У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами ОСОБА_1. та потерпілих ОСОБА_2., ОСОБА_3. на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 20 вересня 2005 року, якою

ОСОБА_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

            звільнено на підставі ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 2 КК України , а справу провадженням закрито.

            В апеляційному порядку справа не переглядалася.

            ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 30 жовтня 2004 року, близько 2 години 30 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21065 та рухаючись по вул. ім. Щорса у напрямку с. Шуликівка Біловодського району Луганської області, поблизу будинку НОМЕР_1, в порушення п.п. 12.1, 12.4, 12.9 “б” Правил дорожнього руху України, виїхав на обочину дороги, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4., який рухався у попутному напрямку. У результаті даної транспортної пригоди ОСОБА_4 у результаті отримання тяжких тілесних ушкоджень, помер на місці події.

            У касаційних скаргах:

            потерпілі ОСОБА_2., ОСОБА_3  просять постанову суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що ОСОБА_1. повинен нести відповідальність за ст. 115 ч. 1 КК України, оскільки вважають, що він умисно вбив потерпілого;

            ОСОБА_1. зазначає, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а дорожньо-транспортна пригода сталася з вини пішохода ОСОБА_4. Просить судове рішення щодо нього скасувати.

            Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

            Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого йому злочину, за обставин, викладених у постанові, підтверджується сукупністю зібраних доказів.

            Твердження ОСОБА_1. про те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а дорожньо-транспортна пригода сталася з вини пішохода ОСОБА_4. є безпідставними і спростовується матеріалами кримінальної справи.

            Рішення суду про застосування до ОСОБА_1. Закону України “Про амністію” є обґрунтованим, оскільки останній  має на утриманні неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину з необережності, покарання за який передбачено не більше, ніж вісім років позбавлення волі.

            Будь-яких даних про те, що дії ОСОБА_1. були спрямовані на умисне позбавлення життя ОСОБА_4. судом не встановлено, тому посилання потерпілих про необхідність направлення справи на додаткове розслідування з метою перекваліфікації дій ОСОБА_1. за ст. 115 ч. 1 КК України є надуманими.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

            Підстав для призначення справи до касаційного розгляду  з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів -

                                       у х в а л и л а :

Відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1. та потерпілим ОСОБА_2., ОСОБА_3.

                                                       Судді