Справа № 430/1716/13-к
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.
при секретарі Сухаревській Н.О.,
за участю: прокурора Лєщова Р.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника – адвоката ОСОБА_2,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника потерпілих – адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1-кп/430/125/13 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, громадянина України, який має середню освіту, одружений, працює слюсарем-ремонтником в НВЦ «Трансмаш», зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,
за ч. 1 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
08 червня 2011 року приблизно об 11:00 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виїжджаючи в суху ясну погоду з території АЗС «Логрус-Нафта», розташованої у Станично-Луганському районі Луганської області на проїжджу частину автодороги Р-22, сполученням КПП ОСОБА_6 – Луганськ на її ділянці 51+300 м., яка в даному місці має чотири смуги руху в одному напрямку: дві основні смуги руху, одна смуга для розгону при виїзді із АЗС, та одна смуга гальмування для розвороту в напрямку м. Луганська, виїхав на смугу розгону даної автодороги в напрямку смт. Станиця Луганська, після чого в порушення п.п. 10.1 та 10.3 ПДР, які наголошують: п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 10.3 «У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися», не впевнившись у безпеці наступного маневрування, здійснив перестроювання у крайню праву основну смугу руху, де в той час без порушень ПДР у попутному напрямку рухався автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який перестроюючись у крайню ліву основну смугу, намагався уникнути зіткнення, але йому це не вдалось, оскільки автомобіль НОМЕР_1 у свою чергу в порушення тих же п.п. 10.1 та 10.3 ПДР, не впевнившись у безпеці маневрування, продовжував пригальмовуючи здійснювати перестроювання у країні ліві смуги руху з метою розвороту в напрямку м. Луганська, в результаті чого сталось зіткнення автомобілів, а саме передньої частини автомобіля «ВАЗ 211540» та задньої частини автомобіля «DACIA SUPERNOVA».
Внаслідок вказаної ДТП водій автомобілю «ВАЗ 211540» ОСОБА_3 та пасажирка цього автомобілю ОСОБА_4 отримали середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Зазначені дії обвинуваченого, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфікуються за ч. 1 ст. 286 КК України
У судовому засіданні обвинувачений провину у вчиненні вказаного злочину заперечував, вказував, що ПДР не порушував, позов прокурора не визнав, оскільки нічого не вчинив. При цьому суду пояснив, що того дня він їхав з с. Миколаївка до м. Луганська. Під час слідування він заїхав на заправку, яка розташована на горі на автодорозі сполученням КПП ОСОБА_6 – Луганськ. При виїзді з заправки, він виїхав на смугу розгону, нікого поблизу не було. Потім він виїхав на крайню праву смугу, після чого у дзеркало заднього виду побачив на відстані 120-140 метрів автомобіль потерпілого. Включивши лівий покажчик повороту, він став перестроюватись у ліву смугу. Швидкість була 30-40 км. Виїхавши на крайню ліву смугу, проїхавши 10 м., відчув сильний удар ззаду. Він вдарив по гальмах, щоб не вдаритись у відбійник, повернув ліворуч у вікно для розвороту, його понесло і він збив знак, після чого зупинився.
Незважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим, його провина підтверджується доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що того дня він їхав на дачу з м. Луганська. Під’їжджаючи до заправки і кафе «Хуторок», він помітив як із заправки виїжджає автомобіль «DACIA». В той момент він їхав крайньою правою смугою руху. Автомобіль «DACIA» миттєво виїхав на його смугу руху, мінуючи смугу розгону, після чого став з невеликою швидкістю рухатись в попутному напрямку. Він тут же включив лівий покажчик повороту і, не зменшуючи швидкості, перестроївся ліворуч, оскільки дорога була вільною. У той момент, коли він став випереджати автомобіль «DACIA», тобто його догнав, той різко став перестроюватись ліворуч на його смугу руху. Він прийняв всі міри уникнути зіткнення, тобто став уходити праворуч, однак зіткнення уникнути не вдалось.
Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що вона перебувала в автомобілі сина на задньому сидінні. Бачила як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 їх підрізав, після чого відбулося зіткнення. Від удару її викинуло не переднє сидіння і вона втратила свідомість.
З протоколу огляду ДТП зі схемою та фототаблицею (т.д.п. 1, а. 11-24) видно, що ДТП сталося 08 червня 2011 року на ділянці 51+300 м автодороги сполученням КПП ОСОБА_6 – Луганськ. В цій ДТП зіткнулись автомобілі НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3. Також при проведенні цієї слідчої дії було зафіксоване місце зіткнення автомобілів та їх розташування після ДТП.
Протоколами огляду і перевірки технічного стану автомобілів (т.д.п. 1, 25,26) були зафіксовані пошкодження автомобілів після ДТП.
Висновками експертиз технічного стану транспортних засобів з фототаблицями (т.д.п. 1, а. 112-115 та 123-125) підтверджується, що до ДТП автомобілі учасників пригоди несправностей, які могли би вплинути на механізм ДТП, не мали.
Із висновку автотехнічної експертизи (т.д.п. 1, а. 205-210), підтвердженої висновками повторної автотехнічної експертизи (т.д.п. 2, 105-110), йдеться, що дії водія ОСОБА_7 в тій дорожній ситуації не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.3 ПДР, що стало наслідком створення аварійної ситуації і знаходилися у причинному зв’язку з настанням події ДТП.
Згідно висновків судово-медичних експертиз (т.д.п. 1, а 148-149 та 157-158) у ОСОБА_3 були встановлені тілесні ушкодження: закриті осколкові перелами 2-3 плюснових кісток лівої стопи зі змішенням, закритий вивих 1-го пальця правої стопи, підкожний крововилив лівого стегна, забій правої кістки, забій та садни обличчя; у ОСОБА_4 – закритий вивих правого плеча, травматичний неврит ліктьового нерва, садни носа. Дані тілесні ушкодження у них виникли від дії тупих твердих предметів, могли виникнути за обставин, вказаних самими постраждалими 08 червня 2011 року. Тілесні ушкодження у вигляді закритих осколкових переламів 2-3 плюснових кісток лівої стопи зі змішенням, закритого вивиху 1-го пальця правої стопи у ОСОБА_3 та тілесні ушкодження у вигляді закритого вивиху правого плеча у сукупності з травматичним невритом ліктьового нерву у ОСОБА_4, кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я.
Наведені докази переконали суд у доведеності провини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діянні, за що він повинен понести кримінальну відповідальність.
Суд не сумнівається у правильності висновків про винність обвинуваченого ще і тому, що згідно висновку автотехнічної експертизи (т.д.п. 1, а. 205-210) експертом встановлено, що ОСОБА_1 мав можливість відвернути зіткнення шляхом виконання п.п. 10.1 та 10.3 ПДР, оскільки, уступивши дорогу автомобілю НОМЕР_2, він тим самим виключив би саму подію ДТП. Цей висновок експерта спростовує доводи обвинуваченого про його невинність, робить такими, що не заслуговують на увагу твердження захисника про обоюдну провину водіїв, а також відповідає тому, що водій, який рухався без порушень ПДР, розраховує на те, що ці правила не порушують й інші учасники дорожнього руху, тому він у разі порушення ПДР іншими учасниками дорожнього руху не зобов’язаний відповідати за наслідки цього порушення.
Також суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_8, яка вказувала на невинність її чоловіка, оскільки доводи обвинуваченого судом визнані такими, що не відповідають обставинам ДТП.
Крім того, суд вважає такими, що не відповідають дійсності твердження обвинуваченого та його захисника стосовно того, що автомобіль під керуванням потерпілого ОСОБА_3 рухався зі значним перевищенням швидкості, тому що цьому не надано належних доказів. Характер пошкоджень на автомобілях, про що вказують обвинувачений і захисник, про це не свідчать. З цього приводу суд вважає необхідним зауважити, що на вказаній ділянці дороги відповідно до вимог підпункту ґ) п. 12.6 ПДР легковим автомобілям дозволений рух не більше 110 км/год.
Позицію обвинуваченого у невизнанні своєї провини, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення з метою уникнути відповідальності за скоєне, що свідчить про відсутність у нього каяття.
Суд при обранні покарання обвинуваченому враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який позитивно характеризуються, працює, є раніше не судимим.
Обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання обвинуваченому судом не виявлено.
За таких обставин, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання, у зв’язку з чим до нього слід застосувати положення ст. 75 КК України з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, враховуючи, що у обвинуваченого відсутнє почуття каяття, він до того ж має вади зору, до нього також слід застосувати додаткове покарання.
Виходячи із того, що в судовому засіданні знайшло підтвердження винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння, він в такому разі повинен відповідати за його наслідки, у зв’язку з чим слід задовольнити позов прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат лікувального закладу на утримання ОСОБА_3 у зв’язку з лікуванням останнього після ДТП.
Речовий доказ: автомобіль, належний ОСОБА_3 слід залишити у нього у користуванні.
Вирішення питання щодо речового доказу, а саме стосовно автомобіля, що належить ОСОБА_1, суд вважає недоцільним, оскільки обвинувачений його до моменту вирішення справи не зберіг.
Судові витрати покласти на обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 371, 373 - 375 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 2 роки.
Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
У відповідності до ст. 76 КК України протягом іспитового строку зобов’язати ОСОБА_1 не виїздити за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов прокурора задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганської багатопрофільної лікарні № 2 897,24 грн. – витрати на утримання при лікуванні потерпілого ОСОБА_3.
Речовий доказ: автомобіль НОМЕР_2, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, - залишити у його користуванні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2940,80 грн. – витрати за проведення автотехнічних та трасологічної експертиз.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, який може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку прокурор та обвинувачений можуть отримати негайно після його проголошення.
Головуючий: