ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" липня 2006 р. Справа № 4/256-05
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Друзяк К.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Mercury", м. Херсон,
до відкритого акціонерного товариства "Херсонське АТП-16563", м. Херсон,
про стягнення 69800грн.00коп. збитків,
за участю представників
позивача: Гадупяк Ю.П., директор,
відповідача: Білецький О.В., дов. від 23.06.05 р.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 69800грн.00коп. збитків, спричинених невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по перевезенню вантажів, відповідно до умов договорів № 9-07 від 12.07.01 р. та б/н від 02.01.2002 року, посилаючись на положення ст. ст. 22, 526, 599, 612 ЦК України, ст. ст. 224-226 ГК України.
Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання проти позовних вимог заперечував, відповідно до відзиву на позовну заяву, надавши суду на огляд оригінали подорожніх листів та їх копії в справу. На думку відповідача, зазначені листи та акти виконаних робіт, що підписані представниками сторін, є доказами надання позивачу послуг з перевезення вантажу на суму 31792грн.85коп. В задоволенні позовних вимог в решті суми позову відповідач просить відмовити, посилаючись, на те, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажів, які регулювались главою 30 ЦК УРСР, і, оскільки, позивач не вимагав здійснити такі послуги і не надавав заявок на перевезення, а пред`явив претензію від 04.12.2003 р. про повернення суми 69800грн., він порушив строки, встановлені ст. ст. 365, 366 ЦК УРСР, тобто подав позов з пропуском строку позовної давності.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.06.06 р. до 05.07.06 р.
Ухвалою голови господарського суду Херсонської області від 23.05.06 р. продовжено строк вирішення даного спору на 1 місяць, до 07.07.06 р.
Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області від 07.04.06 р. № 59 справу передано на новий розгляд судді Гридасову Ю.В.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
в с т а н о в и в :
12.07.2001 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 9-07 на перевезення вантажів автотранспортом. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався здійснити перевезення переданого йому позивачем вантажу згідно з заявкою останнього. Термін дії договору сторони обумовили до 31.12.2001 року, після чого сторонами 02.01.2002 року був укладений аналогічний договір зі строком дії до 31.12.2002 року.
Відповідно до залучених до справи належним чином засвідчених копій первинних бухгалтерських документів (арк. спр. 11-21, т. 1), замовник (позивач) перерахував грошові кошти перевізнику (відповідачу) за договором № 09-7 від 12.07.2001 р. на загальну суму 5900грн., що підтверджується платіжним дорученням №139 від 20.11.2001р. на суму 1600грн., платіжним дорученням № 141 від 23.11.2001 р. на суму 1800грн., та платіжним дорученням № 148 від 05.12.2001 р. на суму 2500грн. У перелічених платіжних документах є посилання замовника на те, що кошти перераховуються згідно договору № 9-07 від 12.07.2001р.
В інших платіжних дорученнях, зокрема № 54 від 04.04.2002 р. на суму 3200грн., № 55 від 11.04.2002 р. на суму 18000грн., № 70 від 08.05.2002 р. на суму 2200грн., № 83 від 01.07.2002 р. на суму 10500грн., № 98 від 25.07.2002 р. на суму 15000грн., № 103 від 06.08.2002 р. на суму 4000грн., № 105 від 17.08.2002 р. на суму 5000грн., № 108 від 28.08.2002 р. на суму 6000грн. в графі "призначення платежу" вказано: "оплата за автопослуги згідно договору б/н від 02.01.2002 р.". Таким чином, за договором перевезення від 02.01.2002 р. б/н замовник перерахував відповідачу 63900грн.
Всього, позивачем в рахунок оплати за перевезення вантажів в період з 20.11.2001 року по 28.08.2002 року було перераховано на користь відповідача 69800грн.00коп.
Посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо перевезення вантажів автотранспортом, відповідно до умов договорів від 12.07.2001 року та від 02.01.2002 року, позивач просить стягнути з відповідача спричиненні йому збитки, посилаючись на відмову від прийняття виконання у зв'язку з тим, що договори втратили для нього інтерес.
Позивачем, в порядку встановленому ст. 33 ГПК України, не представлено суду доказів направлення відповідачу заявок на перевезення вантажів, відповідно до умов пункту 1.1. договорів перевозки від 12.07.2001 року та від 02.01.2002 року, що свідчить про відсутність з боку відповідача прострочення виконання зобов`язання за вказаними договорами щодо надання послуг з перевезення. Вказана обставина виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 612 Цивільного кодексу України (435-4), відповідно до якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Вище зазначене, з урахуванням положень ЦК УРСР та ЦК України щодо початку перебігу строку позовної давності лише з моменту з`явлення права на позов, а отже, з моменту прострочення відповідача, свідчить про те, що перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах не розпочався, а у позивача не виникло право на позов (з підстав, викладених у позовній заяві).
У письмовій вимозі від 04.12.03 р. № 7-12 позивач просить відповідача перерахувати 142083грн.22коп. не зазначаючи при цьому правової підстави для такого перерахування, без посилання на пункти договору або норми закону, моменту прострочення з боку відповідача. Отже зазначена письмова вимога заявлена позивачем необґрунтовано, до виникнення у відповідача відповідного зобов`язання. Крім того, у зазначеному листі відсутнє посилання позивача на відмову від прийняття виконання договірного зобов'язання в зв'язку із втратою інтересу.
Відповідно до положень ст. 161 Цивільного кодексу УРСР (1540-06), які діяли в період до закінчення строку дії спірних договорів та на момент пред`явлення письмової вимоги позивачем, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
За вказаних обставин, позовні вимоги, що викладені у позовній заяві, не підлягають задоволенню.
Наданими відповідачем актами виконаних робіт, підписаними представниками сторін в період з 22.08.2001 року по 22.03.2002 року (арк. спр. 33-45, том 1) та копіями подорожніх листів грузового автомобіля (арк. спр. 77-150 том 1, арк. спр. 1-32 том 2), не підтверджено надання позивачеві автотранспортних послуг на суму 31792грн.85коп. саме за спірними договорами на перевезення, також відповідач не представив рахунків, про які йдеться в актах виконаних робіт. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що такі рахунки у відповідача відсутні. Доказів надання послуг на іншу частину сплачених позивачем коштів (передоплати) на суму 38007грн.15коп. відповідач суду не надав.
На вимогу господарського суду позивач пред`явив свій зразок акту звірки взаєморозрахунків, відповідачем акт звірки не представлений, у зв`язку з тим, що останній заперечує будь-яку заборгованість перед позивачем, про що усно заявлено представником відповідача в судовому засіданні.
Беручи до уваги закінчення строку дії спірних договорів на перевезення вантажу автотранспортом 31.12.02 р., тобто припинення правової підстави для отримання та володіння відповідачем коштами позивача, останній не позбавлений права на пред`явлення позову про витребування майна (коштів) з чужого незаконного володіння на підставі ст. 1212 ЦК України.
Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишається судом без задоволення, оскільки позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України 10.07.2006р.