У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Київський міський молочний завод № 3”, третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відкритого акціонерного товариства “Київський міський молочний завод № 3” (далі - ВАТ “Київський міський молочний завод № 3”) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що працював у відповідача з 1987 року на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наказом НОМЕР_1 його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що його було звільнено з роботи з порушенням вимог трудового законодавства, просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2004 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2004 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2004 року скасовано, а справу на направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ВАТ “Київський міський молочний завод № 3” просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не перевірені доводи сторін, як в підтвердження так і заперечення позову.

При цьому апеляційний суд вважав, що з'ясування зазначених обставин, перешкоджає апеляційному суду дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Статтею 307 ЦПК України (1963 року), діючої на час розгляду справи в апеляційному суді, визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду в апеляційному порядку й передачі справи на новий розгляд.

Таких підстав в ухвалі апеляційного суду не зазначено.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України (1963 року) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права визначено як підстави для скасування рішення й ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

При цьому, апеляційний суд в порушення вимог ч. 2 ст. 301 ЦПК України (1963 року), не врахував, що суд апеляційної інстанції міг встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувались з порушенням цим Кодексом порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Київський міський молочний завод № 3” задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2004 року  скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.