НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
смт. Новомиколаївка
Іменем України
РІШЕННЯ
13 листопада 2013 рокуСправа № 322/601/13-ц
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Гасанбекова С.С.,
при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: ОСОБА_2
про: відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
17 липня 2013 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 16 835,10грн відшкодування матеріальної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 5 000,00грн відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
У 2009 році позивач успадкував земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га, яка розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 273.
01.12.2011 позивач звернувся до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області з заявою стосовно визначення меж його земельної ділянки та земельної ділянки його сусідів, яка знаходиться на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.
Позивачу у листі від 23.12.2011 вих. № 4076/01-11 було повідомлено, що відповідно до плану меж, від А до Б суміжними користувачами є ОСОБА_4, від В до Г – землі державної власності, на які надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідачу по справі.
На початку 2012 року позивачу стало відомо, що невідома особа самовільно встановила на його земельній ділянці зі східної сторони саморобний межовий знак, а саме залізобетонний стовп 0,5 м. над рівнем землі.
06.11.2012 Головне управління Держкомзему в Запорізькій області листом, вих. № Л-921/07/244/10-33, повідомило позивачу, що на земельну ділянку в контурі поля 273 за кадастровим № 2323686600:16:016:0008 на даний час не оформлено право власності чи користування, зазначена земельна ділянка перебуває у державній власності.
15.02.2013 листом Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, вих. № Л-110, позивача було повідомлено, що його межовими сусідами є: ОСОБА_2, яка використовує земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 2323686600:16:016:0008) для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку; ОСОБА_4, яка використовує земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 2323686600:16:016:0004) для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.
При проведенні документальної перевірки державним інспектором технічної документації ОСОБА_5 було встановлено факт порушення вимог ст. 198 ЗК України (у матеріалах відсутній підпис суміжного землекористувача ОСОБА_1А.), сторонам надано припис з вимогою відновити межі земельних ділянок.
Позивач зазначає, що межі земельної ділянки, що належить відповідачу не встановлені, на думку позивача, ОСОБА_5 самовільно на його земельній ділянці встановила залізобетонний стовп, до того часу, як стала власницею земельної ділянки на підставі державного акта.
Також позивачем зазначається, що на виконання припису від 04.03.2013 № 00011, ним вживались заходи з метою відновлення меж земельної ділянки, проте відповідачка ігнорувала його, чим порушувала вимоги ст.ст. 91, 103, 106 ЗК України.
Позивач вказує, що з 2012 року він не має змоги обробляти його земельну ділянку, оскільки земельним законодавством заборонено використовувати земельну ділянку без встановлення меж у натурі.
При розрахунку розміру завданої шкоди, позивачем використано інформацію про середню врожайність пшениці озимої та соняшника в 2012 році, а також закупівельні ціни на зерно пшениці (фуражної) та соняшнику на 30 – 31 травня 2013 року. Крім цього, позивачем у розмір завданої йому шкоди враховані понесені ним витрати на проведення робіт (картографічної зйомки земельної ділянки позивача), витрати за запис на CD доказів порушення відповідачем земельного законодавства, витрати на отримання довідки за формою № 29-сг.
Щодо завданої йому моральної шкоди позивач зазначив, що він переніс душевні страждання, яких він зазнав намагаючись встановити особу, яка є суміжним сусідом його земельної ділянки, довести факт порушення нею земельного законодавства і його прав, для чого неодноразово звертався до правоохоронних органів та органів виконавчої влади, витрачав вільний час для збирання документів, також переживав, що відповідачка ігнорувала його, чим порушувала його права, оскільки позивач не міг використати своє право на використання та розпорядження своєю земельною ділянкою.
З наведених підстав позивач просив задовольнити позов у повному обсязі та підтримував його у судовому засіданні.
05.09.2013 судом були отримані письмові заперечення відповідача проти позову, обґрунтовані наступним.
18.12.2012 ОСОБА_5 стала власницею земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Позивач по справі є її суміжним землевласником.
Відповідачка зазначає, що вона приступила до обробітку своєї земельної ділянки лише після встановлення її меж в натурі землевпорядною організацією, яка розробляла проект відведення земельної ділянки у власність, жодних дій, спрямованих на порушення прав суміжного землекористувача, з її боку не було.
Також ОСОБА_5 зазначає, що позивач не робив ніяких спроб, щоб запросити її для участі в процедурі відновлення меж належної йому земельної ділянки.
21 серпня 2013 року було проведено землевпорядні роботи по відновленню меж земельної ділянки відповідача, про що складено відповідну документацію.
З наведених підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття.
Рекомендовані поштові відправлення, які містили судові повістки, та надсилались відповідачу за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому порядку, були повернуті до суду з відміткою відділення поштового зв’язку про відсутність адресата за зазначеною адресою, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, вважаються врученими відповідачу належним чином.
Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, який належний чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, з огляду на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
У судовому засіданні 13.11.2013 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши матеріали та з’ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
встановив:
Позивач є власником земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер № 2323686600:16:016:0007, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 071170.
Відповідач є власником земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер № 2323686600:16:015:0008, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 467737.
ОСОБА_6 управління Держкомзему у Запорізькій області від 06.11.2012 вих. № Л-921/07/244/10-33 позивачу було повідомлено, що на земельну ділянку в контурі поля 273 за кадастровим № 2323686600:16:016:0008 на даний час не оформлено право власності чи користування, зазначена земельна ділянка перебуває у державній власності.
ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області від 23.12.2011 вих. № 4076/01-11 позивачу було повідомлено, що на суміжну з його земельною ділянкою землю державної власності (місце розташування від В до Г) було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5.
Листом Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 04.03.2013 вих. № Л-110 підтверджується, що державним інспектором сільського господарства ОСОБА_7 07.11.2012 за участю ОСОБА_1 було здійснено перевірку земельної ділянки, розташованої на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 273, площею 1,5 га, що належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.06.2009. Обробітку земельної ділянки на момент проведення перевірки не встановлено, факти, підтверджуючі використання його земельної ділянки межовими сусідами, відсутні. Межовими сусідами є, зокрема ОСОБА_2, яка використовує земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 2323686600:16:016:0008) для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (дата державної реєстрації від 18.12.2012 № 232368661001184).
Державним інспектором відділу оперативного контролю за дотриманням вимог законодавства управління контролю за використанням та охороною земель інспекції сільського господарства в Запорізькій області ОСОБА_7 було видано припис від 04.03.2013 № 00011, яким позивача зобов’язано в місячний термін вжити дієвих заходів з метою усунення виявленого порушення земельного законодавства, а саме відновити межі земельної ділянки з відповідачем, як суміжним землекористувачем.
ОСОБА_6 управління Держземагенства у Запорізькій області від 04.03.2013 вих. № Л-167/04/244/09-15 позивача було повідомлено, що на даний час на земельну ділянку державної власності (від В до Г) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_5
За клопотанням позивача у судовому засіданні, в якості свідків, були допитані інспектор Лісовський В.О., який у відповідях на поставлені йому запитання посилався на раніше надану ним інформацію за результатами розгляду звернень позивача, викладену у вищезазначених листах-відповідях, а також начальник Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_8, який не повідомив жодної конкретної інформації з приводу спору, що розглядається, посилаючись на свою необізнаність з приводу поставлених йому питань.
Ухвалою суду від 24.09.2013, за клопотанням позивача, по справі було призначено земельно-технічну експертизу.
09.10.2013 Запорізьке відділення Дніпропетровського НДІ судових експертиз повідомило суд про неможливість проведення експертизи з огляду на відсутність фахівців-землевпорядників та відповідного обладнання і баз даних.
В подальшому, після повернення експертом до суду матеріалів, що були надані йому для проведення експертизи, позивач у судовому засіданні не наполягав на необхідності проведення земельно-технічної експертизи.
Суд також зазначає про недоцільність проведення експертизи у даній справі з огляду на те, що позивачем поставлено питання про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок невикористання ним земельної ділянки у 2012 році. Проте, як вбачається з наданих відповідачем заперечень проти позову та технічної документації із землеустрою, 20.08.2013 були проведені роботи з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5, а відтак висновок експерта з питань, що були поставлені перед ним в ухвалі суду від 24.09.2013, не матиме значення для вирішення спору, оскільки відображатиме дійсний стан користування земельними ділянками, а не той, що існував протягом 2012 року.
За клопотанням позивача судом було витребувано у Відділі Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області та досліджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 Разом з цим, судом досліджено надану позивачем технічну документацію із землеустрою з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.05.2012 та надану відповідачем технічну документацію із землеустрою з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.08.2013. З наведених у зазначених документах таблиць координат не вбачається факту накладання земельних ділянок сторін.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
За правилом частини першої статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Предметом доказування, відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, тобто у даній справі – факти, що свідчать про завдання позивачу шкоди його суміжним землекористувачем ОСОБА_5
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.
Виходячи з наведених приписів ЦПК України, суд не бере до уваги долучені до матеріалів справи за клопотанням позивача фотокартки та відеозаписи його земельної ділянки, як неналежні докази, оскільки зазначені документи не містять відомостей щодо предмета доказування.
З досліджених судом листів-відповідей на звернення позивача не вбачається фактів порушення відповідачем прав позивача на користування його земельною ділянкою.
Листом Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 04.03.2013 вих. № Л-110 спростовується факт використання, станом на 07.11.2012, земельної ділянки позивача його межовими сусідами.
Посилання позивача на факт самовільного зайняття його земельної ділянки зі східної сторони, встановлений у пояснювальній записці технічної документації із землеустрою з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.05.2012, судом не приймається в якості належного доказу того, що зазначене порушення було допущено відповідачем, оскільки станом на вказану дату земля зі східного боку земельної ділянки позивача (місце розташування від В до Г) відносилась до земель державної власності. Доказів того, що самовільне зайняття 21.05.2012 земельної ділянки позивача було здійснено саме відповідачем, а не іншою особою – відсутні.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 90 ЗК України визначено право власника земельної ділянки на самостійне господарювання на землі.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передує видачі державного акту, що передбачено Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, яка була чинною на момент видачі державних актів сторонам у справі.
Доводи позивача про те, що земельним законодавством забороняється використовувати земельну ділянку без встановлення меж у натурі, є безпідставними, оскільки відповідна норма, що містилась у ч. 3 ст. 125 ЗК України, втратила чинність з 01.05.2009.
Таким чином, позивач як власник земельної ділянки не має перешкод у її використанні, отже підстава для відшкодування позивачу збитків, на яку він посилається у позовній заяві – відсутня. Відтак, суд визнає необґрунтованими позовні вимоги і в частині відшкодування моральної шкоди.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 – 215, 218, 223 – 226, 294, 296 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення у повному обсязі складено 18.11.2013.
Суддя С.С. Гасанбеков