Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/781/875/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Франько М.Я.

Категорія 125 (106) Доповідач в колегії апеляційного суду Драний В. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Драного В.В.,

суддів Могильного О.П., Ткаченко Л.Я.,

при секретарі - Сакарі І.І.

захисника - адвоката ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 липня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, пенсіонера, проживаючого по АДРЕСА_1 не маючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 850 гривень.

Вироком суду постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1659 гривень 94 копійки, у відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

Суд визнав винним ОСОБА_4 в тому, що він 07 липня 2011 року приблизно о 10 год. 45 хв. перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків які виникли між ним та сусідкою ОСОБА_5, наніс їй множинні удари пластиковим відром по голові, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді черепно - мозкової травми: гематоми волосистої частини голови, струсу головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 163 від 07.05.2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_5, посилаючись на м'якість призначеного покарання засудженому ОСОБА_4, просить вирок в цій частині скасувати та постановити новий вирок, яким призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, а саме стягнути з засудженого вартість лікування в сумі 2396 грн. 05 коп, та у відшкодування моральної шкоди стягнути - 10000 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що судом не враховано обставин які обтяжують покарання засудженому, а саме те що вона є особою похилого віку та перебувала в безпорадному стані, оскільки на момент вчинення злочину, могла пересуватись лише з паличкою. Послалась на ті обставини, що вона не провокувала нападу, а ОСОБА_4 цілеспрямовано завдав їй тілесні ушкодження біля її подвір'я.

Також, вважає, що суд невірно взяв до уваги характеризуючи дані ОСОБА_4, оскільки характеристика надана головою квартального комітету на замовлення самого ОСОБА_4 Крім того, не враховано й той факт, що після її повернення додому з лікарні, 27.07.2011р. ОСОБА_4 погрожував вбивством. Висновок експерта №163 від 07.05.2013р. був отриманий судом тільки 10.07.2013р, що вказує на затягування вирішення справи в інтересах ОСОБА_4, а тому є не повним.

В частині вирішення цивільного позову вказала, що суд І-ї інстанції не в повній мірі дослідив її вимоги, оскільки не взяв до уваги понесеною нею маральні страждання та дійшов помилкового висновку про те, що другий курс лікування не пов'язаний з отриманими ушкодженнями.

Провівши в ході апеляційного розгляду судове слідство в обсязі допиту засудженого ОСОБА_4 та дослідження матеріалів кримінальної справи щодо його особи, заслухавши доповідача, в дебатах засудженого ОСОБА_4, та його захисника ОСОБА_3 які просили вирок суду залишити без змін, а апеляцію потерпілої без задоволення, оцінивши досліджені матеріали кримінальної справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію потерпілої такою, що підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції на підставі ст. 378 КПК України скасуванню в частині призначення покарання у зв'язку із необхідністю застосування більш суворого покарання з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за обставин, встановлених у вироку є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних у справі доказах, досліджених в судовому засіданні і відповідає фактичним обставинам справи.

Хоча й засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду і суду першої інстанції вину не визнав пославшись на ті обставини, що потерпіла ОСОБА_5 сама нанесла собі тілесні ушкодження, його вина підтверджується зібраними у справі доказами:

Показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка показала, що 07 липня 2011 року близько 11 години вона напроти свого двору, вилила з відра воду. Після чого поряд з нею з'явився ОСОБА_4, який вибив у неї з руки ціпок, потім вирвав у неї з руки пластикове відро та почав бити ним її по голові, нанісши кілька ударів, поки розбив відро, а потім відкинув його до воріт та відійшов від неї. Вона попросила ОСОБА_4 подати їй ціпок, що він і зробив. Зайшовши в будинок, вона викликала швидку допомогу, та в цей же день була помішена в неврологічне відділенні міської лікарні та перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні до 21.07.2011 року.

Показаннями свідка ОСОБА_6, про те, що потерпіла ОСОБА_5 його матір. Йому відомо про неприязні стосунки до неї сусіда ОСОБА_4, вважає, що їх причиною являється собака, яка дратує сусіда. Про побиття матері він дізнався пізніше, коли вона перебувала в лікарні, зі слів матері. За період лікування матері він щодня купував необхідні ліки.

Показаннями свідка ОСОБА_7, про те, що йому відомо про конфлікт між сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме, чув сварку між ними, але подій не бачив через зарослі, чув, як падало відро. ОСОБА_4 питав ОСОБА_5: «Я тебе попереджував, щоб не виливала з відра сюди?». ОСОБА_5 не кликала на допомогу, не кричала. Потім побачив, як приїхала швидка допомога.

Показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що її чоловік конфліктує з ОСОБА_5, оскільки між ними склались неприязні стосунки. Подробиці даного конфлікту їй не відомі. Коли вона вийшла з будинку, то бачила, що чоловік та ОСОБА_5 стоять на відстані, поблизу ОСОБА_5 лежало відро. ОСОБА_5 сказала: «Подай палицю», чоловік подав їй палицю і вона пішла у двір. Ніяких криків не було. Слідів крові на потерпілій не було.

Крім того, вина засудженого ОСОБА_4 підтверджується дослідженими матеріалами кримінальної справи: - висновком судово-медичної експертизи № 163 від 07.05.2013 року, з якої вбачається, що потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді черепно мозкової травми: гематоми волосистої частини голови, струсу головного мозку, які віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Оцінивши в сукупності дослідженні у ході судового слідства докази по справі, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 125 КК України, як спричинення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Посилання апелянта на ті обставини, що висновок експерта № 163 від 07.05.2013 року був отриманий міськрайонним судом лише через два місяці та вирішений в інтересах ОСОБА_4, а також з приводу того, що він є неповним та проведеним з явними порушенням, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, даний висновок проведено на підставі медичних документів, якими зафіксовано тілесні ушкодження та на підставі, яких ОСОБА_5 проходила стаціонарне та амбулаторне лікування. (а.с.10)

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України про загальні засади призначення покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке є злочином невеликої тяжкості, дані про особу засудженого, який характеризується за місцем проживання позитивно.

Доводи апелянта , щодо неврахування судом обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину стосовно особи, що перебувала в безпорадному стані не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки під час спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5, вона не перебувала в такому стані, що позбавляли чи обмежували її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, а також приймати самостійні рішення.

Разом з тим, суд першої інстанції, не врахував, що потерпіла ОСОБА_5 на час скоєння злочину досягла 68 - річного віку є пенсіонером та в порушення ст. 67 КК України, безпідставно не визнав обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 - вчинення злочину щодо особи похилого віку та призначив покарання засудженому у виді мінімального штрафу в сумі 850 гривень, що є неспіврозмірним внаслідок м'якості.

Колегія суддів також враховує, що засуджений ОСОБА_4 на час скоєння злочину досяг пенсійного віку, а тому вимоги апелянта відносно призначення засудженому покарання у виді обмеження волі не ґрунтуються на законі, оскільки згідно ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, дані про особу ОСОБА_4, який за місцем проживання характеризується позитивно, є пенсіонером, має захворювання пов'язане з артеріальною гіпертензією, вчинив злочин щодо особи похилого віку, що колегією суддів визнається обставиною, яка обтяжує покарання, вважає за неможливе призначення покарання засудженому у виді мінімального штрафу в сумі 850 гривень знаходить за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати за мякістю призначеного покарання та призначити ОСОБА_4 покарання у виді максимальної межі штрафу передбаченої санкцією ч.2 ст. 125 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання.

В частині заявлених позовних вимог потерпілої, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, вірно визначив розмір коштів, які повинен сплатити ОСОБА_4, враховуючи докази на які посилалась потерпіла в сумі 1659 грн. 94 коп. Доводи ОСОБА_5 з приводу втрати працездатності судом не враховані вірно, оскільки потерпіла є особою пенсійного віку та ніде не працює. Крім того, судом в достатній мірі враховані моральні страждання та переживання потерпілої від злочину та визначено моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Керуючись статтями 362, 366, 372, 378, 379 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 липня 2013 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання - скасувати.

Визнати винним ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Судді: