18 грудня 2006 року                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольського районного відділу освіти про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сімферопольського районного відділу освіти про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за систематичне невиконання покладених на нього обов'язків без поважних на те причин.

Просив поновити його на попередньому місці роботи та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2004 року,  у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1  ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2004 року з направленням справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.