07.11.2013

Справа № 335/7921/13-к

1-кп/335/336/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року                                                   м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В.

при секретарі Франчук Г.В.

з участю прокурора Білаш О.В.

                    обвинуваченого ОСОБА_1

                    обвинуваченого ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу кримінальне провадження № 12013080060002605 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого за трудовим договором ПП ОСОБА_5 бармен, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Квітуча ,3, інвалідом не є, раніше не засудженого,-

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючого, не одруженого, інвалідом не є, зареєстрованого та який мешкає в м. Запоріжжя, вул. Дудикіна 24-А/49 раніше засудженого: 22.08.2012 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 289 ч. 2 КК України, призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 п. 2,3 КК України звільнений з випробувальним терміном 2 роки,-

в скоєні злочину, передбаченого ст.185 ч. 3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Під час досудового розслідування встановлено, що 18.07.2013 року приблизно о 11 годині 10 хвилині, ОСОБА_2, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_6, знаходячись в під'їзді № 1 будинку № 10-А по вул. Яценко в м. Запоріжжя, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом злому замка вхідних дверей кв. № 38, проник до приміщення вказаної квартири звідки таємно викрав: фотоапарат «Canon», вартістю 2000 гривень, ноутбук «Ассег» вартістю 2000 гривень, три пляшки коньяку фірми «Коктебель» вартістю 50 гривен, «Blackbalsam» вартістю 50 гривень, «Chantre» вартістю 100 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_7 на загальну суму 4 200 гривен.

18.07.2013 року приблизно о 11 годині 10 хвилині, ОСОБА_6, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись в під'їзді № 1 будинку № 10-А по вул. Яценко в м. Запоріжжя, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом злому замка вхідних дверей кв. № 38, проник до приміщення вказаної квартири звідки таємно викрав: фотоапарат «Canon», вартістю 2000 гривень,ноутбук «Ассег» вартістю 2000гривень, три пляшки коньяку фірми «Коктебель» вартістю 50 гривен, «Blackbalsam» вартістю 50 гривень, «Chantre» вартістю 100 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_7 на загальну суму 4 200 гривен.

Судовий розгляд проведено в межах пред’явленого обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_2, допитаний в суді, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 3 ст.185 КК України, винним у обвинуваченні визнав себе повністю, розкаявся і пояснив, що у 18.07.2013 року вони зі ОСОБА_6 зустрілися о 10:00 год. ранку, сіли на маршрутне таксі №57 вийшли на Гагаріна і пішли в сторону будинку по Яценко №10-А, зайшли у під’їзд піднялися до 38 квартири і скоїли злочин – він подавав ОСОБА_6 інструменти, а він за допомогою викрутки відкрив замок та вони викрали з квартири речі, вийшли сіли на маршрутку 67 де їх і затримали працівники міліції. Разом забрали усі речі. Замок ламав ОСОБА_6 своїми інструментами – викруткою. У квартиру заходили обоє. Також пояснював, що між ним та ОСОБА_6 існують товариські стосунки, зустрілися на зупинці випадково, ОСОБА_6 запропонував поїхати з ним, сіли в маршрутку і приїхали на вул. Гагаріна, повернули в сторону, пройшли через двори вул. Фестивальної. У ОСОБА_6 була з собою зв’язка магнітних ключів від під’їздів, обрали випадково будинок, зайшли у під’їзд піднялися на 9 поверх спустились на 7 поверх, там був тамбур, квартиру обирав ОСОБА_6 , оскільки він не всі двері міг відчинити, і вони з дев’ятого поверху шли до сьомого оскільки шукали квартиру. Замок відкривав ОСОБА_6 викруткою, яку ОСОБА_6 взяв з собою, відчинили двері – перший зайшов ОСОБА_6 і спрямував у дальню кімнату, взяв ноутбук, коньяк, а він взяв фотокамеру. Вийшли з квартири і з під’їзду, вийшли через балку сіли на 67 маршрутку та у цій маршрутці їх зупинили працівники міліції. Зазначив, що скоїв злочин у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем. Вину визнає у повному обсязі, розкаюється, вибачався перед потерпілою, намагався відремонтувати замок, пропонував відшкодувати потерпілій моральну шкоду, але вона відмовилася.

Обвинувачений ОСОБА_6 допитаний в суді винним у обвинуваченні визнав себе не визнав та зазначав, що 18.07.2013 року у нього був ранковий екзамен в автошколі і він зранку направився в автошколу, де йому сказали, що іспит буде на 16:00 годину, об 10:00- 11:00 годині він був у автошколі, до цього в 11:00 йому телефонував ОСОБА_2 і запропонував зустрітися і разом поїхати до дому. Після автошколи ОСОБА_6 зустрівся з товаришем на Анголенко з ОСОБА_5, який працює у магазині «Алло» десь після 11 :00 годині. На зупинці Анголенко сів на 56 маршрутку, зателефонував ОСОБА_2 і запропонував поїхати разом додому на що останній погодився. ОСОБА_6 він вийшов з маршрутки на Гагаріна і пішов як по телефону йому сказав ОСОБА_2 в сторону п’ятої міської лікарні. Зідзвонилися і ОСОБА_2 сказав місце зустрічі біля під’їзду, коли ОСОБА_2 вийшов із під’їзду у нього у руках були пакети, що знаходиться у пакетах ОСОБА_6І не цікавило. Сіли в маршрутку, а їх зупинили та доставили у міліції. Він не був на місці злочину. І ключі теж не бачив. Зі ОСОБА_6 товариські стосунки, підстав оговорити його немає, але вважає, що ОСОБА_2 у міліції запропонували, «.. если Ступника не посадишь, сам будеш сидеть».

Не зважаючи на не визнання своєї вини у вчинені злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, вина ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, доведена наступними доказами:

Показаннями потерпілої ОСОБА_7 яка у судовому засіданні пояснила, що обвинувачені їй не знайомі і підстав оговорювати їх немає. Зазначала, що близько 14:00 годин її чоловік повідомив їй, що зателефонували з міліції і є підозра що їх квартиру обікрали. Вони відпросилися з роботи та приїхали додому, зайшли у квартиру. У квартирі шафи були вивернуті і на підлозі були розкидані речі. Речі які забрали у обвинувачених були їхніми : пиво, кепки, футболки, ноутбук, фотоапарат, коньяки. По словам міліції - вони затримали двох крадіїв, усі речі повернули у повному обсязі, матеріальних претензій вона не має. ОСОБА_2 підходив до неї та пропонував відшкодувати вартість замка та іншу шкоду, але вона відмовилися. Щодо призначеного покарання, то вона не наполягала на суворому покаранні.

Показаннями свідка ОСОБА_8,яка у судовому засіданні пояснила, що підстав оговорювати обвинувачених у неї немає, влітку вони з матір’ю знаходилися біля лікарні, де вона працює, їх зупинили 2 працівники міліції і запропонували бути понятими при цьому показали речі які були виявлені у злочинів, там був ноутбук, фотоапарат, футболки. Були затримані дві особи, обвинувачених вона не бачила, оскільки як пояснили працівники міліції, обвинувачені сиділи у машині. Підписувала протокол огляду речей на багажнику автомобіля та алкоголь у пакеті.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який пояснив, що працює оперуповноваженим Ленінського розшуку. Обвинувачені та потерпіла не є його знайомими і підстав оговорювати їх немає. У середині липня він був задіяний до патрулювання у зв’язку з почастішанням крадіжок в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Знаходячись біля будинку №3 по бул. ОСОБА_10 з напарником, їх увагу привернули двоє молодих людей, які ходили від будинку до будинку, продзвонювали домофони. Серед цих людей свідок впізнав ОСОБА_6, який раніше був засуджений за скоєння злочинів - угону автомобілів, у зв’язку з чим, свідок вирішив продовжити спостереження та подзвонив до міліції та викликав підмогу. Ці двоє осіб підійшли до будинку по вул.. Яценко, 10-А, зайшли у під’їзд, тривалий час там знаходилися і коли вийшли з двома пакетами, свідок пішов за ними. Вони сіли у маршрутку та поїхали, після чого під’їхали співробітники міліції і затримали обвинувачених. У той час коли свідок направився за обвинуваченими, інші співробітники міліції приїхавши на будинок обдзвонювали усі квартири з метою виявити квартиру у якій було скоєно крадіжку. Увагу їх привернула квартира з табличною «не закривати» №38 і було встановлено що саме цю квартиру обікрали. При затриманні обидва затриманих розповідали про скоєний злочин, визнавали, що саме вони скоїли крадіжку. На питання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, чого їх зразу не затримали коли вони вийшли з під’їзду? свідок розповів, що для їх затримання потрібно було впевнитися, що скоєно крадіжку і коли це було встановлено обвинувачених і затримали. Додаткову групу міліції викликали оскільки було їх було два чоловіка і на випадок озброєння обвинувачені могли побігти, напасти тощо. У маршрутці у обвинувачених був один пакет алкоголю та один пакет з ноутбуком. При вилученні пакетів та його огляді свідок не був присутній, він був до приїзду слідчої групи тримав обвинувачених з пакетами. Починали патрулювання о 9 годині, дана крадіжка була скоєна у обідній час, приблизно о 12 годині.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що працює оперуповноваженим міського управління МВС, дружній стосунків з обвинуваченими та потерпілою не має, підстав оговорювати їх немає. У середині липня із ОСОБА_9 вони проходили патрулювання у зв’язку з частими крадіжками у Орджонікідзевському районі. Біля будинку ОСОБА_10, 3 їх увагу привернули двоє молодих людей, які ходили від будинку до будинку, продзванювали домофони. Жоден із чоловіків свідку не був знайомий, але його напарник ОСОБА_9 впізнав у одному із чоловіків злочинця, який раніше був засуджений за угон. Чоловіки ходили по під’їздам, у ОСОБА_6 була невелика темна сумочка через плече. У під’їзді знаходилися 5-10 хв., дзвонили у домофони. Після того, як обішли будинки по б. ОСОБА_10, чоловіки спустилися на Патріотичну, продзвонювали квартири, пройшли на перехрестя з вул. Яценко, зайшли у якийсь будинок і їх не було їх видно тривалий час. У цей час свідок викликав підмогу співробітників міліції. Через деякий час ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вийшли з під’їзду у руках у кожного було по пакету. Після цього ОСОБА_9 пішов за ними, а свідок лишився у машині. Після того, коли сіли у маршрутку і було отримано виклик на 102 обвинувачених затримали і вивели з маршрутки. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зізналися, що скоїли крадіжку. Він бачив зміст пакетів. При цьому, ОСОБА_6 не заперечував що скоїв злочин. Навпаки він намагався домовитися і говорив: «я все розумію, молодці – спіймали, але давайте вирішимо питання». Він не заперечував що скоїв злочин і пропонував свідку грошову винагороду за уникнення від кримінальної відповідальності. Все це сталося у обідній час десь близько 13 годині. На питання ОСОБА_6 і його захисника чому не затримали зразу? свідок відповів, що вони мають досвід роботи у міліції і їм краще знати коли затримати злочинця, щоб він не встиг скинути докази, втекти і до того ж була дуже велика відстань.

За клопотанням обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_12, який пояснив, що є близьким другом з дитинства обвинуваченого ОСОБА_6 та перебуває з ним у дружніх відносинах. Пам’ятає, що 18 липня 2013 року ОСОБА_6 приїхав до нього у магазин «Алло». Вийшли, палили, поїли «шаурму» і десь о 12 годині ОСОБА_6 поїхав додому. Як пояснював ОСОБА_6 у той день він був на курсах. Є графік роботи який підтверджує те, що він знаходився на робочому місці у той день. Женя казав що у цей день у нього іспит і тому він запам’ятав , що це було саме 18.07.2013 року. У магазині працює 6 осіб. Камер спостереження у магазині немає, оскільки магазин тільки що відкрився. Зазначив, що точно пам’ятає, що у той день ОСОБА_6 прийшов до нього об 11 годині та пішов о 11:30 або о 12 годині дня. У той день він оформляв споживчий кредит і подивився на годинник тому запам’ятав час. ОСОБА_6 зачекав доки він оформить кредит хвилин 10, після оформлення кредиту вони разом вийшли на вулицю, поговорили, ОСОБА_6 розповідав щось за екзамен. Після розійшлися.

Окрім показань потерпілого та свідків, вина ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, підтверджується наступними письмовими доказами:

Витягом з кримінального провадження № 12013080060002605, з якого слідує, що 18.07.2013 року приблизно о 11:10 годині, ОСОБА_6 маючи намір на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись у під’їзді №1 буд. №» 10-А по вул. Яценко у м.Запоріжжі, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, шляхом злому замка вхідних дверей кв. 38 проникли до приміщення вказаної квартири звідки таємно викрав: фотоапарат «Canon», вартістю 2000 гривень, ноутбук «Ассег» вартістю 2000 гривень, три пляшки коньяку фірми «Коктебель» вартістю 50 гривен, «Blackbalsam» вартістю 50 гривень, «Chantre» вартістю 100 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_7 на загальну суму 4 200 гривен.

Даними протоколу огляду місця події від 18.07.2013 року згідно якого були оглянуті предмети, вилучені у ході у ОСОБА_6 ноутбук «Ассеr», сірого кольору з зарядним пристроєм, зелений рушник, сумка чорна для ноутбука, чохол чорний з фотоапаратом «Саnon», печатка чорна, п’ять поліетиленових пакетів з білими футболками, документи на ноутбук, при цьому ОСОБА_6 пояснив, що він не знає звідки у нього вказане майно., ОСОБА_2 , пояснив, що крадіжку не скоював. В пакеті знаходяться пляшка скляна «Коктебель «Коньяк», пляшка скляна Blackbalsam», «Chantre», а також кепка сірого кольору.

Фототаблицею до протоколу огляду місця події від 18.07.2013 року.

Даними протоколу огляду місця події від 18.07.2013 року згідно якого було оглянуто приміщеннякв№38 по вул.. Яценко 10-А у м.Запоріжжі. При вході в квартиру виявлено, що вхідні двері має пошкодження у вигляді відсутності серцевини замка. У обох кімнатах розпадина речі зі шафи все вивернуто на підлогу, у кухні розкриті ящики. При огляді вилучено фрагмент циліндрового механізму , 2 СПУ, слід взуття у коридорі.

Фототаблицею до протоколу огляду місця події від 18.07.2013 року АДРЕСА_1.

Даними протоколу огляду предмету від 27.07.2013 року кросівок коричневого кольору, сумки чорної матерчатої. У ході огляду у сумочці знаходяться рукоять полімерна жовто-синього кольору, викрутка з рукояттю сірого кольору, обмотана клейкою стрічкою, металева поверхня має вигнуту поверхню, розвідний ключ 6/150мм, викрутка з двома наконечниками по обох сторонах.

Фототаблицею до протоколу огляду від 27.07.2013 року.

Відеозаписом з камер спостереження МКП «Основаніє», оглянутим у судовому засіданні, з якого вбачається, як об 11:46-11:50 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 обидва з пакетами у руках чекають на маршрутне таксі на зупинці громадського транспорту «Трампарк» та об 11:50 сідають на маршрутне таксі №67. При цьому ОСОБА_6 на зупинці об 11:48 поставив пакет на підлогу та оглядає зміст пакету, який він ніс.

Таким чином, вина підсудного ОСОБА_6 в крадіжці чужого майна за попередньою змовою групою осіб з проникненням в приміщення, відповідальність за що передбачена ст. 185 ч.3 КК України судом встановлена і він повинен нести за це відповідальність.

Показання потерпілого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 ОСОБА_8 послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються з іншими доказами по справі і у суду немає підстав сумніватися в їх достовірності. Неточності, які мали місце в показаннях потерпілого та свідків, не порочать їх і пояснюються тим, що події сприймалися і запам'ятовувалися ними суб'єктивно. Мотивів для обмови потерпілим та свідками обвинувачених не встановлено.

Показання ОСОБА_2, надані ним під час судового провадження стосовно вчинення крадіжки, об'єктивно співпадають з наведеними доказами, узгоджуються з ними, а тому є достовірними. Крім того, у судовому засіданні встановлено, що показання обвинуваченого ОСОБА_2 також повністю узгоджуються з показами потерпілої, свідків, вони послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають. Крім того, мотивів для обмови обвинуваченим ОСОБА_2 – обвинуваченого ОСОБА_6 не встановлено, враховуючи що вони були друзями на момент скоєння злочину, що не спростовано ОСОБА_6

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_12 про те, що 18.07.2013 року приблизно з 11:00 до 11:30 -12:00 годин він був у магазині разом з ОСОБА_6І, оскільки свідок ОСОБА_12 перебуває в дружніх стосунках з обвинуваченим, про що він сам зазначив у судовому засіданні та про що зазначив і сам ОСОБА_6

Разом із тим, суд вважає, що ОСОБА_6 перекручує фактичні обставини справи, тим самим, намагаючись ввести суд в оману, прагнучи ухилитися від кримінальної відповідальності, пом'якшити свою провину і уникнути справедливого покарання.

За таких обставин, судом встановлені обставини всі обставини скоєння злочину, ретельно досліджені всі докази, що є у справі і суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_6 про недостатність доказів, які б підтверджували його причетність до вчинення крадіжки, а також недоведеність його вини у вчиненні злочину і вважає що факт спільного вчинення за попередньою змовою даного злочину знайшов підтвердження у судовому засіданні.

Посилання ОСОБА_6 та його захисника на ст. 87 КПК України в якості обґрунтування недопустимості доказів по справі зокрема допиту працівників міліції, відеозапису суд розцінює критично.

Так, відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ч.3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відеозапис наданий на письмовий запит прокурора МКП «Основаніє» не може бути визнаний недопустимим доказом по справі, оскільки відсутні підстави, передбачені ст..87, 88 КПК України щодо визнання доказів недопустимими. Твердження щодо недопустимості доказу показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не ґрунтуються на положеннях ст. 87 КПК України на яку посилається захисник обвинуваченого ОСОБА_6 До того ж в сукупності доказів вказані показання підтверджуються іншими доказами .Підстав для сумнівів у правдивості вказаних показань у суду не має.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що докази зібрані у кримінальному провадженні та безпосередньо досліджені у судовому засіданні є належними, допустимими та достовірними.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_6, дані ними в судовому засіданні про те, що він не приймав участі в крадіжці і не був на місці злочину, оскільки свідки у судовому засіданні впевнено впізнали ОСОБА_6 як особу, яку вони бачили з пакетами, який виходив з під’їду у час скоєння цього злочину. Крім того, при вивченні особи ОСОБА_6 встановлено, що він схильний до вчинення злочинів, не оцінив гуманного відношення до нього з боку правосуддя - призначені раніше більш м'які покарання не здобули належної дії і він належних висновків для себе не зробив.

Крім того, прокурором наданий висновок експерта від 28.07.2013 №142 згідно до якого сліди папілярних візерунків вилучені при огляді місця події по Перемоги та Яценко придатні для ідентифікації особи. Оскільки як встановлено експертом, сліди папілярних візерунків належать не ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а іншій особі, судом даний доказ визнається неналежним доказом, оскільки він не підтверджує існування або відсутність обставин, які підлягають доказуванню по даному кримінальному провадженню.

До того ж, висновком експерта № 143 від 28.07.2013 року встановлено, що слід взуття вилучений 18.07.2013 року при огляді місця поді по вул.. Яценко 10а/38 залишений кросівкою на ліву ногу, вилученою у ОСОБА_2, що також підтверджує позицію та пояснення ОСОБА_2

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_2 та ОСОБА_6 повністю доведена і їх дії кваліфікує за ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

При призначенні покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_2 суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 згідно ст.66 КК України, суд визнає, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, визнав свою провину, під час провадження досудового слідства та в судовому засіданні давав правдиві показання і тим самим сприяв установленню істини у справі.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.Органом досудового слідства визначено як обтяжуюча обставина - вчинення злочину групою осіб є кваліфікуючою ознакою вчиненого злочину, тому як обтяжуюча його покарання обставина підлягає виключенню з його обвинувачення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2В.у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до категорії тяжкого, одиничність епізоду злочину, особу винного, який після скоєння злочину 09.09.2013 року влаштувався на роботу за трудовим договором ПП ОСОБА_5 барменом, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, до суду надіслані схвальні характеристики з місця тренування СК «Бойові рукавички», позитивні характеристики сусідів, не одружений, на обліку в Запорізькому наркологічному диспансері та на обліку в Запорізькій психіатричній лікарні не перебуває, раніше не засуджений, цивільний позов потерпілою не заявлено, намагався відвернути негативні наслідки вчиненого ним злочину - відремонтувати завдані злочином пошкодження двері, неодноразово вибачився перед потерпілою, намагався відшкодувати і моральну шкоду, яку потерпіла відмовилася прийняти, що підтверджено у судовому засіданні та обставини, що пом'якшують покарання.

На підставі викладеного, та з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, враховуючи роль кожного з учасників під час вчинення злочину, а також те, що ОСОБА_2 раніше не засуджений, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, вину визнав у повному обсязі з врахуванням думки прокурора, який просив суд застосувати ст.75 КК України та думки потерпілої ОСОБА_7 , яка не наполягала на суворому покаранні підсудних, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого підсудним ОСОБА_2 злочину, даних про його особу, обставини, що пом'якшують покарання, суд прийшов до висновку про те, що ці дані в сукупності свідчать про те, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства та приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою і за доцільне вважає застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покласти на обвинуваченого обов'язки, визначені ст.76 КК України.

На погляд суду, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до категорії тяжкого, особу винного, який не працює, не одружений, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку в Запорізькому наркологічному диспансері і на обліку в Запорізькій психіатричній лікарні не перебуває, згідно до характеристики місця тримання під вартою характеризується задовільно, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини у сфері злочинів проти власності у тому числі і передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, в період випробувального терміну знов вчинив тяжкий злочин, ніяких мір до відшкодування спричинених збитків не вжив та обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 судом визнається рецидив злочину. Органом досудового слідства визначено як обтяжуюча обставина - вчинення злочину групою осіб є кваліфікуючою ознакою вчиненого злочину, тому як обтяжуюча його покарання обставина підлягає виключенню з його обвинувачення.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинувачуваного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статі, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст.69 КК України суд не знаходить.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

У відповідності до п.п. 2, 3, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» більш сурове покарання особам, скоївшим злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш сурове покарання може призначатися особам, які щиросердно розкаялись у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, при цьому враховується стадія здійснення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступінь тяжкості наслідків, які настали.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, даних про його особу, конкретних обставин скоєння злочину, суд призначає покарання у вигляді позбавлення волі і прийшов до висновку про те, що ці дані в сукупності свідчать про те, що виправлення та перевиховання підсудного можливо тільки в ізоляції від суспільства, оскільки ОСОБА_6 не виявив бажання стати на шлях виправлення та маючи непогашену судимість знов продовжив скоювати злочини, а тому єдино адекватним і достатнім для його виправлення є покарання у вигляді позбавлення волі з фактичним відбуттям такого.

Суд при призначенні ОСОБА_6 покарання не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України, оскільки він вчинив новий злочин в період випробувального терміну, визначеного за попереднім вироком, що на підставі ч. 2 ст. 75 КК України, ч. 3 ст. 78 КК України виключає повторне прийняття рішення судом про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 71 КК України суд до призначеного покарання частково приєднує не відбуту частину покарання за вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 22.08.2012 року, оскільки злочин скоєно в період іспитового строку. При цьому призначене остаточне покарання має бути більше покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Витрати, пов'язані з проведенням експертизи стягненню з обвинувачених не підлягають, оскільки за змістом Закону України «Про судову експертизу» проведення вищевказаних експертиз є обов'язком експертів відповідного НДЕКЦ та які відповідно до статті 15 вказаного Закону здійснюються за рахунок коштів, які за цільовим направленням виділяються відповідним експертним установам з Державного бюджету України.

Питання про долю речових доказів вирішується судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.366-371, 373-376, 395, 532, КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним за ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2, звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, якщо протягом 1 (одного) року 6 (шести) шести місяців іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:-повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи,-періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді домашнього арешту.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винним за ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у відповідності з ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 22.08.2012 року за ч.2 ст.289 КК України, призначивши ОСОБА_6 остаточно міру покарання у вигляді 5 (п’яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк покарання рахувати з моменту фактичного затримання з 19 липня 2013 року.

Речові докази по кримінальному провадженню: ноутбук «Ассеr», зарядний пристрій, комп’ютерна миша, два зелених рушника, сумка чорного кольору для ноутбука, чохол чорного кольору для ноутбука, чохол чорного кольору з фотоапаратом «Кенон», п’ять полімерних прозорих пакетів з білими матерчатими футболками, документи на ноутбук, пляшку коньяку «Коктебель, пляшка коньяку «Шантре», пляшка коньяку «Бальзамріга», рукавичка чорного кольору, кепка сірого кольору передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7- повернути за належністю ОСОБА_7, фрагмент замка, спец пакет №1341252, переданий у камеру схову Орджонікідзевського ОСОБА_13 України повернути за належністю, 1 слід тканини - лишити в матеріалах провадження, 1 слід взуття – знищити, сумка матерчата чорного кольору переданий у камеру схову Орджонікідзевського ОСОБА_13 України передати за належністю, рукоять жовто-синього кольору, викрутка з погнутою металевою частиною, розвідний ключ, металевий предмет схожий на викрутку - переданий у камеру схову Орджонікідзевського ОСОБА_13 України - знищити, пару кросівок – повернути за належністю ОСОБА_2

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя                                 Ю.В.Апаллонова