21 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції м. Києва, зацікавлена особа ОСОБА_2, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного  суду м. Києва   від 11 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10  червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення  Оболонського районного  суду м. Києва   від 11.02.2004 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.06.2004 р., яким  в задоволенні скарги на дії державного виконавця ВДВС районного управління юстиції м. Києва   відмовлено. 

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволені скарги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, яка виникла у заявника, була обрахована державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про  виконавче провадження».

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з  висновком місцевого суду та залишив його рішення без змін.    

 Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

             Рішення Оболонського районного  суду м. Києва  від 11 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10  червня 2004 року   залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :