У Х В А Л А 

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        18 грудня 2006 року                                                                                       м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в складі:

                              Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,

 розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 5 березня 2004 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2003 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання, мотивуючи тим, що відповідач відмовляється сплачувати аліменти та надавати додаткові витрати на її утримання.

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 5 березня 2004 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1. аліменти на її утримання в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 7 липня 2003 року, а також 80 грн. додаткових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2004 року рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 5 березня 2004 року в частині стягнення аліментів з відповідача на користь ОСОБА_1. в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 7 липня 2003 року, скасовано та в позові в цій частині ОСОБА_1. відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2  просить скасувати рішення першої інстанції та апеляційного суду, а також закрити провадження у порушеній цивільній справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

            Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 5 березня 2004 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2004 року  залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

              Судді:                                                                                Левченко Є.Ф.

                                                                                                         Лихута Л.М.

                                                                                                         Охрімчук Л.І.