5 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Донецького обласного комітету профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості в інтересах ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Донецьккокс” про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28.12.2004 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21.04.2005 р., яким у позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ВАТ “Донецьккокс” вказує на те, що судові рішення, на його думку, є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи в  позові, місцевий суд, з урахуванням фактичних обставин справи, виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України було проведено ВАТ “Донецьккокс” з дотриманням вимог трудового законодавства.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з  висновком місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :