НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

ВИРОК

04 листопада 2013 року Справа № 322/662/13-к

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

прокурора Онипка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: вул. Леніна, б. 29-А, с. Підгірне Новомиколаївського району Запорізької області, не працюючого, маючого середню освіту, одруженого, раніше засудженого:

- за вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25.10.2004 за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку на 2 роки;

- за вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 19.07.2005 за ст. 71, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнився 14.11.2007 умовно-достроково на 1 рік та 3 дні;

- за вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12.08.2008 за ст. 71, ч. 2 ст. 263 КК України до 1 року і 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 297 КК України,

встановив:

В середині квітня 2013 року, в нічний час, ОСОБА_1, з метою крадіжки чужого майна, розхитавши руками вкопані в землю три металеві стовпчики у вигляді металевих кутників в огорожі садиби ОСОБА_2, що розташована по вул. Леніна, 1 у с. Підгірне Новомиколаївського району Запорізької області, таємно, повторно викрав їх заподіявши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 289,67 грн. Розмір завданої шкоди підтверджено висновком експерта від 08.07.2013 № 707.

Зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною другою статті 185 КК України, якою передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.

Крім цього, в середині травня 2013 року, в денний час, ОСОБА_1, з метою наруги над могилою, з корисливих мотивів, знаходячись на цвинтарі, що розташований на околиці с. Петропавлівка Новомиколаївського району Запорізької області, з могильної огорожі, де знаходяться могили ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розігнувши за допомогою сокири металеві крюки та знявши руками з гранітних стовпчиків викрав металеві ціпки.

Зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною другою статті 297 КК України, якою передбачено відповідальність за наругу над могилою, вчинену з корисливих мотивів.

          У судовому засіданні ОСОБА_1, після роз’яснення йому судом суті обвинувачення, повністю визнав свою вину в пред’явленому обвинуваченні та обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.

З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчинені злочинів, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також дослідженням висновку експерта та довідки про її вартість. Учасники судового провадження проти зазначеного не заперечили. При цьому судом з’ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановлено добровільність їх позицій, а також роз’яснено, що вони позбавляються права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

          Допитаний у судовому засіданні обвинувачений, ОСОБА_1, пояснив суду, що він дійсно у середині квітня 2013 року, в нічний час, з корисливих мотивів, розхитавши руками вкопані в землю три металеві стовпчики у вигляді металевих кутників в огорожі садиби, викрав їх, а в середині травня 2013 року, в денний час, знаходячись на цвинтарі, що розташований на околиці с. Петропавлівка Новомиколаївського району Запорізької області, з могильної огорожі навколо могил ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розігнувши за допомогою сокири металеві крюки та знявши руками з гранітних стовпчиків викрав металеві ціпки. Викрадені речі обвинувачений здав до пункту приймання металобрухту, а отримані кошти витратив на власні потреби.

Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК України, а саме у повторному вчиненні крадіжки, та злочину, передбаченого частиною другою статті 297 КК України, а саме у вчиненні наруги над могилою з корисливих мотивів, що полягало у викраденні з місця поховання металевих ціпків, які були частиною огорожі могил.

При обранні виду та розміру покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України загальною обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_1, за вчинення ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 297 КК України, є щире каяття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, загальною обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, за вчинення ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 297 КК України, є рецидив злочинів.

Враховуючи вищезазначене, данні про особу обвинуваченого, який, згідно з характеристикою від 12.07.2013 № 234, позитивно характеризується за місцем проживання, а також тяжкість вчинених ним злочинів, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та вважає достатнім призначити йому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся, речові докази у справі відсутні.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Довідкою НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області від 08.07.2013 № 18/2-2187 підтверджується розмір витрат на проведення експертизи у 146,70грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Строк запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, що обирався відносно обвинуваченого, закінчився 23 вересня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 75, 76, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 297 КК України, ст.ст. 349, 373 – 376, 393, 395, 532, КПК України, суд

засудив:

1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 297 КК України та призначити йому покарання:

          - за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі;

          - за ч. 2 ст. 297 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

2. Відповідно до ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

3. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю у три роки.

4. Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

5. Стягнути зі ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 146,70 грн. (сто сорок шість гривень 70 коп.).

          6. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

          Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Суддя                                          С.С. Гасанбеков