ОСОБА_18 зазначити у договорі завищену ціну будинку, що не відповідає його вартості.

Всі послідуючі дії ОСОБА_3, а саме: умовляння потерпілої на написання нотаріально завіреної розписки про отримання від обвинуваченої 744300 грн. згідно договору купівлі-продажу (а.п. 140, 48) і складання договору позики на суму 375000 грн. (еквівалентно 75000 доларів США) завірені нотаріусом в один і той же день - 6 жовтня 2008 року (а.п. 49), виписка потерпілої ОСОБА_4 і її неповнолітньої доньки з будинку по АДРЕСА_1 22 червня 2010 року і повторна реєстрація 5 липня 2010р. (а.п. 75); укладання договорів позики і іпотеки обвинуваченою ОСОБА_3 з ПТ «Ломбард» ТОВ «Медікор і компанія» 23 червня 2010 року (а.п. 211-214) свідчать про правдивість показань потерпілої ОСОБА_4 і наявність умислу у обвинуваченої ОСОБА_3 за заволодіння майном потерпілої.

Посилання захисника - адвоката ОСОБА_2 на факт проведення розрахунків між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, про що свідчить нотаріально завірена розписка, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_15 про неодноразові зустрічі його з ОСОБА_3, при яких вона обіцяла повернути борг ОСОБА_4, ці зустрічі відбувались після оформлення розписки (в 2011 році).

Обвинувачена ОСОБА_3 не заперечила в суді апеляційної інстанції фактів неодноразових зустрічей з ОСОБА_15

Крім того, нотаріусом ОСОБА_17 6 жовтня 2008 р. посвідчено два документа: розписку від імені ОСОБА_4 про отримання коштів від ОСОБА_3 в сумі 744300 грн. і договір позики, згідно якому ОСОБА_4 передає ОСОБА_3 375000 грн. до 28.11.2008 р., що також підтверджує показання потерпілої ОСОБА_4

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ОСОБА_3 тяжкості злочину та особі засудженої через його м'якість, оскільки судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин, те, що ОСОБА_3 раніше несудима, за місцем проживання характеризується позитивно.

Міра покарання у виді 3-х років позбавлення волі є необхідною і достатньою для її виправлення та попередження нових злочинів.

Допитаний за клопотанням захисту свідок ОСОБА_19 пояснив, що на прохання чоловіка ОСОБА_3 в 2008 або 2009 році передавав йому 86 чи 90 тисяч доларів США біля нотконтори в м. Гайсині. З пояснень ОСОБА_3 гроші потрібні були на якусь купівлю.

Судом помилково у мотивувальній частині вироку зазначено кваліфікуючу ознаку вчиненого ОСОБА_3 злочину - особливо великий розмір, хоча ч. 3 ст. 190 КК України передбачає заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

Судом задоволено позов потерпілої ОСОБА_4, але відшкодовано тільки моральну шкоду. Що стосується матеріальної шкоди, то суд виніс рішення не про її відшкодування, а про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку та про встановлення права власності, що не передбачено ст. ст. 127, 128, 130 КПК України в кримінальному процесі, а тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню з направленням на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Кучеренка М.С. залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити. В мотивувальній частині зазначену кваліфікуючу ознаку за ч. 3 ст. 190 КК України - особливо великий розмір змінити на великий розмір.

Скасувати вирок в частині цивільного позову щодо розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований у АДРЕСА_1 і визнанні права власності на цей житловий будинок.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом 3-х місяців після проголошення повного тексту ухвали.

Судді:

Л.М.Ляліна В.П.Ващук В.П.Рибчинський

Згідно з оригіналом: