Номер провадження № 11-кп/785/446/13
Головуючий у першій інстанції Гнатюк В. О.
Доповідач Кожем'якін О. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Кожем'якіна О.А.
суддів - Олініченко В.В., Прібилова В.М.
при секретарі - Головченко Ю.А.
за участю прокурора - Єщенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційні скарги заступника Генерального прокурора України та прокурора прокуратури Ширяївського району Одеської області на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 09.08.2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Волгоград, Російської Федерації, громадянин України, з неповною середньою освітою, проживаючий в АДРЕСА_1, відбуває призначене покарання у вигляді обмеження волі за адресою: Одеська область, Ширяївський район, с. Орджинікідзе, вул. Леніна, 27-а, ШВЦ № 111, раніше неодноразово судимий:
- 02.12.2010 року Іллічівським міським судом Одеської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2012 року не відбута частина покарання за останнім вироком у вигляді 1 року 2 місяців 16 днів позбавлення волі замінена на більш м'яке покарання - обмеження волі,
визнаний винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 02.12.2010 р. за ст. 186 ч.2 КК України, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік і 1 місяць з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишений незмінним - тримання під вартою. Строк відбування покарання обчислюється з моменту затримання, тобто з 28.05.2013 року.
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 неодноразово судимий, останній раз був засуджений 02.12.2010 року Іллічівським міським судом Одеської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2012 року не відбута частина покарання за останнім вироком у вигляді 1 року 2 місяців 16 днів позбавлення волі замінена на більш м'яке покарання - обмеження волі, яке він відбував в ШВЦ № 111 Ширяївського району Одеської області, с. Орджинікідзе, вул. Леніна, 27-а.
28.05.2013 року ОСОБА_2 згідно з договором № 2 «Про надання послуг (контрагентські роботи)» від 20.01.2013 року, укладеним між ТОВ АСТ «Укрстрой» та Ширяївським виправним центром ДДУВП в Одеській області № 111 був відправлений разом з іншими засудженими до обмеження волі в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області на роботи. Близько 11:00 годин того ж дня засуджений ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, самовільно без оформленого у встановленому порядку дозволу залишив робочій об'єкт ТОВ «АСТ Укрстрой», після чого поїхав в м. Одесу, а потім в м. Іллічівськ до матері.
В цей же день о 17:00 годин ОСОБА_2 прибув на виробничий об'єкт ТОВ «АСТ Укрстрой», після чого був доставлений до Ширяївського виправного центру.
В апеляційній скарзі заступник Генерального прокурора України просить скасувати вищезазначений вирок районного суду від 09.08.2013 року через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення посилаючись на те, що відповідно до положень ч.5 ст. 52 КК України кримінальна відповідальність за ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, на підставі ст. 390 КК України настає за умови, що таке покарання призначено вироком суду. За змістом ч.1 ст. 390 КК України суб'єктом даного злочину може бути лише особа, засуджена до обмеження волі, тобто така, якій вказане покарання було призначено вироком суду, а не та, що відбуває це покарання на підставі інших судових рішень. Суд визнав ОСОБА_2 особою, засудженою до обмеження волі, яка самостійно залишила місце відбування покарання, і кваліфікував його дії за ч.1 ст. 390 КК України. ОСОБА_2 відповідно до вироку Любашівського районного суду Одеської області від 09.08.2013 року, був засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі, але ухилявся від обмеження волі, заміненого постановою суду як частина невідбутого покарання, тому він не є особою, що ухилялась від покарання, призначеного вироком суду, і не може нести кримінальну відповідальність, передбачену ч.1 ст. 390 КК України, оскільки його дії за своїми ознаками не відповідає диспозиції вказаної норми закону.
В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Ширяївського району Одеської області просить скасувати вирок Любашівського районного суду Одеської області від 09.08.2013 року та закрити кримінальне провадження, посилаючись на те, що кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України, настає за самовільне залишення місця обмеження волі, вчинене особою, засудженою до обмеження волі. ОСОБА_2 засуджений 02.12.2010 року Іллічівським міським судом Одеської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, у зв'язку із чим не являється спеціальним суб'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України.
Заслухавши доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав доводи апеляційних скарг заступника Генерального прокурора України та прокурора прокуратури Ширяївського району Одеської області та просив скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги заступника Генерального прокурора України та прокурора прокуратури Ширяївського району Одеської області підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, ОСОБА_2 був засуджений 02.12.2010 року Іллічівським міським судом Одеської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2012 року на підставі ст. 82 КК України не відбута частина покарання за останнім вироком у вигляді 1 року 2 місяців 16 днів позбавлення волі замінена на більш м'ягке покарання - обмеження волі, яке ОСОБА_2 відбував у Ширяївському виправному центрі ДДУВП в Одеській області № 111.
28.05.2013 року ОСОБА_2 був направлений для виконання робіт в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області. Того ж дня, ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, самовільно, без оформленого у встановленому порядку дозволу залишив виробничий об'єкт ТОВ «АСТ Укрстрой» і поїхав додому в м. Іллічівськ.
Вказані дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за ст. 390 ч.1 КК України.
Суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України є особа, засуджена до покарання у вигляді обмеження волі, яка самовільно залишила місце відбування покарання.
Відповідно до ч.5 ст. 52 КК України, ухилення від покарання, призначеного вироком суду, тягне кримінальну відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 КК України.
ОСОБА_2 не може бути суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України, оскільки він не був засуджений до обмеження волі.
Це підтверджується постановою судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України від 12.04.2012 року за конкретними справами, яким було прийнято рішення про скасування прийнятих раніше рішень, у зв'язку з неправильним застосуванням Закону та визначення суб'єкту кримінального правопорушення за статтями 389, 390 КК України.
Відповідно до статті 458 КПК України висновки Верховного Суду України, викладені у його ухвалах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційні скарги заступника Генерального прокурора України та прокурора прокуратури Ширяївського району Одеської області обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 09 серпня 2013 року відносно ОСОБА_2 підлягає скасуванню, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, а кримінальне провадження закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 417 КПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги заступника Генерального прокурора України та прокурора прокуратури Ширяївського району Одеської області - задовольнити.
Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 09.08.2013 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженого за ч.1 ст. 390 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 - закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти негайно.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий О.А. Кожем'якін
Судді В.В. Олініченко
В.М. Прібилов